Все моє розуміння життя на половинці сторінки

Написано на бойових позиціях на нулю на Донбасі в лютому 2024

Слухати аудіо "ВСЕ МОЄ РОЗУМІННЯ ЖИТТЯ НА ПОЛОВИНЦІ СТОРІНКИ", читає автор Петро Рух


Свобода. Вічність. Повнота. Цілісність. Життя. Баланс. Рівновага. Мудрість. Самодостатність. Це якості любові.

І звісно, свобода на першому місці. Адже любов може бути лише добровільною. Свобода — фундамент любові. Без свободи любов неможлива. І саме свобода є небезпечною якістю любові. Бо свобода дає санкцію на помилку: на відмову від любові. Тобто свобода дає санкцію на зло. Адже любов є добром, а її відсутність — злом. Так добро дає дозвіл на зло. Але це єдиний спосіб існування добра, існування любові.

Любов вічна. Авжеж. Бо любов — те єдине, з чого складається існування. Але як любов може бути вічною, якщо вона санкціонує відмову від себе? Як добро може бути вічним, якщо воно санкціонує зло? Любов — це повнота, а відсутність любові — порожнеча. І порожнеча нестерпна, бо життя прагне повноти. Тож добро вічно перемагає зло. Так любов вічно перемагає. І так вона вічна.

Щоб усвідомити свою вічність, необхідно подолати свою відокремленість. Не повернувшися до любові, ми залишаємося відокремленими від цілісності. Відокремленість не має вічності. Кажуть, душа вічна. Але втрата любові є втратою душі. Бо душа — це любов. Тож без любові ні про яку вічність не може бути й мови.

Відсутність любові — це смерть. А любов — це життя. Отже, тим, хто не має любові, не варто боятися смерті, бо вони і так мертві. А сповненим любові не варто боятися смерті, бо життя вічне, душа вічна.

Любов — та доцентрова сила, той баланс, та рівновага, яка не дає існуванню розвалитися, розсипатися.

Любов — це мудрість, а мудрість — це любов. Мудрість — це розум, який виправив свою первісну помилку — відмову від любові — і більше не помиляється. Кажуть, розум — раціональний, а любов — ірраціональна. Але так кажуть ті, хто не має мудрості, ті, чия раціональність помилкова. Бо справді любові притаманна абсолютна раціональність.

Любов самодостатня. Вона містить в собі самій все, що їй потрібно.



Любов — те єдине, з чого складається існування. Існує лише одна альтернатива любові — це її відсутність, тобто теж вона, але в негативі. І цей негатив любові настільки ж жахливий, наскільки любов прекрасна. Відсутність любові — це не ніщо, не ілюзія, як іноді кажуть. Це та ж сама сила навиворіт. Зло — це добро навиворіт. Саме тому зло неможливо знищити, його можливо лише вивернути назад, трансформувати його в добро. І хоча силове протистояння злу необхідне, щоб захистити свободу й життя, щоб не дати поневолити та зруйнувати світ, зло незнищенне в такий спосіб, як і носії зла, які, хоч скільки їх нищ, нікуди не зникають, а народжуються знову й знову.

Любов — повнота, що повсякчас звільняє, віддає, творить, збагачує, прикрашає, наповнює, живить, підтримує. Відсутність любові — порожнеча, що подібна до чорної діри, яка поневолює, руйнує, виснажує, псує, спустошує, нищить, убиває все, що потрапляє в зону її впливу. Тобто відсутність повноти — це не ніщо, це дуже активна, дуже потужна сила, яка пожирає все, до чого може дотягнутися, намагаючися заповнити цим свою порожнечу.

Любов — доцентрова сила, яка з'єднує, збирає докупи всі деталі, що самі по собі не мають ніякої цінності, у великий інтегрований механізм, в якому кожний є унікальною, незамінною, необхідною частиною спільного щастя. Відсутність любові — відцентрова сила, яка відокремлює, протиставляє і спонукає шукати відокремленого щастя коштом щастя інших.

Але щастя — синонім любові. Хіба що на якусь мить поза любов'ю можлива якась крихта щастя, заради якої поневолено, зжерто, отруєно, загублено, вирубано, вбито стільки краси, стільки життів, стільки чийогось щастя. Через те що щастя поза любов'ю таке скупе і дається так важко, відсутність любові ненажерлива, і щоб зжирати все більше й більше, їй доводиться бути гіперактивною, цупкою, неперевершеною в брехні та шахрайстві й дуже добре організованою.

Але щойно ця сила змінює вектор на протилежний, вона трансформується в любов, бо вона, відсутність любові, є нічим іншим, як любов'ю в негативі, і містить весь потенціал любові.

Зовні неможливо це зробити. Зовні неможливо примусити це зробити. Це може бути зроблене лише зсередини і лише добровільно. Коли людина розчаровується в існуванні поза любов'ю, втомлюється від відсутності любові, вона починає працювати над цією зміною вектора, над цією трансформацією. І природна повнота щастя, природна повнота любові знов стає реальністю її існування.