Проза 18+

— Ти знаєш, як я була закохана в Артема. До нестями. Ще тиждень тому. А тепер — ні! — повідомила мені сьогодні моя подруга Ава.
— І що сталось? Чим він тебе розчарував?
— Та просто виявилося, що він — виродок.
— Як це виявилось, люба?
— Я дізналася, що у вихідні він збирався з групою від студентського турклубу в похід з ночівлею на річці Рось, і записалася в ту групу. Мені здалося, що це чудова нагода провести в його товаристві вихідні та ближче з ним познайомитись. І от познайомилась.
— Ну розкажи! Мені цікаво.
— Група вийшла маленька: шість чоловік. Тож клуб дав нам два туристичні намети: чотиримісний і двомісний, що ідеально пасувало складу групи, в якій було чотири хлопці та дві дівчини. Із дівчат, крім мене, була Діана з юридичного, а хлопці всі були з нашого факультету: Артем, Денис, Даня і Дмитро.
Діана від самого початку зваблювала хлопців. І звабила. Навіть мене їй вдалося заразити бажанням. Моя уява навіть одразу намалювала мені солодку картину, як, поки один із трьох хлопців, чиї імена починаються з Д, робитиме це з дівчиною, чиє ім’я також починається на Д, мій коханий, чиє ім’я починається на А, освідчується мені, дізнається від мене про мої почуття до нього і ніжно покінчує з моєю незайманістю, адже моє ім’я також починається з А.
Поки я все це думала, мої мрії було розбито першим розчаруванням того дня: Артем не взяв до уваги, що наші з ним імена починаються з однієї літери, і разом з Денисом, Данею і Дмитром почав кохатися з Діаною. Мені було прикро, але навіть попри прикрість — дуже цікаво. Адже вони не сховались у намет, вони його навіть не поставили, кохалися просто на траві та квітах. А я на них дивилась. Я побачила всі делікатні елементи процесу близькості на власні очі, спостерігала це палке тремтіння і тріпотіння тіл.
— І чому це розчарувало тебе в Артемі? — спитала я Аву.
— Це, мабуть, не розчарувало б мене саме по собі. Адже я свідома, що Артем — дорослий хлопець, красунчик і точно не незайманий, тож через те, що я була в нього закохана, він не повинен був бути мені вірним. Я реалістка, і те, що Артем на моїх очах кохався з Діаною, мене не зачепило. Тобто майже не зачепило. Тобто зачепило не настільки, щоб розкохати його.
— То що ж сталось?
— Зрозумій мене, спостереження цієї красивої, пристрасної, солодкої близькості Діани з чотирма ніжними, пестливими, сексуальними хлопцями, один поміж яких був моїм коханим, так мене збудило, що я забула в якусь мить про все у світі, зняла свій купальник і підійшла до них, готова взяти в ній участь. Я просто втратила розум. Мені до нестями захотілось відчути те, що я бічила. Та Артем раптом гаркнув: “Ава, іди геть!” Денчик заперечив йому: “Чого ти її женеш? Вона сексі!” А Артем суворо відповів: “Возитися з цією фригідною незайманкою зараз ніяк недоречно. Вона тут зараз аж ніяк не потрібна”. Уяви, яке приниження я відчула. Я ненавиджу цього покидька всім своїм серцем. Я ночувала в наметі сама, бо Діана спала в наметі з хлопцями. Мною просто жорстко знехтували.
— Ти шкодуєш, що твоє статеве життя не почалося з того, що в турпоході тебе трахнули чотири хлопці?
— Ні. Не шкодую. Навпаки, радію, що в мить, коли я здуріла від пристрасті, Бог захистив мене і зберіг мою цноту.
— То за що ж ти ненавидиш Артема?
— За образу. Вона мене врятувала, але ж була дуже болісною.
Я взяла телефон і набрала номер Артема, адже він — мій колишній.
— Артеме, — спитала я, ввімкнувши гучний режим, — чому ти принизив Аву в поході на Рось?
— Я вчинив, як вийшло в тій ситуації. Там було дуже гаряче. Просто у присутності Ави. Тож у неї від цього дах трішки похитнуло, і вона на цій божевільній хвилі віддалась би кільком хлопцям, якби я це не зупинив. Як я міг не захистити цю ніжну незайману красунечку?
— Дякую, — прошепотіла Ава.
**********
Сьогодні знову теревенила з Авою. Вона поговорила з Артемом на перерві в універі. Ось що розповідає:
— Лізо, слухай, що вранці сталось: я випадково в буфеті побачила Артема та підійшла до нього. Він так ніжно на мене дивився, так уважно і дбайливо! Я хотіла кинутись йому на шию, так я його обожнюю, та він зупинив мене добрим поглядом і сказав: “Наївна дівчинко, хіба Ліза не розповіла тобі, що я за тип? Не казала, чому вона зі мною розсталась? Напевно, казала. Тож не зв’язуйся зі мною. Я — бабій. Навіщо тобі невірний зрадник? Ти заслуговуєш на кращого хлопця: на хлопця, для якого будь-яка інша дівчина в порівнянні з тобою — як локшина в порівнянні з тортом “Наполеон”, на хлопця, для якого ти — богиня всіх богинь. Почекай, не квапся, життя зведе тебе з ним. Він десь є і мріє про зустріч з тобою.
— Але я тебе кохаю, Артеме! — заперечила я.
— Авонько, в тобі просто прокинулася здатність і потреба кохати. Але не варто спрямовувати це на першого ліпшого хлопця. Зачекай, потерпи, спостерігай. Не квапся. Що тобі належить, те і в болоті долежить, — відповів Артем, попестив мене по голові, як брат, і пішов.
— У Артема є молодша сестра, яку він любить понад усіх дівчат у світі. Він уміє бути дуже дбайливим братом. І, схоже, що на тебе він дивиться саме очима брата і зайняв щодо тебе саме братерську роль, яка йому дуже знайома і яка личить йому набагато більше, ніж роль альфа-самця, — зауважила я.
— Я бачила Артема в ролі альфа-самця і маю зазначити, що в ній він неперевершений, — заперечила Ава.
— Ти що, хочеш стати однією з його одноразових коханок? Навіщо це тобі? Навіть мені набридло ділити його з усім універом. А ти тим паче цим не задовольнишся, — сказала я. — Під кожним словом, яке тобі сказав Артем, я готова підписатись кров’ю. Він має рацію. Прислухайся до нього, дівчинко. Він — дуже розумна і чесна людина. Я його добре знаю і ціную. Але для серйозних стосунків він не годиться. Він чудовий друг, найкращий брат і крутий мачо для дівчат, які хочуть добряче нагулятись.
— А раптом моє кохання змінить його? — поставила моя подружка очікуване запитання.
— Ну звісно, твоє кохання неймовірне й унікальне. Те, що моє кохання його не змінило, для тебе навряд чи буде аргументом. Кожна дівчина думає, що ніхто ніколи не кохав так, як кохає вона. І всі сподіваються змінити свого коханого своєю чистою, вірною любов’ю. І знаєш, що стверджує статистика? Що жодного бабія чиста, вірна любов жодної закоханої в нього дівчини не змінила. Ця хвороба невиліковна. Але, Авонько, я розумію, що всі ми, дівчата, влаштовані однаково: вірний, надійний, затишний хороший хлопець нам нецікавий. Він зручний, безпечний, але не кресає іскор із наших очей. А небезпечний поганий хлопець — наше все. Він розіб’є серце, він зрадить, кине, але він — наш шанс задовольнити нашу оцю дурну спрагу за феєрверком почуттів. І кожна з нас має на це право. Це не заборонено. Просто погано закінчується.
— Але без цього я все своє нудне життя до самої старості шкодуватиму, що не зазнала найсмачнішого, хоч і отруйного, смаку. Я хочу бодай на хвилину його зазнати, — відповіла Ава.
І я не знайшла слів, щоб їй заперечити.
**********
Авжеж, про те, як Ава втратила незайманість, вона мені розповіла захоплено та яскраво. Її оченята сяяли таким щастям, за яке, мабуть, дівчині справді варто отак сміливо йти за своїми почуттями і на яке вона, на мою думку, має всі права в цьому світі.
Артем не був моїм першим хлопцем. І, слухаючи Аву, я шкодувала про це і раділа за неї, адже Артем — найкращий для першого разу, судячи з того, що я від неї почула.
— Лізонько, — кинулась мені на шию з розбігу Ава, — яке ж це щастя!!! Здійснення бажання — це неймовірне щастя! Я тепер про це знаю і дозволятиму здійснюватись усім моїм бажанням!! Шалено кохати, шалено хотіти близькості з коханим і шалено кохатися з ним — це несказанне щастя! Навіть якщо це був лише один раз!! Авжеж, краще кохатися з коханим щодня впродовж усього життя. Але навіть один раз — набагато краще, ніж нічого.
Ава дуже змінилась за кілька годин, які я її не бачила: рухи її тіла, її постава, вираз її обличчя, її міміка і жести свідчили, що переді мною — не просто закохана, а ще й безстрашна, вільна і неймовірно щаслива дівчина. У цьому стані її врода сягнула якогось несказанно величного, приголомшливого рівня. Від неї неможливо було відвести очей.
— Я подумала, що цей перший і, певно, єдиний раз мого щастя має бути красивим і незабутнім. І він мав бути приуроченим до якоїсь важливої дати. До мого Дня народження було далеко, до Дня народження Артема було далеко, до Дня Святого Валентина було далеко. Але на тижні була одна видатна дата, яку варто було відсвяткувати: третє червня — день, коли рік тому я вперше побачила Артема. Пам’ятаєш? Ми з тобою того дня обидві його вперше побачили (і ти того ж вечора одразу затягнула його в своє ліжко). То був День народження мого кохання.
На вечір третього червня я орендувала на дві години сауну біля кампуса. І запросила Артема, сказавши, що у мене День народження і я дуже хочу, щоб він був присутній на святкуванні, і сказала, де воно відбуватиметься. Артем зазначив, що святкувати День народження в сауні — крута ідея, і погодився прийти.
І прийшов. З кількома гілочками жасмину, рясно покритими духмяними білими квіточками. У сауні грала музика, на столі стояв тортик “Наполеон”. Артем зауважив: “Я що, прийшов раніше за всіх?” “Так”, — відповіла я, а коли він пішов роздягатись, замкнула двері. Артем знайшов якийсь графин, налив у нього воду, зробив ножем надрізи внизу гілочок, видалив нижнє листя, ретельно промив стеблини під краном і поставив оберемок у воду.
“Звідки ти знаєш, що мої улюблені квіти — жасмин. І де навчився так ставити їх у воду”, — спитала я. “Написав повідомлення Лізі, спитав, які твої улюблені квіти. Вона відповіла. Виявилось, що їх ніде не продають, тож довелося самому зрізати. Ну і проконсультувався у Gemini, як із ними поратись, щоб якнайдовше простояли. Вітаю з Днюхою! Тобі сьогодні 18 виповнюється?” “Ні, — кажу, — сьогодні у мене День народження мого кохання. Третього червня минулого року я закохалася в тебе з першого погляду”. Тоді Артем зрозумів, чому досі більше ніхто не прийшов, а я повільно, так, щоб пам’ятати це впродовж всієї решти мого життя, граційно зняла з себе купальник, витягнула з сумочки і поклала на стіл пачку презервативів, підійшла до коханого, обвила його голову і шию руками і поцілувала його в губи. Ми цілувались довго і солодко, і під час цього руки Артема пестили все моє тіло, яке тремтіло, тріпотіло і звивалося від довгожданого, омріяного, вибажаного щастя. Потім він зняв плавки. Його знаряддя було в боєготовності. Але він спочатку зайшов під душ і помився. І я також це зробила. Коли я милила і мила своє тіло, воно було таке дивне, таке переповнене бажанням! Коли ми вийшли з-під душа, мокрі, прекрасні, збуджені, Артем подарував мені казкову насолоду, цілуючи мої груди. “Я ніколи в житті не бачив і не цілував такі красивенні, такі сексуальні груди: малесенькі, гострісінькі, ніжнісінькі і такі смачнющі. І взагалі я ніколи не бачив і не цілував таке красивенне, таке сексуальне дівоче тіло. Воно взірець краси”, — сказав він, коли його губи на кілька секунд відірвались від мого тіла. Коли поцілунки Артема спустилися вниз і він почав обціловувати та вилизувати мене там, мій живіт став навіжено судомно смикатись. “Але ж ти геть ніяка не фригідна, Авонько. Ти найгарячіша дівчина, з якою я був у моєму житті”. “То вже заходь туди, коханий. Я більше не можу терпіти ані миті”, — простогнала я.
Я не відчула ані болю, ані якогось дискомфорту, коли мій коханий ніжно ввійшов у моє тіло. Лише неймовірне блаженство. Моє тіло вітало його, тремтливо обіймаючи його всередині. Воно звивалось і тріпотіло. Ми робили це! Він робив це зі мною!
— Аво, я так за тебе рада! І, до речі, я не лише рада, а ще й почуваюсь, мов киця під час тічки, після твоєї розповіді. Про такий крутезний початок статевого життя я чула лише в анекдоті. Ти — фантастична щасливиця!
— Так! Я — фантастична щасливиця! А що за анекдот?
— Анекдот майже про тебе. Дівчина приходить додому, крутячи на пальчику трусики і каже: “Не знаю, що це було, але відтепер це головне хобі мого життя!”
— Я була б щаслива зробити секс з Артемом головним хобі мого життя. Але ж це був лише один вечір неймовірного щастя, що ніколи не повториться, але заради якого варто було народитись і жити це життя, яке я тепер так люблю, просто обожнюю!
У цей момент телефон Ави задзвонив. Ми подивились, хто: виклик ішов від абонента, підписаного в Авіному телефоні як “Коханий”. Вона увімкнула зв’язок. Знайомий голос, в якому я ніколи раніше не чула таких ніжних, захоплених і щасливих ноток, говорив: “Привіт, Авонько!” “Привіт, коханий”, — відповіла Ава. “Зустріньмося сьогодні”. “А як же інші дівчата, яких ти ще не скуштував?” “Богине всіх богинь, дівчинко моя кохана, то був просто пошук торта “Наполеон”. Коли торт знайдено, пошук скінчено. Моя мрія вела мене від однієї дівчини до іншої, бо жодна з них не відповідала їй. Але ти перевершила мою мрію. І я несказанно щасливий…”
Я дивилась у блаженні оченята моєї подружки, слухала їхню розмову, і мені здавалось, що я потрапила в чарівну казку, де принцеса зустріла свого принца. Я була така рада за Аву! Але найбільше я рада за себе, бо відтепер я знаю, що дива бувають, мрії та бажання здійснюються, щастя є, а отже, я теж можу сподіватися на диво, на здійснення мрії, на щастя, і в моєму житті це теж одного дня станеться…
**********
Моя подруга стала моєю героїнею. Ще недавно я навчала її жити. А тепер я з захопленням навчаюсь у неї. Ця дивовижна дівчина сама зробила себе, сама себе збудувала. Причому цілком природно, без жодних штучних зусиль, без жодних штучних трюків. Вона пішла до кінця за своїм коханням без прив’язаності, без страху, без розрахунку, без очікувань та ілюзій. І розквітла так потужно, що стала найхаризматичнішою студенткою всього нашого університету. Не знаю, який відсоток хлопців у неї закохався, а який просто захоплюється нею, але вона стала університетською зіркою номер один. Я навіть не перебільшу, якщо скажу, що Ава — університетська ікона. Адже дівчина в любові та щасті — краса неймовірна. Її навіть запросили взяти участь в університетському конкурсі краси, на якому віддали їй звання Міс Наш Університет Цього Року.
А сьогодні Ава розповіла мені отаке:
— Марічка Гордієнко [це керівничка-хореограф університетського танцювального ансаблю “Daring Dances”] запросила мене в ансамбль.
— І як вона це уявляє? Адже ти ніколи не займалась танцями.
— Отож! Я так само здивувалась, як і ти. І сказала, що за 18 років мого життя ніколи не займалась танцями. А вона каже: “Я тебе навчу танцювати. Скількох дівчат і хлопців я навчила танцювати за своє життя! Це просто. А от дівчини, кожний природний рух якої виражав би таку харизму, таку свободу, таку красу і силу духу та такі нездоланні щастя і любов до життя, я ще ніколи в житті не бачила. Тож я хочу тебе в ансамбль, люба”. І я погодилася спробувати. Якщо справді це вийде, це ж буде просто диво!
Отакої! Річ у тому, що я займаюсь танцями з чотирьох років, а з першого курсу танцюю в “Daring Dances”. І Ава завжди приходила дивитись наші виступи і завжди страшенно заздрила мені своєю доброю непідступною заздрістю. І от я дізнаюсь, що наша керівничка планує зробити з неї танцівницю ансамблю.
— Це найдивовижніше диво з усіх, про які я чула, — відповіла я, ніжно обіймаючи і цілуючи подругу.
**********
Пройшло кілька місяців, і Гордієнко випустила Аву на сцену разом з усіма нами. На перший концерт ансамблю з Авою у складі, звісно, прийшов Артем. Наступного дня він зателефонував мені:
— Лізонько, маю до тебе кілька запитань.
— Залюбки відповім.
— Бачив ваш виступ. Дивовижна краса. Дуже витончена, ніжна, еротична, смілива, зухвала хореографія. Взаємодія хлопців і дівчат настільки чуттєва, що не лишається жодних сумнівів, що ваші партнери з танців є також вашими сексуальними партнерами. Я маю рацію?
— Маєш. Так воно і є. Нікуди не подінешся, daring dances не лишають нам шансів цього уникнути. Це симфонія чуттєвості. Але я точно знаю, що Ава не має сексуальних стосунків ні зі своїм безпосереднім партнером, ні з іншими хлопцями нашого колективу.
— Я не сподіваюся, що це триватиме довго. Всі ваші хлопці облизують Аву очима, а контакт її партнера з її тілом просто безальтернативно вимагає інтимного продовження за лаштунками. Принаймні вигляд це має тільки такий.
— Десь так і є, Артеме. Я не маю, чим тебе втішити. Це працює саме так.
— Слухай, Лізо, тоді я маю до тебе величезне прохання, тобто ділову пропозицію, тільки благаю, прийми її. Платитиму стільки, скільки скажеш. Навчи мене танцювати. Навчи мене всієї вашої хореографії. Ми в школі з друзями самі трішки хіпхопили на дискотеках — це весь мій бекграунд. Тобі потрібно буде займатися зі мною щодня по кілька годин. Але я справді готовий платити тобі за це будь-які гроші.
— 500 гривень за годину.
— Дякую, що погодилась. Домовились. Почнімо завтра. Скинь мені розклад, який тобі підходить. Організуй, будь ласка, щоб заняття проходили в залі, де тренується “Daring Dances”.
— Це потребуватиме додаткової оплати.
— Добре. Влаштуй, я платитиму.
Коли я розповіла про цю розмову Аві, вона засяяла, мов тисяча сонечок:
— Я буду з вами на цих заняттях. Буду його партнеркою на його навчанні.
Так усе і було. А коли Артем був готовий і міг танцювати всі наші танці на рівні наших хлопців, ми показали його в парі з Авою Марічці. Вона була вельми здивована і з радістю взяла його в ансамбль, де він танцює в парі з Авою.
**********
Хореографія Марічки Гордієнко справді неймовірно чуттєва і надзвичайно тілесно контактна. І те, що одразу відчув Артем на першому ж нашому концерті, який він бачив, справді є певним боком нашого життя, адже і дівчата, і хлопці у нас всі дуже гарячі. Після репетицій пари часто дотанцьовують свої танці до остаточного, цілковитого романтичного і тілесного задоволення у душових кабінках, які у нашій душовій завішані непрозорою плівкою. Авжеж, Ава, до появи у складі ансамблю Артема, цього не робила, а після репетицій швидесенько приймала душ, одягалась і тікала додому. Але з того часу, як вона стала танцювати з Артемом, після тренувань вона теж подеколи кохається з ним у душовій кабінці, оздоблюючи простір щасливим, солодким, нерозбірливим белькотінням, мов пташка джеркоче.
Уже два роки вони у нас танцюють у парі. Та не всі наші танці парні. Зараз ми готуємо новий танець під назвою “Богиня”, де Ава — солістка, а всі хлопці в’ються навколо неї, красивенно об неї обтираються, разом підіймають її над головами, дуже гарно танцюють руками на її тілі, передають її один одному і все таке, а закінчується танець тим, що всі хлопці опиняються біля Авиних ніг, зафіксувавши свої руки на найгарніших частинах її тіла. Інші дівчата підтанцьовують на задньому плані. Танець грандіозний, страшенно чуттєвий, але ані трішки не непристойний. Просто еротичний і дуже-дуже красивий.
Що в цьому танці незвичайне? Те, що під час отієї епічної кінцевої сцени живіт Ави майже завжди судомно смикається, як це буває у дівчат у миті найсильнішого сексуального збудження. І після репетицій цього танцю її джеркіт у душовій з Артемом вкрай пристрасний.А позавчора в душі, коли після шаленої близькості Ава з Артемом сиділи на підлозі своєї кабінки, а я у сусідній мила голову, яка спітніла під час репетиції, я почула їхню розмову:
— Під час репетицій “Богині” я бачу, як сильно всі наші хлопці жадають близькості зі мною, — зауважила Ава.
— Навіть глядачі в залі, коли ми виступатимемо з цим танцем, бачитимуть це, — розсміявся Артем. — Саме це явище надало мені такої рішучості зробити все можливе й неможливе, аби потрапити в ансамбль і стати твоїм партнером. Адже я — єдиний стримуючий фактор, завдяки якому цього не стається. Я ж бачу, яке палке бажання розкручує цей танець у тобі. Сподіваюсь, мені вдається його задовольнити в цій нашій кабінці кохання. Так чи ні?
— І так, і ні. Коханий, ти мені винний, — промовила Ава якимось особливо довірливим тоном. — За десятки дівчат, з якими ти був до мене, за отой секс із Діаною на березі Росі, який я бачила на власні очі, ти мені винен. Скажи, ти сам почуваєшся винним?
— Почуваюсь, Авонько.
— Тоді ми закриємо це тим, що я задовольню моє бажання, яке нападає на мене на репетиції “Богині”. Здійснення бажання — це неймовірне щастя! У той день, поворотний день мого життя, коли я про це дізналась, я вирішила, що дозволятиму здійснюватись усім моїм бажанням. Я хочу того ж, що я бачила тоді на березі Росі. Я не прагну полігамії як стилю життя, мені не замало тебе, коханий. Я просто хочу відчути сама те, що залишило колись у мене дуже глибоке враження. хоча я була лише глядачкою, а учасником був ти. Це бажання не дає мені спокою. Ти мене розумієш?
— Я тебе кохаю, Авонько, і це надає мені здатність розуміти тебе навіть у таких делікатних питаннях. Твоє щастя робить щасливим мене. Тож воно має бути повним і необмеженим.
— Дякую, Артеме. Ти справді найкращий!
А сьогодні ми йшли на наші танцювальні тренування з гуртожитку втрьох, і Артем сказав:
— Я вранці прочитав гарний одеський анекдот. Мойше каже Абраму: “Чому ти не розлучаєшся з Сарою? Адже ти ж знаєш, що вона кохається з усією Молдованкою і що на секс до неї чоловіки записуються в чергу на місяць уперед”. “Навіщо мені розлучатися з Сарочкою? — відповідає Абрам. — Я не хочу записуватись до неї в чергу на місяць уперед”. Я подумав, що, коли ми з тобою одружимось, Авонько, якщо раптом у нашій родині складеться така ситуація, як у родині Сари та Абрама, і мені поставлять таке ж запитання, яке було поставлено Абраму, я відповім так само, як і він.
Ава подивилась на Артема з такою вдячною, відданою і щасливою любов’ю, ніжно обвила руками його шию, закохано поцілувала в губи і сказала:
— Дякую, коханий. Але навіщо мені гори локшини, коли я так обожнюю мій торт “Наполеон”?