Прекрасна дівчина — це символ України

Радісні й щасливі очі у любові
З іскорками сонця ясно-золотими,
Як в дитини, добрі, чисті і чудові.
Тож і неможливо надивитись ними.

2011
Петро Рух



Любов, а не знання є справжня ціль освіти.
Бо без любові світ зруйнують ті знання.
З дитинства мусим ми навчатися любити.
І маєм цей предмет проходити щодня.

2011
Петро Рух


Любов — не палке почуття,
Не хтивість, як людям здається.
Любов — це властивість життя,
Яке не для себе живеться.

2011
Петро Рух


Любові повна як душі криниця,
Між радістю і горем де різниця?
Тоді життя – безкрає щастя море,
Де хвилі радості і хвилі горя
Є хвилі щастя, де нема нічого,
Крім цього щастя, крім любові й Бога.

2011
Петро Рух



Щоб душа душі удало, як ріці ріка,
Плин свій, зміст свій передала, мова є така.
Чарівна вона, ця мова. В ній немає слів.
Бо не виразити словом серця дивний плив.
Тільки мова безсловесна просто, легко, вмить
Певним способом чудесним безмір пояснить.
Тихе і приємне дуже почуття моє:
Я такий щасливий, душе, вдячний, що ти є.

22.03.2015, Донбас
Петро Рух


Любов — найвища правда. Хтивість — це брехня.
Любов зціляє, живить. Хтивість лиш пустошить.
Любов підносить розум і дає знання.
А хтивість осліпляє, наче грязні гроші.

Любов заповнює собою все, що є,
І робить все, що є, яскравим, ясним, чистим.
А хтивість заморочить, виснажить і вб’є.
І це є доля будь-якого егоїста.

Любов приносить спокій, впевненість і мир.
А хтивість — непокоєння, страждання, свари.
Оманні, як у пастці безкоштовний сир,
Її спокусливі, облудливі товари.

Любов не падає з небес. Любов є плід
Труда душі, її великої офіри.
Тож кожному за неї заплатити слід
Ту ціну, що у неї не існує міри.

Любов — блаженство, що охоплює усі
Клітиночки буття все більше щохвилини.
Любов — це смак життя в усій його красі.
Я віддаюся їй як істині єдиній.

16.04.2015, Донбас
Петро Рух


Я думала: любов — суцільна насолода,
в пухнастих хмарах мов понадливий політ…
Та ось пізнати я отримала нагоду,
що зовсім не такий любові справжній світ.

Я думала: любов — суцільна тиха радість,
а по ночах лише рожеві, гарні сни…
Та серце ніби рвуть гранати та снаряди,
і мучать сни мене кошмарами війни.

О Господи, візьми його в Свої долоні!
Достойно, мужньо хай він пройде через все,
і хай з Тобою він міцний зв’язок не зронить —
хай крізь життя його у серці пронесе.

20.04.2015, Чернігів
Альона Рух


Бойовий макіяж маскувальний у ній на обличчі,
Камуфляж замість сукні у ній, автомат у руці.
Україна. Вона нас усіх бути мужніми кличе.
Україна, що завжди була в квітковому вінці…

25.05.2015, Донбас
Петро Рух



Дивно… Так дивно, що ллється молитва
з серця так, наче скінчились всі битви.
Легкість таку відчуваю і спокій,
на твоє фото дивлюся я поки.
Бачу: з тобою божественні сили.
Впевнена я: ти повернешся цілим.
Форма солдатська і твій автомат —
в п’єсі Всевишнього тільки наряд.
Наче дитину тримаєш ти зброю.
Страху немає в очах у героя.

Отже, відразу мені нагадався
птах, що від бурі ніде не ховався,
та під затишним Господнім покровом
був незворушним, живим і здоровим.
Птах цей — душа, що нетлінна, духовна,
вічного щастя і розуму повна,
що серед бур безтурботно співає,
бо своє вічне становище знає.
В щирих пісень її кожному слові —
гарна і мудра безстрашність любові…

01.06.2015, Чернігів
Альона Рух


У життя моє раптом ввійшли чарівні чудеса
І у ньому отак залишились собі, ніби вдома,
Ніби звили гніздо незбагненні любов і краса,
Прилетівши у долю мою зі світів невідомих…

08.07.2015, чергова відпустка, Київ
Петро Рух



Бог — цар серця мого, а вона — мого серця цариця.
Хто насправді вона? І прийшла у цей світ вона звідки?
Дух захоплююча, дивовижна моя таємниця…
Ніжна і неймовірно прекрасна злота моя квітка…

Промінь сонця ранковий в роси кришталевій краплині
На шовковім волоссі її ледь помітно яріє.
На обличчі її юний усміх зорить щохвилини.
Усміхатися так — чисто й гарно — вона тільки вміє.

Неземний, чарівний її голос оспівує Бога
Так, неначе вона божих янголів дивна принцеса.
Її розум — немов в мудреця, серце — наче в святого.
І вона є моя найулюбленіша поетеса.

Кожний крок, кожний рух її кращий за будь-який танець.
Ці слова мої — правда, не просто якась гарна ода…
Я вклонивсь вівтарю і надів їй обручку на палець,
Що омив я її у священних джерел чистих водах.

10.07.2015, військове містечко Гончарівське
Петро Рух



Хрести і обереги носять на війні солдати,
А я — обручку, що на палець ти мені наділа.
Твоя любов буде завжди мене оберігати,
Коли виходитиму я на бранне, ратне діло.

Не влучить куля в того, що за нього серце щире
Благає Бога самовіддано і безупинно.
Це є моя міцніша за броню велика віра:
Твої думки від мене відвернуть снаряди й міни.

Сентиментальні сподівання? Ні, закономірність!
Це є закон, що вічно діє на життя дорогах:
Найкращий захист є цнотливої дружини вірність,
І праведність її, і молитви її до Бога.

18.07.2015, Донбас
Петро Рух



Отож тому, хто має крила, треба
Та височінь, де може він літати.
Йому потрібне чисте, синє небо,
Оцю щоб здатність реалізувати.

Хоч він без неба зміг би собі жити
Щасливо, не була б то сильна шкода,
Та з небом найщасливіший у світі
Стає він, бо політ — його природа.

Отак і я нормально жив без тебе.
Але, кохана, щойно ти з’явилась,
В твоє я існування, наче в небо,
Злетів, розправивши могутні крила.

19.07.2015, Донбас
Петро Рух


Дві жінки, що я про них дбаю: одна — це дружина,
А друга — Вітчизна, кохана країна моя,
Моя ненаглядна, прекрасна моя Україна.
Любити і пестити їх зобов’язаний я.

16.08.2015, Донбас
Петро Рух


Ніжність сповнює серце мені —
Така тиха, красива і кротка,
Наче зовсім я не на війні.
І цей стан чарівний і солодкий.

27.08.2015, Донбас
Петро Рух


Ніжність сповнює серце моє,
дивовижна і досі незнана…
Бо у мене посвячення є —
відтепер я дружина кохана.

Ти відкрив мені, Господи, шлях
до висот, що їх штурмом не взяти,
що до них не підскочиш ніяк,
хоч би як тренуватись завзято.

Я на тій чарівній висоті
геть нічого свойого не маю,
тільки трошки свободи… Її
я дарую, але не втрачаю!

Висота та мені надає
змогу бачити наміри в людях,
здатність бачити світ, як він є,
і від того так дивно у грудях…

Ніжність сповнює серце мені,
ніби, вдячна за ті подарунки,
вишиває по серця канві
із тонких відчуттів візерунки…

04.09.2015, Чернігів
Альона Рух


Прекрасна, ніжна, чарівна любов…
Її історія цілком казкова…
Її історію придумав Бог…
Придумав бездоганно і чудово…

05.09.2015, Донбас
Петро Рух



Прапор синьо-жовтий на шевроні
З тризубом яскраво-золотим…
Квіточка-дзвіночок у долоні…
В серці — щастя, Бог, любов і ти…

Автомат пристрілений і влучний,
Змащений і вичищений весь…
І боєкомплект важкий, та зручний…
І співає жайворонок десь…

Чисте небо… І повітря чисте…
Чисті розум, почуття, думки —
Мов коштовне осяйне намисто…
І стікають вірші з-під руки…

Ти не десь далеко… Ти тут поруч…
Ти зі мною… Вічно так було…
І тепер, у цю осінню пору
Разом ми, всім ворогам на зло…

Ніби чути десь твою розмову…
Ти співаєш… Чую… Чи то птах…
Чи то мрія… Чи то пам’ять знову
Голосом твоїм співає так…

12.09.2015, Донбас
Петро Рух


Любов — це єдність, вічна, непорушна,
В розлуці лиш міцнішає яка,
Це воля, не прив’язаність це душна.
Любов незламна, ніжна і м’яка.

Любов — це скарб, який ніхто не купить,
Любов — це щастя, що не має вад,
Це незалежність з вірністю укупі,
Це в серці дивовижних квітів сад.

18.09.2015, Донбас
Петро Рух



З минулого життя тебе я пам’ятав.
Ти снилася мені. І те, що є ти в світі,
Мов в казці чарівній, я серцем відчував.
І отже, довелось мені тебе зустріти…

29.09.2015, Донбас
Петро Рух



Кохана, День народження сьогодні твій,
Моя сьогодні найулюбленіша дата.
Твоє народження — найкраща із подій,
Велике, надзвичайно дивовижне свято…

Ще ніч. І я цієї ночі вартовий.
Вночі охороняю штаб оперативний,
А також мир країни рідної і твій…
Хай сниться сон тобі красивий, добрий, дивний.

Я сподіваюсь, що ти там, мов зайчик, спиш…
Колись ми день цей святкувати разом будем,
День, що для мене був звичайним днем раніш,
Таким, як інші, рядовим осіннім буднем…

Від тебе я далеко поки що, але
Зв’язок мобільний нам сьогодні допоможе.
Бог дав ласкаво нам приладдя це мале,
Через яке будь-де ми спілкуватись можем.

Хоч з’єднує не телефон нас, а любов,
Та телефон дає мені твій голос чути.
Почувши вухами цей любий голос знов,
Торкнусь його я серцем внутрішньої суті.

Я подзвоню, спитаю, як погода в вас.
У нас ще літо бабине, у вас там осінь.
І ти сміятимешся гарно повсякчас,
Бо ти така весела, як дитина, досі.

Не знаю геть, тобі позичити чого.
Любові й щастя? Я твої любов і щастя.
Тому не зичити, а серця я свого
Частину величезну в тебе маю вкласти.

03.10.2015, Донбас
Петро Рух



Я люблю, кохана, все твоє життя…
Усмішку твою люблю. Люблю твій сміх.
Я люблю твої думки і почуття.
І красу. Ти красивіша є за всіх…

Твої вірші… Зізнаюся: я люблю
Їх сильніш за всю поезію землі.
Бо вони проймають душу так мою,
Як хіба що сам Джєлялєддін Румі…

Твою мужність я люблю і розум твій,
Гумор твій, жіночність, ніжність, простоту.
Я люблю шляхетну щирість твоїх мрій.
Я люблю твою цнотливу чистоту.

Я люблю тебе… І я люблю твої
Сльози безпорадні, начебто в дитя…
Твоя гарна слабкість… Я люблю її…
Я люблю, кохана, все твоє життя…

07.10.2015, Донбас
Петро Рух


Кожного вечора небо зелене
спостерігаю в віконце своє —
диво природне, звичайне, щоденне…
Мабуть, такі от смарагди і є.
 
Згадуєш, якось була у нас мрія —
найгордовитіша серед всіх мрій —
камінь цей бачити в мене на шиї,
щоб він підкреслив мій розум ясний?
 
Вже камінців я коштовних не хочу —
план маю інший. І він бездоганний:
хай краще сяють гранатами очі,
коли дивлюсь я на тебе, коханий.

В інший я спосіб тепер прикрашаюсь:
зарожевіли коралами губи,
бо я від жартів твоїх посміхаюсь,
бо я звертаюсь до тебе: «Мій любий…»

Ще в мене сльози — прозорі бурштини,
мрії блакитні — блакитні топази…
Ще є підтримка твоя безупинна,
тануть в якій всі страхи і образи…

Хай залишаються в небі смарагди —
жоден крадій не поцупить їх звідти.
Хай ми довіку не знаємо втрати
віри й любові, що в серці розквітли.

08.10.2015, Чернігів
Альона Рух


Хоча буденно стало вже і звично,
Що йдуть бої і ллється людська кров,
Це все мине. Але існують вічно
Бог і життя, краса, дух ї любов.

12.11.2015, Донбас
Петро Рух


Скінчилися слова. А сльози ллються ще.
Є слушність у сльозах. Слова ж бувають зайві.
Господь підставить знов мені Своє плече…
І знов я відповім Йому лише сльозами…

30.11.2015, Чернігів
Альона Рух



— Наснімось одне одному, — домовились з тобою
Ми ввечері. Яка ж була це незабутня ніч!
Не пам’ятаю снів, але таке чуття покою,
Немов побачилися ми з тобою віч-на-віч.

Не пам’ятаю снів, але прокинувся щасливим,
Із серцем, сповненим краси і рідного чогось.
Не можу і не хочу геть звільнитися від впливу
Цієї ночі. А тобі приснилося хоч щось?

11.12.2015, Донбас
Петро Рух


Ці її очі, що безкраї,
Мов небо зоряне вночі…
Любов… В цій скриньці Бог тримає
Від таємниць усіх ключі.

Ця її радість, ніжна, тиха,
І цей щасливий, гарний сміх —
Моя неописанна втіха,
Найкращий зі скарбів моїх.

Любов коханої дружини…
Цей погляд… Усмішка оця…
Так все життя ми будем жити.
І це не матиме кінця.

29.12.2015, Чернігів
Петро Рух


Я ніяк неспроможний збагнути цього,
Що воно відбулося зі мною, —
Неземного такого блаженства мого
Від любові до жінки земної.

Я зненацька знаходжу щодня і несу
Почуття, що ніколи не бачив
До сьогодні таку неймовірну красу,
З нею щойно зустрівся неначе.

В сто разів красивіша ніж вчора вона —
Ось що бачу я кожного ранку.
Неможлива і справді ніяк не земна.
І дивуюся я безустанку.

Ніби вперше дивлюсь в оченята оці.
Відкриваю нові таємниці
У такому знайомому цьому лиці,
Ніби скарб дістаю зі скарбниці.

І скарбам чарівним цим немає кінця.
І чим далі, тим їх тільки більше.
Фантастична, казкова особа оця
Щохвилини гарніш ніж раніше.

І тому щохвилини дружину свою
Я все більше і більше кохаю.
Перед дивом новим я щомиті стою.
І нема цим дивам її краю.

І на кожному кроці нові відкриття.
Хоча я не чекаю нічого.
І люблю я своє незбагненне життя.
І люблю свою долю і Бога.

03.01.2016, Чернігів
Петро Рух



Ми в розлуці з тобою, але
Ти скрізь завжди зі мною присутня.
Моє дихання кожне мале
Із твоєю стикається суттю.

Непохитне таке почуття.
Твої усмішки, погляди, жести
Всі клітинки мойого життя
Переповнили тихим блаженством.

Всім, із чого складаюсь я, п’ю
Повсякчасно красу дивовижну,
Чарівну, вічну юність твою
І невинність цнотливу і ніжну.

Цілковито насичений я
Золотою любов’ю твоєю.
Тіло, розум, свідомість моя —
Все тотально пронизано нею.

06.01.2016, Донбас
Петро Рух



Усі душевні рани я загою
Тобі любов’ю ніжною моєю.
Хоч де б я був, моя любов з тобою.
То насолоджуйся, будь ласка, нею.

Вдихай її легенями своїми.
І умивайся, ніби еліксиром,
Завжди її струмками золотими.
Живись її щасливим, тихим миром.

19.01.2016, Донбас
Петро Рух



Серця стук або подих наче,
Ти усюди завжди зі мною.
Я ніколи тебе не втрачу.
Ми з тобою одне, не двоє.

Припиниться колись мій подих,
Серце стукати перестане,
Та духовна моя природа
Не залежить від тіла стану.

І твоя. Ми з тобою вічні.
Вічно вільні, живі й щасливі.
А удвох щасливіші вдвічі,
Щасливіші, ніж це можливо.

27.01.2016, Донбас
Петро Рух



У цьому житті будувати стосунки
Потреби в нас геть не було.
Відразу ми мали їх, мов подарунки.
Нас ніби минуле звело.

Колись, у колишніх утіленнях, наче
Ми вклали служіння й любов
У наші взаємини. Отже, ми бачим:
Ми просто зустрілися знов.

Я твій. Ти моя. Так було ще в прадавніх,
Далеких, забутих часах.
Тепер одне одному Богом ми дані.
З’єднали нас знов небеса.

Були і раніше мені дорогими
Ці очі та ясне чоло,
Бо людям, щоб рідними стали такими,
Багато потрібно чого.

Любов не приходить у серце ледаче.
Потрібна тривала доба
Дбання і взаємної самовіддачі,
Взаємна зі злом боротьба.

Любов, справжня й чиста, не падає з неба.
Любов — це не дешевина.
Все серце своє безкорисливо треба
Віддати, прийшла щоб вона.

Лиш хтивість спалахує, наче пожежа.
Любов зріє в надрах душі.
Любов тільки той в нагороду одержав,
Хто жертвою це заслужив.

18.02.2016, Донбас
Петро Рух


В своє життя колись я кликала Любов.
Тихесенько, але Господь мене почув,
дав відповідь мені. І я звертаюсь знов,
тримаючи її у серці, мов свічу…

А простирало знов усе в сльозах моїх…
З подякою Тобі я, Господи, молюсь:
«Я знаю: чуєш Ти завжди мене і тих,
кого люблю…» Тому я більше не боюсь!

23.02.2016, Чернігів
Альона Рух


Насправді кожний прагне доторкнутись
Душею до краси й служити їй.
Бажає кожне серце розгорнутись.
Бо скутість завдає найбільший біль.

Відсутність повноти — це неприродно.
І серце без найвищого смаку
Приречено лишатися голодним —
Життя проблему має отаку.

Солодкі, чисті, чарівні стосунки —
Це те, без чого все життя пусте.
Хай в нас великі банківські рахунки,
Хай в нас є влада, та це все не те.

Всепоглинальна ніжність, що чарує,
Що зупиняє струм думок і час,
Що в серці насолоду генерує, —
Ось повнота, призначена для нас.

Стан вічності — це просто стан любові,
Що час перемагає назавжди.
Любов і чистота — такі умови
Для відчуття свободи й повноти.

Любов… Це шлях, мета і та коштовність,
Що заспокоює бентежний ум
І в ньому установлює безмовність
Блаженну замість нескінченних дум.

Любов — кінцева заповітна цінність.
Без неї всі скарби землі — ніщо.
Любов, і все. Лише таку відмінність
Між вічним і минущим я знайшов.

27.02.2016, Донбас
Петро Рух



Я до ранку проспав у навушниках. Я тебе слухав.
І оце почуття неймовірного щастя мені
Переповнило серце, коли залилась в мої вуха
Твого співу амброзія, поки я був уві сні.

Чарівний еліксир твого голосу, свіжий і чистий,
Освіжив і очистив мене, і насичив смаком,
Найсолодшим з усіх, ясним і надзвичайно барвистим,
І зв’язав з джерелом всього всесвіту ніжним зв’язком.

І прокинувся я не в АТО, а в духовному світі,
З цим божественним співом у розумі, в тілі, в чуттях.
І це вже не мине. В цьому стані лишуся я жити
Назавжди все своє несказанно прекрасне життя.

29.02.2016, Донбас
Петро Рух



Все те, що створює твоє життя…
Твої думки… Твій спокій… Твоя тиша…
Твої бажання, мрії, почуття…
Все те, що радує тебе і тішить…

Твоє здоров’я… І твої смаки…
Твій світ… Його краса… Його погода…
Його дива і чарівні казки…
Твоя безпека… І твоя свобода…

Всі рухи серця… Вся твоя любов…
Все те, до чого ти найбільш чутлива…
Всі цінності твої… Твій шлях… Твій Бог…
У кожного Він свій… І це важливо…

Зв’язок твій з Ним… Твій досвід і знання…
Твої свідомість, віра, розуміння…
Це є об’єктами мого дбання,
Моїх любові, захисту й служіння.

11.03.2016, по дорозі до Чернігова
Петро Рух



Ніби дівчинка щаслива, радісна дитинка наче,
Ти смієшся і співаєш так жіночно, так красиво.
Почуття твої… Для мене це найбільша є удача
Навіть просто бути свідком чарівного цього дива.

19.03.2016, Чернігів
Петро Рух



Чарівливий твій спів, чарівливий цей звук,
Через відстань і ніч твій посланець прекрасний
Досягає мене за години розлук,
І я чую його уві сні повсякчасно.

Чарівливий цей звук, чарівливий твій спів
Через холод ночей проникає до серця.
Він — коштовність моїх гарних, радісних снів,
У небачений світ сновидінь моїх дверці.

Чарівлива краса в тому світі завжди
Як в глибинах душі, так і зовні навколо.
Ніжно кличе мене і приводить туди
Чарівливий твій спів, чарівливий твій голос.

Чарівливий твій спів знов наснився мені,
І прокинувся я неймовірно щасливий.
Я вернуся до тебе за лічені дні
І почую твій голос і спів чарівливий.

Вічна єдність — це низка зі стріч і розлук.
І в розлуці, і в зустрічі ми є єдині.
Чарівливий твій спів, чарівливий цей звук
Вічно чутиму я само так, як і нині.

04.04.2016, Раденський полігон
Петро Рух


Ми кращого для себе не шукаєм,
Бо все найкраще в нас з тобою є.
І тільки той, хто щастя вповні має,
Для інших справжнім опертям стає.

Ми не за особисті інтереси
Б’ємося, бо вже дав усе нам Бог.
Одна мета в поета й поетеси —
Це просто розповсюдити любов.

Любов неперевершено красиво
Керує кожним, в кому є вона,
Дає наснагу, розум, вправність, силу.
І мир. Любов — це мир, а не війна.

Це мир у серці. Тільки в цьому стані
Виходити на поле битви слід.
Лише через любов в нас те настане,
Чого бажає разом з нами світ:

Над гнітом зла жадана перемога
Тих безкорисливості й доброти
В суспільстві та державі, що без Бога
Й любові геть до них нам не дійти.

Любов — це чистота, це справедливість,
Це ставлення до всіх, як до сім’ї
Всевишнього, це мудрість, це правдивість.
Повинні всі отримати її.

04.05.2016, Чернігів
Петро Рух


Велика особа частіше за все
Живе непомітно і тихо,
Хоч те, що вона всьому світу несе,
Його захищає від лиха.

Любов, доброта і смирення — це те,
Що слави собі не шукає,
Тихесенько так, наче квітка, цвіте
І свій аромат розпускає.

І цей аромат входить в людські серця
Ніким не помічений навіть.
Ним здійснюється вищий намір Творця.
Він мовчки всім всесвітом править.

Він — клей, що тримає частини життя
Укупі, у стані живому
І стримує всі руйнівні почуття,
Лишаючись сам невідомим.

Велика людина з божественних сфер
Отримує щастя. І любить.
І бути мені пощастило тепер
З такою людиною в шлюбі.

19.07.2016, Чернігів
Петро Рух


— Пане Петре, є питання: як добитись жінку?
— Та ніяк. Це непотрібно. Це дурниця, синку.
Жінка потребує захист і дбання з любов’ю.
Дай їй це — вона до смерті житиме з тобою.
А якщо не можеш дати ти цього усього —
Навіть хоч ти і доб’єшся, та що толку з того?

06.08.2016, Львів
Петро Рух


Любов заповнює всі порожнечі. І росте.
Не вміщується в серці, ллється, променить із нього.
І все життя стає прекрасне, чисте і просте.
Любов є мудрість, здатна розуміти світ і Бога.

Зв’язком з реальністю одна любов лиш тільки є.
Вона трощить, ламає відокремленості стіни.
Вона пробуджує. Вона осмисленість дає.
З любові розцвіте майбутня велич України.

26.09.2016, Чернігів
Петро Рух


Любов — це повне серце доброти,
Це спокій, ніжний, гарний і солодкий,
Готовність радісно допомогти
І захват, тихий, лагідний і кроткий.

Любов — це щастя бачити красу,
А не бажання нею володіти.
А що таке краса? Душі це суть.
Краса — це прояв духу в цьому світі.

Краса — не зовнішнє, не штучне щось.
Краса — це чистого життя природа.
Бог і божественне служіння — ось
Краси, любові витік і свободи.

01.10.2016, Чернігів
Петро Рух




Коли вода Всесвітнього потопу
У межі берегів вернулась знов,
Із піни відступавшого потоку
На землю тихо вибралась Любов,
Живлющий еліксир чудовий мов,
В повітрі розчинившися до строку.
Такий ще дивний дехто в світі є,
Хто суміш цю на повні груди п’є,
Ні нагород, ні кари не чекає
І, дихаючи ніби просто так,
В такого ж дихання нерівний такт
Неначебто зненацька потрапляє…

Я поля закоханим встелю —
Уві сні співайте й наяву!..
Дихаю, і значить — я люблю!
А якщо люблю, то я живу!

Світи Любові — вічні та безмежні.
Герої й лицарі — це їх народ.
Їм досвід гарантується бентежний
Випробувань великих і знегод,
Розлук далеких, подвигів, пригод,
Щоб стала не від чого не залежна
Любов їх. Та все це — хіба ціна
За те блаженство, що ним є вона?
Пожертвувати всім за неї варто,
На ризик будь-який, на смерть піти.
За ці Любові Чистої Світи
Не шкода все поставити на карту.

Свіжий вітер з ніг збивав, та знов
Люблячих він з мертвих воскресив,
Бо допоки не пізнав любов,
Справді ти не дихав і не жив!

Героїв цих збагнути геть не вміє
Звичайних обивателів юрба,
Що в боротьбі за їжу костеніє,
Хоча даремна вся ця боротьба.
Але ми обивателі хіба
І не шануєм їх, не розумієм?
Їх голоси зливаються у такт,
А душі з квітів п’ють нектару смак,
Вдихати разом вічність мають вміння
І зустрічатись з подихом в устах
На крихких переправах та мостах,
На перехрестях Божого Творіння.

Я поля закоханим встелю —
Уві сні співайте й наяву!..
Дихаю, і значить — я люблю!
А якщо люблю, то я живу!

17.10.2016, Чернігів
Петро Рух


Моє відкриття є дуже просте:
Любов у чистому серці росте
Природно, вільно і геть без зусиль.
Бо чисте серце — оселя краси,
Безмежного щастя та доброти.
Господи, в чистому серці є Ти…

04.11.2016, Бердичів
Петро Рух



Бог тримає тебе на руках,
Пестить, люляє, спокій дає.
Його дихання чиста ріка
Гладить личко прекрасне твоє.

Ніжна квіточко Божа й моя,
Мов пелюсточки, очі закрий.
І маленька небесна зоря
Цілу ніч стерегтиме сон твій.

Хай насниться тобі наш Господь
І чудова оселя Його.
Наче в казку, тихенько заходь
В чарівливу красу сну свого.

Сон, мов котик, сказав тобі: «Няв».
І торкнувся тихесенько вій.
Він уже тебе всю обійняв.
Спи, пухнастенький зайчику мій.

07.12.2016, Чернігів
Петро Рух


Ворожила я в дитинстві, як усі дівчата:
опускала у водицю мамине кільце
і дивилася тремтливо в тіні та свічада…
Просто я шукала, любий, там твоє лице.

24.12.2016, Чернігів
Альона Рух


Не ми одні у цьому світі любим.
Портрет любові — з безліччю облич.
То хай завжди навколо будуть люди,
в чиїх серцях любов — природна річ.

24.12.2016, Чернігів
Альона Рух



Душа жадає танцювати
і танцювати вічно буде
своїми фібрами всіма,
вдихаючи блаженство в груди,
коли Любов у ній сама
тотально стане панувати.

Коли у ній егоїстичних
бажань не буде більш і страху,
а будь-яку болючу долю
і будь-яку болючу втрату
душа сприйматиме як волю,
настане її танець вічний.

19.01.2017, Чернігів
Альона Рух


Я молитву здивованим серцем вдихаю…
І із серця назад видихаю любов…
Бачу, чую, єством всім своїм відчуваю:
ця молитва жива, в цій молитві є Бог…

І душа сполохнути це Диво боїться…
В цій молитві блаженства і вічності смак…
В чарівній цій молитві — життя таємниця,
що мені відкривається зараз отак…

22.01.2017, Чернігів
Альона Рух


Чутливе, витончене сприйняття,
Довірлива, сліпа любов, наївність,
Велике милосердя й співчуття,
Жертовність, безкорисливість і ніжність —
Природа жінки, материнства суть,
Все те, без чого світ стає жорстоким,
Без чого світ цей злі вітри знесуть.
Світ ще живий, живе це в ньому доки.
Вона беззахисна. Чоловіки
Існують, щоби жінку захищати.
Призначення це мужньої руки.
Бо жінка є дочка, дружина, мати.
Бо жінка — це не хтивості об’єкт,
А це об’єкт дбання, об’єкт опіки
І захисту того, у кого є
Безстрашність, доблесть, сила, — чоловіка.
Та чоловік, що дбати про жінок,
А не користуватись буде ними, —
Один, як місяць на мільйон зірок,
На юрби інших. І жіночність гине.
Щодо жіночності просте знання
Існує в цьому всесвіті одвіку:
Жіночність жінки — результат дбання
Про неї істинного чоловіка.
Відповідальність чоловіка це.
Це має бути плодом його вчинків.
У тому честь його, його лице —
Наскільки захистить він в жінці жінку:
Чутливе, витончене сприйняття,
Довірливу, сліпу любов, наївність,
Велике милосердя й співчуття,
Жертовність, безкорисливість і ніжність.

24.01.2017, Київ
Петро Рух


Місця стріч суджених ніяк невипадкові.
Цей пагорб і тисячорічний дуб святий
продовженню тисячорічної любові
дали початок. Знов ми разом. Я і ти.

Ми тут зустрілись. Тут, де жили старці Божі.
Благословіння всі отримали ми тут.
Нехай благословіння ці нам допоможуть
завжди підтримувати серця чистоту.

Зустрітися в цій точці нашої дороги
домовилися ми в минулому житті.
Але забули. Та ми не забули Бога.
І через це Він не забув нас тут звести.

І далі буде так. Зведе нас воля Божа,
бо в нас одна мета і шлях у нас один.
Змінити буде місце зустрічі не можна.
То вже кінцевий пункт, де нас чекає Він.

25.01.2017, Чернігів
Альона Рух



Це ти!!!… Не можу надивитись і повірити очам!!!…
Якби ти не була прекрасніша за мрію та уяву,
Я б думав, що я мрію, сплю, о чарівне моє дівча,
Коли тебе я бачу, неймовірно гарну та яскраву…

Найкращі всі епітети, що має мова, — натяк лиш
На те, яка ти є неперевершена і незрівнянна…
Красуні раю всі відразу би зганьбились і втекли,
Якби з тобою спробували позмагатися, кохана.

Це парадокс якийсь, порушення законів всіх буття,
Якась непоясненна помилка природи неможлива,
Що щастя ушанований про тебе піклуватись я,
Що найгарніша у Творінні жінка є моя дружина.

Але на цю загадку ти дала пояснення просте:
«Для тебе, любий, постаралась я такою народитись.
Такою постаралась народитись я, щоб сталось те,
Що є: на мене щоб за все життя не міг ти надивитись».

28.01.2017, Чернігів
Петро Рух



Розлука і зустріч — це видих і вдих
Любові… Я скоро вернуся, кохана.
Я завжди вертаюся. Просто зажди.
Це дихання щастя. Воно бездоганне…

Розлука і зустріч — це пауза й звук
У пісні любові… Стоїш на порозі.
Мене проводжаєш. З очей твоїх, з рук
Струмить те, що я не згублю по дорозі…

30.01.2017, Чернігів
Петро Рух


Щодня я відчуваю, чую, бачу,
як любиш і цінуєш ти мене,
скарб найкоштовніший, принцесу наче.
І знаю: це ніколи не мине.

Вважаєш ти себе найщасливішим
у світі з-поміж всіх чоловіків,
бо я є в тебе, любий чоловіче…
Це милість із Господньої руки,

яка мене наповнює і живить,
підтримує й гарантію дає
на те, що для душі найбільш важливе,
і з Богом зв’язує єство моє.

Бо жінка так природно і навіки
упевнюється, що існує Бог,
через любов свойого чоловіка,
як діти через батьківську любов.

14.02.2017, Чернігів
Альона Рух


Ластівко мій, я тебе чекаю.
Завжди навесні птахи співочі
повертають до свойого краю…
Бачити тебе нестерпно хочу.

Повертайся, ластівко вусатий!
Повертайся, любий чоловіче!
Принеси мені на крилах свято!
Я тебе кохаю, жду і кличу…

20.02.2017, Чернігів
Альона Рух



Ти і любов… Навчаєте мене ви вдвох
Усе, з чим я стикаюсь, краще розуміти:
Я осягаю те, наскільки дбає Бог
Чутливо й мудро про істот у цьому світі,
Те, як Він любить, як Він бачить нас усіх,
Яку для Нього в світі кожний цінність має,
Як вічно кожний з нас живе в Його руці,
Хоч це не завжди усвідомлює і знає.

12.03.2017, Київ
Петро Рух


Душа без любові — пустир.
Життя без любові — тягар.
Любов дарить щастя і мир.
І смак її — чистий нектар.

Любов — доброти чистий стан,
Відсутні де заздрість і зло.
А Бог — це її океан.
А Бог — це її джерело.

Та жодній релігії Бог
Ніяк не належить. Бо Він
Є поза концепцій і догм,
Обрядів та храмових стін.

Бог є у життя глибині,
Там, звідки приходить любов.
Він є і в тобі, і в мені.
Суть кожної миті — це Бог.

25.03.2017, Чернігів
Петро Рух


Свою свідомість не зв’язавши з Богом,
Наскільки б щирими ми не були,
Любити повноцінно ми нікого
Не можемо, бо в нас серця малі,

Бо ми не є джерелами любові.
Єдине джерело любові — Бог.
Якщо не маємо в життя основі
Стосунків з Богом, в нас умре любов,

Як та рослиночка без поливання,
Як гроші, що скінчаться врешті-решт,
Якщо немає грошопостачання.
І ти — банкрут, і на майно — арешт,

І та любові квіточка коштовна,
Яка спочатку в тебе розцвіла,
Перетворилася в дурницю повну,
Скінчилася… Такі сумні діла.

Так листя, що не зв’язане з корінням,
Не має повноцінного життя.
Тому зв’язатись з Богом ми повинні,
Любов’ю щоб наповнити чуття,

Щоб нею серце сповнити та розум
І без кінця поповнювати знов,
Ніколи щоб не проливати сльози
За втрачену, загублену любов.

25.03.2017, Чернігів
Петро Рух


Смак щастя, смак життя — смак чистоти,
Любові, безкорисливості. Отже,
Із цього висновок: потрібно йти
За цим смаком, один що тільки може
Удовольнити серце, дати все,
Що треба, і здійснити всі бажання.
Цей смак нас стрімко, мов літак, несе
У стан, де боротьба за виживання
Не має місця, де омана й страх
Відсутні, де в душі відкриті очі
І де ні в чому не існує брак,
Де серце лиш ділитись щастям хоче.
Цей стан свідомості, цей стан буття —
Нормальний. Він здоровий. Він природний.
І він смачний, бо в ньому — смак життя,
Яке є дійсно гідне і свободне.

31.03.2017, Київ
Петро Рух


Між хтивістю й любов’ю не тонка межа,
А прірва. Бо ці речі зовсім протилежні.
Живе любов’ю безкорислива душа,
Необумовлена, свободна, незалежна,

А хтивість мучить тих, в кайданах хто живе
На себе зосередженого егоїзму,
Хто в ньому, у мілкій калюжі мов, пливе
В брудних потоках гедонізму й мазохізму,

Хто стиснутий своїм маленьким, хворим я,
Що відокремлене, відірване від Бога,
Тобто від дійсного, від справжнього життя,
Яке щасливе, вільне, чисте і глибоке.

02.04.2017, Чернігів
Петро Рух


Якщо, братику, певні особи в твоєму житті
Набагато для тебе цінніші за тебе самого,
Це — любов. І якщо за любов’ю цією іти,
Розшукати можливо її джерело, тобто Бога.

Якщо прагнеш знання не для величі власної ти,
А задля розуміння обов’язку й місця свойого
У служінні життю, то якщо за знанням цим іти,
Розшукати можливо його джерело, тобто Бога.

Якщо маєш у серці безстрашність, шляхетність, талант,
Хист до діла цілком безкорисливого будь-якого,
То додай до життя свого планів іще один план:
Розшукати всіх якостей цих джерело, тобто Бога.

Розшукавши, побачиш ти: Бог — це не казка, не міф,
Це не хтось, в кого вірити можна і більше нічого,
А прекрасна реальна істота, і, братику мій,
Ти спонтанно й натхненно тоді слугуватимеш Богу.

03.04.2017, Київ
Петро Рух



Краса життя — це те, без чого щастя неможливе.
День, ніч, схід, захід, небеса, веселка і зірки,
Струмки, річки, моря, озера, водограї, зливи,
Метелики і лані, квіти, діти і жінки…

Жінки й дівчата… Їхні усмішки… І ясні очі,
В яких бурштини, небеса, веселки і зірки…
Найбільша з-поміж всіх красот життя — краса дівоча.
Есенція краси життя — дівчата та жінки.

З усіх дівчат усесвіту одна є незрівнянна.
Це ти, красунечко моя, принцесо мрій моїх.
Краса, що вища за красу, — це ти, моя кохана.
Є надкраса. Ти, дівчинко, — утілення її.

09.06.2017, Київ
Петро Рух


Ти кажеш про жінок, мій релігійний брате,
Як про брудну диявольську спокусу знову.
Облиш! Ти намагаєшся перекладати
Із хворої башки на голову здорову.

Спокуса є в брудній свідомості твоїй.
Спокуса — це твоєї хтивості питання.
Не жінка винна. Винен ти, що бачиш в ній
Не особистість, а приладдя для злягання.

До жінки стався, брате мій, як до святині,
Як до душі, що є священна іскра Божа,
Як до Його недоторканної частини.
Спокуса лиш тоді тебе не переможе.

10.06.2017, Київ
Петро Рух



Це буде завтра. Прийде чарівний той час.
Знов так, як він багато вже разів приходив.
Велике щастя знову звалиться на нас.
І ми забудемо про всі свої негоди.
На нас чекає зустріч. Бо завжди любов
Жадає зустрічі. І зустріч неминуча.
Навіщо простір є та час? А щоби Бог
Творив із них пульсацію співучу
З розлук і зустрічей для люблячих сердець.
Тому не може бути вічна ні розлука,
Ні зустріч. Бо Маестро цей, бо цей Митець
З розлук і зустрічей створив духовні звуки —
Ту музику, з якої вийшло все, що є.
Бо все, що є, з любові виникло первісно.
Таким є сприйняття реальності моє.
Реальність — із цієї музики намисто.

15.06.2017, Київ
Петро Рух



Щасливий, вдячний серця стук.
Усмішка чарівна дівоча.
Любов — спокійну та просту —
Ллють, наче сяйво, карі очі.

Любов — життя природний стан.
Прекрасні, мудрі та чудові
Думки озвучують уста.
Вони народжені з любові.

Природний керівник ума —
Це серце, що повніш дедалі.
Нічого іншого нема,
Що так природно досконале.

Любов — стан святості. Ніяк
Не визначити святість більше.
Її спостерігаю я.
І відчуваю в серці вірші.

17.06.2017, Чернігів
Петро Рух


Я по крихтах любов збираю —
скрізь, де є вони, звідусюди.
Чарівних крихт любові зграя
хай у серці моєму буде.

Я знаходила їх раніше
тільки лиш у святих писаннях,
в релігійності. А все інше
викликало розчарування.

Я молилась про цю удачу —
щоб любов’ю змогла я жити.
І тепер я постійно бачу:
нею пройняте все у світі.

Скрізь любов струменить і сяє.
Я збираю в свої долоні
чарівних крихт любові зграю
і дарю тим, хто в горі тоне.

Я збираю любов по крихтах.
Ось вона — наче сонце ясне,
завжди щедре, близьке й відкрите
для знедолених і нещасних.

27.06.2017, Чернігів
Альона Рух



Чудові ранки! Дивовижні дні!
Казкові вечори! Солодкі ночі!
Смачна чорниця! Наче Ти мені
Усе можливе щастя дати хочеш.
І неможливе також. І даєш.
Даруєш недоступні смертним миті.
Чому Ти захотів життя моє
Зробити найщасливішим у світі?
Чому мене Ти вибрав з-поміж всіх?
Чому здійснив усі мої бажання
Так досконало, як я б сам не зміг
Собі намріяти, і дав таке кохання?!
Даруючи дари, Ти входиш в смак.
Від щедрості Своєї насолоду
Таку Ти маєш, Господи мій, як
Я маю від любові і свободи,
Від вдячності Тобі за всі дива,
Від впевненості, що мене Ти любиш,
Від того, що даєш мені слова,
Якими надихатимуться люди
Тепер і у майбутньому на те,
Свої серця з’єднати щоб з Тобою.
Життя — щасливе, гарне і просте,
Коли воно наповнене любов’ю,
Коли всі почуття і всі думки —
Мов вірші, мов пісні, прекрасні й чисті,
Коли джерела внутрішні й струмки
На сто відсотків повні. Ні, на двісті!
Бо одночасно сто відсотків я
Духовного блаженства відчуваю,
І доля разом з тим земна моя
В житті стовідсотковий успіх має.
Сказати просто «дякую» за це —
Це не зробити справді геть нічого.
Моя подяка в тому, що я все,
Чим є я, що у мене є мойого,
Віддав Тобі. Ти, Господи, є зміст,
Призначення, мета і сенс усього
Мого єства. В Твоїй я кроні лист —
Душа, що не відірвана від Бога.

19.06.2017, Чернігів
Петро Рух


Волошкові поля надягну. І росинки у вухах
хай яріють проміннями сонця для тебе, коханий.
Хай ти тонеш і млієш в моїх срібних дзвоників звуках.
Від краси, від любові, від щастя хай будеш ти п’яний.

Хай цей світ шаленіє від захвату перед Творінням,
що Господь вклав Свій дух, Своє серце й свідомість у нього,
благодать, чистоту і любов та всі благословіння,
щоб в коханих очах кожний зміг би побачити Бога.

23.07.2017, Чернігів
Альона Рух


Мій Господи, Ти дав мені любов.
І дав відповідальність разом з нею
За тих, кого люблю, щоб знов і знов
Залежав я від милості Твоєї.
Бо я — не Бог. Бог — Ти. Я — тільки те,
Чим Ти мене, як хочеш, наділяєш,
Що збільшиться, зміцніє та зросте,
Якщо мені Ти вповні довіряєш,
Якщо з сумлінням згідно дію я,
Якщо на мене Ти покластись можеш.
Ці якості є власність не моя.
В мить будь-яку їх забереш Ти, Боже,
Обов’язком я знехтую якщо,
З Тобою правильні стосунки втрачу,
Піддамся егоїзму. І ніщо
Тоді не збереже мою удачу.
Тож гарантуй, будь ласка, чистоту
Мойого серця та зв’язку з Тобою,
Щоб втримав я відповідальність ту,
Яка приходить разом із любов’ю,
Щоб щастя й спокою гарантом був
Я для своєї любої дружини
І в боротьбі з проклятим злом здобув
Прекрасну долю всій моїй країні.

29.07.2017, Чернігів
Петро Рух


Хтивість — ворог людини, підступний, гріховний і лютий.
Тож з’ясуймо, брати, що є хтивість насправді таке.
Бо так часто не те розуміють під хтивістю люди,
Називаючи словом цим явище в тілі палке,
Що насправді є просто ознака здоров’я і сили,
Що тримає у тонусі нас, щоб достойно його
На великі досягнення творчі ми перетворили,
Джерелом що енергії є, що горить, як вогонь.
Хто не має цього, потребує, мабуть, лікування.
Отже, геть не поганим насправді є явище це.
Але хтивість справдешня псує людям їх існування
І руйнує стосунки, життя, успіх, щастя, все-все.
Хтивість — це є хвороба свідомості, що нас шарпає
І нас змушує думати: «О! Цей жаданий об’єкт
Має бути моїм — і тоді кайф я дійсний зазнаю.
Користатись людьми — це призначення справжнє моє.
А призначення інших — давати мені насолоду».
Це породжує скрізь всі можливі нещастя і зло.
Хтивість робить нас дурнями і відбирає свободу,
Відбирає потрібне і добре все, що в нас було.
А здорова свідомість цілком безкорислива й чиста.
І ознака її є не хтивість, а мудрість, любов.
Хтивість — це є найперший типовий симптом егоїста,
А відсутність її — серця, що в ньому мешкає Бог.
І ця нерелігійна, нештучна, природна властивість
Є критерієм розвитку духу, метою життя,
Бо наскільки людина в собі вбила, знищила хтивість,
Рівно стільки ж любові розвинулось в ній почуття.

09.08.2017, Київ
Петро Рух


Очі Божі —
вікна в вічну, святу Любов,
що спроможні,
кришталевий струмок немов,
чистотою
наповняти людські серця.
Хай зі мною
завжди буде їх милість ця.

10.08.2017, Чернігів
Альона Рух


Прекрасна дівчина — це символ України.
Бо більше на Землі і навіть Небесах
Ніде нема таких красунь, як наші. Й лине
Повсюди слава їх. Це чарівна краса.
Це та краса, яка тут Бога представляє,
Утіленням Його краси яка тут є.
І берегти, як скарб, своїх дівчаток має
Народ наш. Це за них він завжди повстає
Проти катів, бандюг, гнобителів, сатрапів,
Щоб захистити цих дівчат та їх любов,
Їх мир, їх щастя, щоб не лиха і не втрати
Були у них в житті, а був у ньому Бог.
Бог — це і є любов, мир, щастя і безпека.
Це захист, це дбання, яке дають батьки.
Бог — Батько. І Він тут, не в небі, не далеко.
Дух батьківський несуть в собі чоловіки.
Тож має чоловік призначення у світі,
Обов’язок оцей, відповідальність цю.
Повинен він життя від лиха захистити,
Служити має він Всевишньому Отцю
З мечем в своїй руці як рятівник свободи,
Безстрашний рятівник любові й доброти.
Встань, брате, і врятуй життя свого народу,
За справедливість встань із нами поруч ти.

03.11.2017, Київ
Петро Рух


Бачити щасливими кохані оченята
Є найбільшим успіхом, найвищим із досягнень.
То зробімо, українці, це найкраще свято:
Знімем пута з України та її одягнем
У прекрасну вишиванку щастя і свободи,
І подивимось їй в гарні, ненаглядні очі.
Встань та під Верховну Раду вийди, мій народе!
Разом здатні ми зробити все, що щиро хочем.

22.11.2017, Київ
Петро Рух


Відчуваю я безмежний, лютий біль і гнів
За країну, що красою на весь світ відома,
Але помирає зараз в муках та брехні
Від знущань тих, хто панує чомусь в неї вдома.
Бачити мені нестерпно, як гнобить її,
Обкрадає і ґвалтує банда лиходіїв.
Браття, маєм ми всі разом викинути їх
І нарешті вже здійснити всі її надії,
Повну всю відповідальність взяти за дбання
Про її життя й на плечі на свої покласти.
Чи існує в цьому світі більше надбання,
Ніж коханої країни воля, честь і щастя?!

25.11.2017, Чернігів
Петро Рух


Я сьогодні бачив в нас на вічі
Дівчину, що гарна, наче квітка.
Накрапав дощ на її обличчя.
«Як твоє ім’я?» — питаю. «Віка».

Я розкрив над нею парасолю.
«Як сюди потрапила?» — питаю.
«Ось прийшла боротися за волю
Разом з вами». Я кажу: «Вітаю».

07.12.2017, Київ
Петро Рух



Всі красивості, всі щасливості
Понасняться тобі нехай.
В чистий світ доброти і милості,
Ти у снах своїх поринай.

Хай любов моя буде ковдрою,
Що вкриває тебе всю ніч,
Ніжно-тепло-надійно-доброю.
Ковдра взимку — потрібна річ.

Хай любов моя буде захистом
Від тривог, небезпек, страхів.
Хай вона в тобі витре начисто
Біль і сум всіх важких років.

Хай любов моя буде захистом
Від хвороб, від страждань нічних.
Отже, мирно, солодко й радісно
В сон мандрівку свою почни.

13.12.2017, Київ
Петро Рух



Моя красунечко щасливоока,
Снігуронько зимових свят моїх,
Життя мого принцесо, тут, глибоко
В моєму серці твій палац стоїть.

Твої щасливі, вдячні оченята —
Багатство і досягнення моє.
Я мультимільярдер, але не злата,
А скарбу, що за все дорожчий є.

21.12.2017, Київ
Петро Рух


Моя квіточка спить. Її личко прекрасне й щасливе.
Оченята, заплющені навіть, — немов пелюстки.
Спокій та вмиротвореність личка цього — це важлива
Ціль моя і моє це досягнення справді-таки.

Ми ходили за спокій коханих своїх воювати,
За своїх любих квіток. І ось повернувшись з війни,
Маєм знищити банду злочинців і побудувати
Ми країну-квітник, де щасливими будуть вони.

06.01.2017, Чернігів
Петро Рух



Я нас з коханою в люстрі побачив.
Зазирнув у знайому казку неначе.
«Красуня й чудовисько, картина маслом, —
Кажу, — так я б назвав це видовисько».
Розсміялась, каже: «Тоді моє гасло:
Кожній красуні — по чудовиську!»

26.02.2018, Київ
Петро Рух


Любове моя, наче квіточка ти,
але не як гордий нарцис чи піон,
а пролісок — скромний, біленький, простий.
Любове моя, ти є ніжний бутон.

Тебе прикрашають твої пелюстки
і вдячності сльози на мокрих очах,
здивованість, захват і спокій такий,
який може знищити будь-який страх.

Із неба струмить кришталева вода.
І квіточка, ніби дитинка, росте…
Все просто в нас. Та простота — не біда.
Бо щастя — це дещо природне й просте.

14.03.2018, Чернігів
Альона Рух



Твій голос. Усмішка. Кохані очі.
Весна. І смакота із рук твоїх.
Два ніжні дні. І дві солодкі ночі.
Ніколи геть я не забуду їх.

01.04.2018, автобус Чернігів-Київ
Петро Рух


Любов — це не просто в душі чарівне почуття.
Любов — якість розуму й серця, це їхнє здоров’я.
Любов — це є бачення світу і спосіб життя.
І перемагає лиш той, хто натхненний любов’ю.

18.04.2018, Київ
Петро Рух


Навкруг краса. Краса — це є любов.
Щоб бачити красу, любов потрібна.
Любові мова — найгарніша з мов,
Це мова Бога, що Йому подібна.

19.04.2018, Київ
Петро Рух



Завжди навколо мене скрізь красуні.
Вони для мене — втілення життя.
Краса — його солодка, ніжна сутність.
Краса — це чарівливий смак буття.

Краса — коли в дівчат щасливі очі.
Ці фарби щастя є найкращі з фарб.
І я за них молюся, як за дочок.
І щастя кожної з них — це мій скарб.

Скарбами цими моє серце повне.
Тому я отакий щасливий сам.
За щастя їх, за ці скарби коштовні
Я, не вагаючись, життя віддам.

Та ти і твоє щастя — зовсім інше.
Ти є не просто скарб. Ти — скарб скарбів.
Бо ти і твоє щастя є найбільша
З усіх коштовностей, що Бог зробив.

Моя любов до тебе геть не знає
Початку і не знатиме кінця.
Я впродовж вічності тебе кохаю.
З любові наші створені серця.

Неперевершена і незрівнянна
Твоя краса — краса душі, очей,
Усмішки, рухів і стрункого стану.
І співу, що немов струмок тече.

Ніколи ця краса не стане звична.
Я дивуватимуся їй завжди.
Її природа неминуща, вічна.
Вона прийшла із вічності сюди.

Твоя краса не буде стерта часом.
Їй не сховатись від очей душі.
Краса ця в вічність піде з нами разом.
А людям ми залишимо вірші.

26.04.2018, Київ
Петро Рух



Солодко цвіте черемшина.
Цвіте чарівна незабудь.
Ліс. Ходить по лісу дівчина.
І бджоли над нею гудуть.

Казкова принцеса Полісся.
Принцеса фей, мавок і німф.
Їй сонце шле промінь із висі.
І гладить їй личенько ним.

Щаслива. Захоплена. Гарна.
Не можу очей відвести.
Яке ж диво дивне, кохана,
Цей ліс чарівливий і ти!

01.05.2018, Чернігів
Петро Рух


Я — ашик. Я — закоханий дервіш. Закоханий в Бога,
В вічну, чисту, прекрасну реальність любові й добра,
У народ свій, у друзів, у жінку, у вічну дорогу
Безкорисливості і служіння. Це радісна гра.

Це цікава, чудова і геть нескінченна пригода.
Це війна за звитягу, це праведна, чесна війна
За поширення щастя. Бо щастя — життя це природа.
Я — закоханий дервіш. І це є моя таїна.

23.05.2018, Київ
Петро Рух


Духовний світ — світ лицарів любові,
Світ чистих душ із Богом на чолі.
Це не якісь там казочки чудові,
Відірвані від дійсності Землі,
Це є реальність, у якій природно
Завжди живе душа, яка не спить.
Первісно кожен з нас є звідси родом.
Нас зв’язує з цим нерозривна нить.

02.06.2018, Київ
Петро Рух



Повсякчасно в моєму житті,
Ніби смак чарівливого дива,
Смак любові, була в мене ти.
І тому був я завжди щасливий.

Хоч не знав я, коли, де і як
Я зустріну тебе і побачу,
Таємнице кохана моя,
Ти була в мене, мрія неначе,

В серці мов провідне почуття,
Ніби зірка сяйлива у небі.
Ти зі мною була все життя.
Я не жив ні хвилини без тебе.

09.06.2018, Київ
Петро Рух



Кольори побачень наших — білий з золотим.
Їхній смак — смак кришталево-чистої води.
Я з тобою потрапляю в чарівні світи,
Де я — джміль, а ти — квітучі запашні сади.
24.06.2018, чарівні світи
Петро Рух


Солов’їних гуртів камерні концерти.
І моя кохана муркотить мені.
І прогноз погоди від гідрометцентру
Обіцяє гарні, чарівливі дні…

27.07.2018, Чернігів
Петро Рух


Метро. Зайшов старий. Стоїть.
Ніхто не поступився місцем,
Уткнувшись в гаджети свої.
І тільки світла, наче місяць,
Одна дівчина скромно встала
І зіркою вагону стала.

Дід спритно сів. І раптом всі
Враз відірвали свої очі
Від телефонів до краси.
Не в стрункості тих ніг дівочих
Була привабливості сила —
У вчинку. Це було красиво.

05.08.2018, Київ
Петро Рух


Смаки життя солодкі та чудові!
Служіння смак! Смак дружби! Смак батьківства!
Прекрасний смак подружньої любові!
Смак в серці відчуття, що совість чиста!

Обов’язку, що виконав я, смак!
Душа цим дихає, це їсть і п’є!
Як можна жити без смаків цих? Як?!
Життя без них нестерпним пеклом є.

03.09.2018, Київ
Петро Рух


Любов — це не чуттєва насолода.
Любов — це слугування і дбання.
Лиш в цьому стані настає свобода,
Приходить щастя, мудрість і знання.

У цьому стані серце дуже чисте.
Живе у ньому Бог. Там завжди Він.
У цьому стані все — священнодійство
І кожне слово є священний гімн.

20.09.2018, Київ
Петро Рух


Здогадуюсь, чому я народився в Україні:
Я мріяв жити серед отакої ось краси!
Що красивіш за вроду української дівчини?
Ніщо! Бо навіть українські гори і ліси,
Які прекрасніші за всі ліси і гори в світі, —
Лише оправа, неймовірно гарна й чарівна,
Для діаманта, що з ним поруч мерхнуть, блякнуть квіти,
Тьмяніють зорі. Діамант цей саме є вона.
Прекрасна дівчина — це скарб, який повинні
Ми берегти і пестити, опікуватись ним.
Прекрасна дівчина — природний символ України.
Вона, а не безкраї хлібні золоті лани.

21.09.2018, Київ
Петро Рух


Наскільки ти лицар, настільки вона і принцеса.
І відьма гидка раптом янголом Божим стає.
Або навпаки. Перетворення всі ці процеси —
Природна реакція жінки на те, хто ти є.

Якщо незалежний ти, вільний і самодостатній,
Для тебе святинею буде свобода її.
І в цьому достойному, в цьому щасливому стані
Вона все життя буде скарбом коштовним твоїм.

Любов неможлива без волі, бо любить лиш вільний.
Тож звільнення духу — спочатку, а потім — любов.
Звільнись і любити навчись безкорисливо й вірно.
Тоді запанує у серці твоєму Сам Бог.

А Бог — всеприваблюючий. Бог є те, що всі люди
Шукають, до чого всі тягнуться серцем своїм.
Наскільки ти з Ним, ось настільки тебе і полюбить
І буде щаслива вона. Бо з тобою — це з Ним.

А жінка в любові і в щасті — краса неймовірна.
Любов буде завжди зростати до неї твоя.
І ти повсякчас відчуватимеш щастя безмірне —
Таке ж саме щастя, яким насолоджуюсь я.

24.09.2018, Київ
Петро Рух


Дівчині в тролейбусі сказав,
Як вона прекрасна й чарівна,
Як пасує їй її коса.
Спалахнула вдячністю вона,
Заясніли очі, мов зірки,
Освітилось усмішкою личко:
— Ви мені зробили день таки!
— А я думав: це для тебе звично.

19.10.2018, Київ
Петро Рух


Чим сильніша, чим більша любов, тим вона мовчазніша.
Отже, віршів кохана моя більш не пише мені.
Бо ніколи любові усю повноту не опише
Жоден вірш, це лише тільки спроби даремні одні.

Любить тихо-претихо. Глибинами серця. Глибинно.
Тільки голос, усмішка, куточки очей, жести рук
Видають цю любов, що, неначе сяйлива перлина,
Залишається з нею під час нескінченних розлук.

05.11.2018, Київ
Петро Рух


Розлука — атрибут любові. І розлука знов
Прийшла, як завжди, нашому побаченню на зміну.
Розлука з’єднує нас, як і зустріч. Так любов
З двох фаз своїх утворює пульсацію єдину.

11.11.2018, Чернігів
Петро Рух


Чоловік — це що? Ласкавість і дбання,
Батьківська чутливість, доброта й турбота,
Не теоретичне про життя знання,
А практична мудрість, внутрішня, глибока.

Чоловік — це захист, це готовність в бій
Проти зла, насильства йти й перемагати,
Це відповідальність повна, брате мій.
Отже, чоловіком ти повинен стати.

16.11.2018, Київ
Петро Рух


Серед різних речей навколо
Бачу я дещо час від часу,
Що нагадує раптом школу
І ту дівчинку з мого класу.

Ми робили разом уроки.
Ми були тоді просто діти.
Нам було по тринадцять років.
Я в той час ще не вмів любити.

Просто був їй, як міг, корисним,
Хоч незграбним завжди й колючим.
І милуючись нею, виснув,
Гальмував, барахлив і глючив.

Знов з’єднали нас соцмережі,
Коли нам вже по сорок стало.
За постами її я стежив.
Вона вірші мої читала.

Одкровень в них шукала перли.
Їх знаходила й розуміла.
А в один день взяла й померла,
А точніше — лишила тіло.

Час від часу мені ще сняться
Сни про дівчинку ту і школу.
У цих снах її вік — тринадцять
І не стане більшим ніколи.

01.02.2019, Київ
Петро Рух



Як солодко, щасливо і довго мені спалося
Із дев’ятої вечора до дев’ятої ранку!
Я вві сні цілував твої очі й твоє волосся.
Я вві сні цілував твоє личенько безустанку.

Милувався красою, якої нема в цім світі,
Бо твоя краса, моя дівчинко, не з цього світу.
Мені снилася сон-трава, її дзвоники-квіти,
Що вони прикрашали землю, росою умиту.

Я вдихав запах твій. То насправді був запах Бога —
Ти, мій янголе, з зустрічі з Ним вернулась недавно.
Я дивився на тебе і думав весь час про Нього.
З добрим ранком, кохана! Оце я виспався славно!

03.02.2019, Київ
Петро Рух



Любові прагнеш, спокушаючи до сексу.
І маєш секс замість любові. Ось і все.
У цьому полюванні геть немає сенсу.
Воно тобі розчарування лиш несе.

Про принца мрієш? Звісно. Адже ти — принцеса.
Любов і шлюб із принцом правом є твоїм.
Та не полюй на принців. Це не має сенсу.
Бог дасть тобі твойого принца й щастя з ним.

Твоє від тебе не втече. Чуже не схопиш.
Тож умиротворися, знаючи про це.
Умиротворення, яке в собі ти скопиш,
Тобі усе, про що ти мрієш, принесе.

07.02.2019, Київ
Петро Рух



Любов ніяк не може завдавати болю.
Любов — завжди найбільше щастя у житті.
Біль завдає прив’язаність і та неволя,
Яка іде з егоїстичних почуттів.
Якщо когось ти любиш, ти така щаслива,
Тобі так радісно від того, що він є!
«Чи він щасливий?» — ось для тебе що важливе.
Як ні, то твоїм болем біль його стає.
Та біль від того, що щасливий він без тебе, —
Можлива, та далека від любові річ,
Як біль від того, що звучить пташиний щебет,
Від того, що день гарний, що прекрасна ніч,
А ти самотня, нещаслива, некохана.
Це не любові біль. Це біль проблем твоїх.
Ну а любов — це безкорислива, бажана,
Найбільша радість в світі з радощів усіх.

17.02.2019, Чернігів
Петро Рух



У цей день — день пташиного співу,
Черемшиного запаху день —
Я дивлюсь на кохану й щасливу,
Що по стежці казковій іде.

Гай дрімучий цей, це синє небо,
Ці години, хвилини оці
Теж милуються тихо на тебе,
Мов на квіточку ніжну в руці.

Ти радієш всьому, мов дитина.
І ця радість, це щастя твоє —
Найчудовіша в світі картина,
Найгарніше з усього, що є.

28.04.2019
Петро Рух



Сонце грає в хованки з тобою.
Серед хмар ховається весь час.
І летить лелека над рікою
Повз осин, повз білих верб, повз нас.
Пташечки щебечуть. Ти сідаєш
На крутий зелений бережок,
Дістаєш із сумки і з’їдаєш
Теплий ще із сиром пиріжок.
Сонце із-за хмарки виглядає.
Ти йому радієш, як дитя.
Все, чого, кохана, я жадаю —
Бачити цю радість все життя.

04.05.2019
Петро Рух



На любов налаштовую серце своє я щоденно,
З цього будь-яку справу завжди починаю нову,
Щоб любов повсякчасно струмила із серця по венах.
А інакше навіщо на вічній землі цій живу?

А інакше ми всі небезпечні, нещасні і хворі,
А інакше в нас, наче отрута, вкрадається зло
Поступово, потрошку. І врешті ми лиха і горя
Для людей і для себе тоді стаємо джерелом.

Для життя необхідні не тільки повітря та їжа.
Для життя, в першу чергу, нам всім необхідна любов.
А інакше ми жадібні, хтиві, брехливі і хижі.
А інакше хімрозчин у венах у нас, а не кров.

На любов налаштовую серце своє я щоденно,
З цього будь-яку справу завжди починаю нову,
Щоб любов повсякчасно струмила із серця по венах.
А інакше навіщо на вічній землі цій живу?

12.05.2019, Київ
Петро Рух


Історія вічності зшита з історій
Любові. В ній більше немає нічого.
На тлі драматичному радостей, горя
Історія вічності списана з Бога.

Його особистість пов’язана з нами,
Як дихання зв’язане з серцебиттям.
І навіть якщо ми Його не впізнали,
Ми любим Його впродовж всього життя.

Бог — сповнені ніжністю мамині очі.
Бог — все найдорожче, в житті що було.
Бог — все те прекрасне, чого кожний хоче.
Все інше — лише декорації, тло.

18.05.2019, Чернігів
Петро Рух


Ти скаржишся: життя таке погане!
Хоча, як справжній оптиміст, чекаєш,
Коли воно нарешті добрим стане.
Але ти зрозуміти дещо маєш.

Життя — це дівчина. Прекрасна і тендітна.
Тому про неї, хлопче, ми повинні дбати.
Адже дорослі ми. Адже ми геть не діти,
Які спроможні тільки брати й споживати.

Життя — об’єкт дбання, не споживацтва,
Об’єкт любові, а не ґвалтування,
Не визиску. Це усвідом з юнацтва.
Тоді в житті не буде більш страждання.

Життя — це дівчина. Прекрасна, чарівлива.
І це твоє призначення у світі цьому:
Зроби її щасливою. Нехай щасливе
Життя через твої зусилля стане в ньому.

24.05.2019, Чернігів
Петро Рух



Нанесло тополиного пуху.
Скрізь замети. На стежках, траві.
І амброзію нашому слуху
Ллють і ллють цілий день солов’ї.
Пух пливе по Десні, наче піна.
Запах білих акацій пливе.
І пухова оця хуртовина —
Диво. Справжнє. Реальне. Живе.
Ти по пуху ідеш босонога,
Прибираючи пух з голови.
І веде нас пухнаста дорога
До пригод і до вражень нових.

26.05.2019, Чернігів
Петро Рух



Краплі сонечка бризкають ніжно на мене
Крізь березове листя й волосся твоє.
Перше червня. Чернігівське літо зелене
Почалось і вітання свої роздає.

Краплі неба і сонця в твоєму волоссі
Саме так, як в юнацьких снах давніх моїх,
Врешті-решт лицезріти мені довелося
Наяву і руками торкатися їх.

01.06.2019, Чернігів
Петро Рух



Не можуть надивитись мої очі
На личенько твоє, на оченята
Та інші твої гарнощі дівочі.
Очам моїм ці дні — жадане свято.

Моїм очам доступна найгарніша
Картина, що у всесвіті буває.
Що є, що може бути кращим інше?
Ніщо. Нічого кращого немає.

Неправда. Є. І я це знаю добре.
Картина краща: як ти танцювала
У юності фламенко й пасодобль.
Я заздрю тим, хто бачив це. Чимало.

Солістка танцювального ансамблю.
Молодшенька. Улюбленка фанатів.
Виконуєш ламбаду, румбу, самбу.
Мені про це лиш довелося знати.

Мені це лиш вві сні ночами сниться.
Я цю красу лиш можу уявити.
А бачили це інші. Ось щасливці,
Що бачили найкраще в цьому світі.

22.07.2019, Чернігів
Петро Рух



Якби не було тебе, я б тоді про тебе мріяв,
На твоє існування би я не втрачав надію.
І одного дня би Бог врешті-решт створив тебе.
Він створив би тебе зі Своїх зоряних рясних небес,
З різних рис чарівливих найкращих, які бачив я у інших,
Із танцюючих радісних крапель дощу, з музики і тиші.

24.07.2019, Київ
Петро Рух



Ти в захваті від гаю і ріки,
Від гарних місць, де ми гуляємо, від їхньої краси,
Від кольорів природи. Я же — навпаки.
Мене геть не вражають береги ці та ліси.
Бо поруч — ти. І вся ця чарівна краса природи
Є тільки тьмяним, бляклим відблиском твоєї вроди.

14.08.2019, Чернігів
Петро Рух



Ти — найуспішніша людина серед всіх
Людей, що є або були у цьому світі.
Ти — досконале втілення бажань своїх,
Які лише любов спроможна зрозуміти,
Бажань зробити дивом все моє життя,
Мене зробити серед всіх найщасливішим,
Зробити так, моє щоб кожне почуття
Було блаженством переповнене найвищим
Від того, що самісінько така ти є:
Настільки кожною клітинкою прекрасна,
Що існування в цьому всесвіті твоє
Мені шалене щастя дарить повсякчасно.

16.08.2019, Київ
Петро Рух



Ти є щастя моє, що стає більше й більше щороку.
Ти — краса, що не в’яне від плину часу і хвороб.
Ти — бездонні глибини мої, ти — мій простір широкий.
Ти — мені Богом даний любові коштовний урок.

Ти є пісня життя, чарівна, нескінченна і ніжна,
Його соку живлющий, тонкий, медяний аромат,
Що стає все солодше й солодше щодня і щотижня.
Ти є вічної юності чистий божественний смак.

16.09.2019, Київ
Петро Рух


Краса — коханого об’єкта вічна якість.
Саме тому краса є з вічністю зв’язок.
У серці, де живе краса, панує м’якість,
І в ньому вічно мешкають Любов і Бог.

Краса наповнює натхненням ніжним все.
І навіть згадка, навіть думка про красу
Ті щастя, захват і захоплення несе,
Які ніколи не стирає плин часу.

Я з божеством краси навіки одруживсь.
З життя в життя ми вічно нерозлучні з нею.
Тому хоч де, хоч як і хоч коли б я жив,
Світ сповнений краси коханої моєї.

07.11.2019, Київ
Петро Рух



Я зліплений із грязі та багнюки.
А ти — із пелюсток. Це дійсно так.
Тобі це часом спричиняє муки.
Бо ти — метелик ніжний, а я — танк.

Танк і метелик. Дуже дивна пара.
Танк і метелик. Що це таке є?
Мабуть, я — твоє лихо, твоя кара.
Ти ж — нагорода, щастя ти моє.

Жахіття бути нечутливим танком,
Який тебе засмучує. Ганьба.
Ти знов всю ніч проплакала до ранку.
Це є однісінька моя журба.

А також це — найголовніший виклик
Мені від Бога, долі і життя.
Броньованість, я до якої звиклий,
Не ранитиме більш твої чуття.

Саме за це молюсь я безустанку.
Не кривдити щоб дівчинку мою,
Я стану ніжним і уважним танком.
Я маю стати. Я уже стаю.

09.12.2019, Київ
Петро Рух


Любов — це концентрація бажань своїх
На досяганні щастя тих, кого ми любим,
Коли мета всіх рухів серця — щастя їх.
Всі чарівні дива любов’ю роблять люди.

Життя того, хто любить, складене із див.
Воно живеться за законами любові.
Той, хто любов в своєму серці розбудив,
Став фахівцем у світу щастя побудові.

18.01.2020, Чернігів
Петро Рух



Чорні очі. Чорні брови. Золоте волосся.
Досконалі довгі ноги. І тендітний стан.
Я б, якби мені тебе зустріти довелося
В ті твої зіркові роки, божевільним став.
Якби я побачив танець тої танцюристки,
Від якого неможливо відвести очей,
Її личенька прекрасні, чарівливі риси,
Її усмішку та рухи її рук, плечей
І почув би її голос, її сміх чудовий,
Я від захвату, напевно, просто би помер.
До видовища такого я не був готовий.
І тому Бог переніс цю зустріч на тепер.

10.02.2020, Київ
Петро Рух



Жінка — не просто Аллаха кохане творіння.
Жінка — Творець. А хто здатен збагнути Творця?!
Очі того, хто в пітьмі, сліпить Сонця проміння,
Сліпить їх сяйво жіночого серця й лиця.
Ось чому він каже жінці закрити обличчя
Та зневажає її й слова їй не дає,
Ось чому він користується нею, мов річчю,
Кажучи, що у Корані слова про це є:
«Мужність стоїть над жіночністю». Та подивіться,
Як живе він — і вона як достойно живе.
Мудра, терпляча і мужня, неначе левиця,
Жінка — це втілення Божого світла живе.

05.01.2021, Чернігів
Петро Рух



Я закоханий. Вже майже шість років.
А насправді я закоханий первісно
Із прадавніх, незапам’ятних часів.
Я тебе не забував ніколи, звісно.
Не шукав. А просто мріяв. Просто снив.
Ангелів хіба хтось на землі шукає?
Ти зійшла сюди з небес, богине див.
І цілую я тебе. І обіймаю.
Майже шість років тому зустрілись знов
Вперше ми у цьому втіленні з тобою.
А до того я відроджував любов
У своєму серці Божою любов’ю.

14.02.2021, Всесвітній день закоханих, Чернігів
Петро Рух



Я думаю про тебе. Сню тебе.
Скучаю. Бачу тебе поруч з Богом
У танці духу. Ти зійшла з небес
З тим, щоб осяяти мені дорогу,
Разом зі мною нею щоб пройти.
Найбільший скарб мого життя — це ти.

Дві ночі й день триває вже розлука.
А післязавтра я приїду знов.
Розлука справді є не марна штука.
Її мета — це збільшити любов,
До висновку мене знов привести:
Найбільший скарб мого життя — це ти.

02.03.2021, Київ
Петро Рух


Душа — це дівчина. Кожнісінька душа. Первісно.
Така її природа вічна. Отака вона.
Оселя Бога — вічний дім її. Вона там, звісно, —
Краса Його життя, Його натхнення і весна.
Душа. Її первісна чистота. Первісна врода.
Бог в захваті від неї цьому всьому завдяки.
Її стосунки з Ним такі. Це її роль природна.
Ну а в стосунках може бути і конфлікт якийсь.
Між ними може виникнути непорозуміння.
Збагнути Бога — це непросто скрізь. І навіть там.
І Бог тоді дає душі Свої благословіння
Зіграти в іншу гру. Примирення — її мета.
Він створює для цього інший світ. Цей світ безбожний.
І пробує душа зайняти місце Бога тут.
Для цього б’ється, бо тут Богом хоче бути кожний —
Всі намагаються тут досягнути цю мету.
Дається безліч спроб, аби на помилках навчитись.
Але дарма. Чим далі, тим виходить гірше лиш.
Доводиться вмирати, щоб знов потім народитись.
Та завжди Бог із серця тихо каже їх: «Облиш!
Не ти є джерело. Не з тебе виникає сила,
Свобода, мудрість, щастя. Джерело цього — Я, Бог.
Знов підключись до Мене. Це так просто і красиво!
Бери із джерела безмежну волю та любов.
Життям не намагайся керувати й володіти.
Я не роблю так. Я життю та вам усім служу.
Як Я, навчися дбати безкорисливо й служити —
Лиш так ти вирвешся за тьми й ілюзії межу».
Коли душі набридне в колесі сансари битись,
Коли нарешті прийме серця вічний клик вона,
Звернеться у молитві за спроможністю любити,
Побачить все очима Бога — отоді війна
Її омани зміниться прозріння вічним миром,
Вона поводитиметься з усім і з усіма, як Бог.
І зрозуміє Бога. І себе. Це правда щира
Про Бога й душу. Це є таємниця їх обох.

19.03.2021, Чернігів
Петро Рух



Рух краси. Руху краса.
Вищих вимірів танець. Танцю виміри вищі.
Саме тут на землю зійшли небеса.
Досконалість яку шукаєте ви ще?
Досконалість краси, краси епіцентр —
Саме тут, саме це.

29.03.2021, Чернігів
Петро Рух




Я знайшов в тобі щастя. Колись давно.
А потім утратив разом із тобою.
Бо я його гідним не був. Бо воно
Вимагає кваліфікацію, я не мав якої.
Щастя належить тому, хто має на нього право.
А інакше що толку його здобути?
Тож шукати щастя — це марна справа.
Краще вчитись відповідальним за нього бути.
І тоді воно само шукатиме нас,
Знайде і залишиться, і оселиться
На вічний, на безлімітний час
В нашому чистому, просвітленому серці.
Справжнє щастя потребує особливі умови:
Воно живе в серці, де простір безкраїй,
Воно живе в непохитній вічній любові,
У внутрішнім кліматі, схожім із раєм.

22.07.2021, Чернігів
Петро Рух


Краса — властивість існування,
Реальності природне диво.
І нею вічне милування
Таке солодке і щасливе,
Що кожне серце прагне, хоче
Красу цю смакувати Божу.
Але лише любові очі
Цим насолоджуватись можуть.

14.12.2021, Чернігів
Петро Рух



Нема зв’язку. Усі мережі виведені з ладу.
Але з життям, з тобою, з Богом вічний мій зв’язок
До невразливої інфраструктури входить складу.
Смерть тіла — не біда. Ми на зв’язку: я, ти і Бог.
Ми вічно разом. Ми живі і після смерті тіла.
І ми не губим одне одного з життя в життя,
Мета яких — щоби душа в собі ще більш зростила
Любові безкорисливої чисте почуття.

13.03.2022, лінія оборони Чернігова
Петро Рух



Всю ніч проспав. Так довго, міцно та солодко! Обійнявши броник.
І снив тебе, одягнену у коротесеньку спідничку-дзвоник.
У цьому сні ми танцювали. Вдвох. Без свідків. Юні та прекрасні.
І квіти пахнули. І місяць сяяв. І яріли зорі ясні.
Я точно знаю: саме так все буде в нас в наступному житті.
Я після смерті цього тіла знов потраплю в рай. Бо рай мій — ти.
А зараз я лише один план маю на своє життя оце:
Убити якнайбільше орків. Ось і все.

13.04.2022, Україна
Петро Рух


Любити — найбільше це щастя в житті.
Любити — найкраще і найважливіше,
Навчитись чому та у чому зрости
Спроможні ми. І це блаженство найвище.
Давати любов тим, кого любим ми,
І бачити те, як вони розцвітають,
Яку силу, спокій та внутрішній мир
Отримують і як на крилах літають, –
Це досвід, заради якого ми всі
Існуємо, це є мета існування,
Це є сенс життя в його вищій красі,
Це є нам усім Богом дане завдання.

24.05.2022, Україна
Петро Рух



Ти — скрипка, божество, ти — джерело блаженства.
А я — скрипаль, я — твій служитель, я — твій жрець.
Відсутність егоїзму — це сакральна жертва.
А щастя — результат її, її вінець.
Спочатку серце, потім пальці та смичок
Торкаються струн і танцюють разом з ними.
Танцюють разом з ними полум’я свічок
І місяць з зіроньками ясними своїми.
Це таїнство кристально чисте і святе.
Нема, крім твого щастя, іншої мети
У мене в ньому. Та блаженство попри те
Я відчуваю більше, дівчинко, ніж ти.
Природа щастя — чистота й любов.
Кохання — іспит на оці дві складові.
Влаштовує цей іспит особисто Бог,
Випробуючи нас, наскільки ми живі
Для вічного життя в Його житті —
У щасті, у любові й чистоті.

17.07.2022, Чернігів
Петро Рух


Кохання наше дане й випещене Богом.
І наше щастя отакенне через це.
Йому завадити не здатне геть нічого,
А навпаки — йому допомагає все.
Воно міцнішає і зріє разом з нами.
Воно будує нашу вічну долю нам.
І завдяки йому ми достеменно знаєм,
Любов народжується як, яка вона:
Самодостатність, незалежність і свобода
У серці створюють безмежну повноту,
Яка і є любов’ю. Так і у народу
Свобода й незалежність мають саме цю мету:
Просвітлення, любов і щастя. Ось чому ми
Б’ємося відчайдушно проти москалів.
Ось через що на ворогів чекають труни
Завжди на нашій Богом даній нам землі.
Неволя й тиранія створюють кацапів.
Раби й тирани всі садисти та кати.
Тому ми, українці, зараз на етапі
Війни за здобуття любові й доброти,
Які ґрунтуються на волі, на свободі.
Бо тільки вільні люди здатні на любов,
Бо безкорисливість є тільки в їх природі
І тільки з ними хоче спілкуватись Бог.

24.08.2022, День Незалежності України
Петро Рух


Україна прекрасна завжди, навіть в битві з чортами.
Свій квітковий вінок поміняла на інше вона:
На корону — вінець з кулеметної стрічки, той самий,
Що ним коронувала її ця пекельна війна.
Україна — цариця незламності й свободолюбства,
Що здобула цей царствений титул на бою полях,
Незрівнянний ні з чим приклад мужності для всього людства.
Україна — цариця цариць на планеті Земля.

29.08.2022, Україна
Петро Рух



Краса є ти. І це не тимчасове.
Така твоя природа: ти — краса.
Безсмертна. Юна. Чарівна. Чудова.
В тобі — всі таємниці й чудеса.
Ось через що життя таке коштовне.
Ось звідки у життя такий є сенс
І кожна мить його така змістовна.
І я його обожнюю за це.

11.10.2022, Чернігів
Петро Рух



Потрапити до раю — праведних людей кінцева ціль.
Але твоя кінцева ціль була, кохана, раєм стати.
Найвища праведність — в твоєму серці та в твоїй руці.
Найвища праведність — любов. Святий — той, хто на неї здатен.
Ти — рай. І бути раєм — це не значить бути чимсь зручним,
Це не вислужування, це любов. Найвища мудрість в цьому.
Ти — рай. Мій рай. І хочу вічно я опікуватись ним.
І тільки разом з ним я повернусь до вічності, додому.

10.01.2023, Чернігів
Петро Рух



Ти — музика: ти — музика любові й таємниці.
Ти — танець: танець юної дівочої краси.
Ти — смак прозорий кришталевої криниці.
Ти — чарівний, солодкий аромат квіткової роси.
Ти — крапель неба, зоряного срібла злива.
Ти — мрія. І ти здійснення мрій та бажань усіх.
Ти — захват. Ти — сюрприз. Ти — диво.
Ти — усмішка. Ти — сяйво оченят. Ти — сміх.
Ти — відкриття. Ти — подив. Ти — натхнення.
Ти — в мої крила вітерця порив.
Ти — щедрість Бога. Ти — Його благословення.
Я так люблю Його за те, що Він тебе створив!

19.04.2023, Україна
Петро Рух



Нудьгую просто я за місцем тим,
Де все і всі мені одвічно рідні
Настільки ж і отак, як ти,
Такі ж близькі, як ти, такі ж потрібні,
Де вічна справа й вічна роль у мене є.
Мій вічний сенс у тому місці, а не тут.
Тож місце те — місце призначення моє.
До нього я тягнусь. До нього я росту.
Про нього мрію я. І марю я про нього.
Сама ти бачиш, чуєш, як я марю.
Коли кажу, що прагну я до Бога,
Насправді просто я те місце на увазі маю.
Коли повітря чисте і краса природи
Нагадують раптово місце те мені —
Оселю спільності та єдності в свободі —
Я шаленію й божеволію в ці дні.
Я так хотів його побудувати,
Його створити тут хотів я так!
Вкладався в те, щоб працювати, воювати
Заради цього. Це була моя мета.
Не вийшло. Але я побудував себе самого,
Побудував зв’язок з тим місцем свій.
У мене в серці, у мені те місце, царство Бога.
Це є моя удача. І я вдячний їй.
Та все одно нудьгую я за місцем тим,
Де все і всі мені одвічно рідні
Настільки ж і отак, як ти,
Такі ж близькі, як ти, такі ж потрібні,
Де вічна справа й вічна роль у мене є.
Мій вічний сенс у тому місці, а не тут.
Тож місце те — місце призначення моє.
До нього я тягнусь. До нього я росту.
Про нього мрію я. І марю я про нього.
Сама ти бачиш, чуєш, як я марю.
Коли кажу, що прагну я до Бога,
Насправді просто я те місце на увазі маю.
Коли повітря чисте і краса природи
Нагадують раптово місце те мені —
Оселю спільності та єдності в свободі —
Я шаленію й божеволію в ці дні.

06.06.2023, Україна
Петро Рух