Хлібне поле і неба блакить

                        *   *   *

Ти биточки їси.  Задля цього убили дитину.
Мала зірочку в лобі вона,  оченята чорненькі.
Наче з власного серця відрізали більшу частину —
Отакий саме біль відчуває корівонька-ненька.

Ти биточки їси. Тобі байдуже. Це твій сніданок.
І у серці твоєму ніякого жалю немає.
Просто в тебе отак зазвичай починається ранок.
Ти биточки їси. І не знаєш, тебе що чекає.

Ти б цього не робив, як майбутнього б бачив картину.
А я бачу. Й мені дуже страшно про це говорити.
В дім твій прийде війна. І уб’ють твою любу дитину.
Нашу долю ніхто, крім самих нас, не може творити.


                *   *   *

                         Михайлові Саакашвілі

Пане Михайле, Вам мої поклони
За Вашу Україні допомогу.
В політиці Ви знаєте закони,
Виводять що з пустелі на дорогу.

Політиків хвалю я дуже рідко.
Але Ви — геній з діячів сучасних.
На власні очі був того я свідком,
Бо в Грузії буваю дуже часто.

Любується планета наша мила
Такими славними, як Ви, синами.
І Україні дуже пощастило,
Що Ви наш друг і радник, що Ви з нами.


              *   *   *

Українська вишита сорочка
Для людини є найкращий одяг.
Хай у світу кожному куточку
Люди в наших вишиванках ходять.

Неминущою нехай це стане
Модою колись в усьому світі.
Люба пані і шановний пане,
Личить вишиванку вам носити.

Бо ваш одяг — вираз серця стану.
Всю добу як хочете ви з ранку
Радість відчувати безустанно,
Вам тоді потрібна вишиванка.


                   *   *   *

На планеті усій тільки в нас є такий
Прапор з ланом чудовим злотої пшениці.
Він пройде з Україною через віки —
Отакий самий, як і у нашому віці.

Українські оці чорноземні поля —
Це скарби, це коштовне багатство планети.
Де ще в світі така є родюча земля,
Що її споконвіку вславляють поети?


                    *   *   *

Мій Крим, я сорок років тут прожив.
З народження. І думав: ти — мій дім.
Та ось прийшли до нас оті чужі,
І все довкіл затьмарив чорний дим —
Густий дим безпросвітної брехні,
Слухняних дурнів робить що з людей,
І дим від того полум’я війни,
Що рядом через тих чужих іде.
Ті, що колись заслали кримський люд,
Вершителі злочинних тих подій
Сьогодні знову хазяйнують тут
І брешуть саме так, як і тоді.
Всі знають, як кривавий КДБ
Суспільство Криму зруйнував ущент.
Тепер ім’я у нього ФСБ.
І ФСБшник — їхній президент.
Імперія придушення і зла
Стільком зробила так багато бід.
Знов голова у гідри відросла.
Такий бридкий це, невмирущий рід.
Дідусь мій півжиття у таборах
Провів, бо був з дворянської сім’ї.
Хоч потім у імперії був крах,
Змінилось що в політиці її?
Імперія придушення і зла
Продовжує так само, як колись,
Ганебні і лихі свої діла,
Які нікому не несуть користь.


           УКРАЇНЦЯМ

Я дивлюся у наші обличчя,
Відчуваючи: ми є родина.
Хіба є в нас якісь протиріччя?
Ми — сім’я, дружна, сильна, єдина.

Я бажаю нам щастя і миру.
Але їх досягнути незмога,
Поки в наших серцях ще є діри,
Незаповнені ласкою Бога.

Ми є Божа сім’я. А без цього
Спільність наша не має основи,
Бо ніщо не єднає, крім Бога.
Це кажу я вам знову і знову.

Це єдина реальна програма,
Що працює у будь-якій сфері.
Це є миру однісінька брама.
Це є щастя однісінькі двері.

Ви не вірите в це? Перевірте.
Ця програма цілком безкоштовна.
Тож візьміть і до серця примірте:
«Я — не тіло, душа я духовна».

Але що означає духовність?
Це талант кожну Божу дитину
Зріти наче велику коштовність,
Будь вона навіть в тілі тварини.


              *   *   *

Хлібне поле і неба блакить...
Наче сонце, у небі яріє,
Наче прапор, вгорі майорить
Про мир поміж людей моя мрія...

Хлібне поле і неба блакить…
Тільки Бог може мир захистити...
Тільки Бог його і захистить...
Мир незбутній в безбожному світі...


                        *   *   *

Україно-красунечко, земле кохана моя,
О народе мій любий, що хочуть із вами зробити?
І що маю, що можу, що здатен подіяти я
В час, коли лиходії збираються вас загубити?

Я молитимусь Богу, так само як завжди моливсь.
І як завжди, мистецтво моє, наче прапор, хай в’ється.
Бо якщо хлющ безмежного щастя на мене проливсь,
Я упевнений, що на народ мій він також проллється.


                 *   *   *

Нещасний час! Чому ми вірим брехунам
І добровільно обираєм злу дорогу?
Що заважає, що перешкоджає нам
Обрати правду і любов, обрати Бога?