Петро Рух. Цикл віршів 2015-2016 років

«Світоч любові»

                *   *   *

Ніч. Казарма. Початок весни.
Чути хропіт двох сотен солдат.
Пів на другу. Всі дивляться сни.
Тихо, мирно. Не йде з неба град.

Ми далеко від Градів. Ми тут.
Навіть там перемир'я тепер.
Повний місяць стоїть на посту.
Ворог в наступ ще знов не попер.

Перед бурею тиша така.
Не надовго перерва оця.
Не знімаючи палець з курка,
Вижидають злі руки гравця.

Він не спить. То хоч ми поспимо.
Поспимо досхочу ще хоч раз.
Хай Всевишній тримає кермо
Серця й розуму кожного з нас.

06.03.2015
Військове містечко Десна


                   *   *   *

Я маю звичку прокидатися вночі
Під самий ранок. Це такий чудовий час!
Всі сплять, крім мене і крім полум'я свічі.
І Бог уважно, пильно дивиться на нас.

Тож я в цей час молюсь і розмовляю з Ним,
Прошу, щоб Він мені дав шанс Йому служити,
Щоб повною була душа лиш Ним одним.
Тоді для інших всіх стаю я здатним жити.

Мої стосунки всі з оточенням тоді
Такі прості, міцні, такі приємні й чисті.
Тоді в щасливі дні і в будь-якій біді
Я здатний принести багато всім користі.

16.03.2015
Донбас


               *   *   *

Така зоряно-зоряно-чорна
Неймовірна безкрая краса...
Я з Землі, мов з космічного човна,
Наглядаю нічні небеса.

Я розвідник. Я спостерігаю.
І я бачу цей створений світ
З небокраю і до небокраю.
І пишу свій розвідницький звіт.

Мир є норма цього існування,
А війна є хвороба його —
Це є висновок спостерігання,
Головна думка звіту мого.

У війни не буває підстави,
Крім хвороби чиєїсь душі,
Що вважає: для влади і слави
Убивай і як хочеш гріши.

17.03.2015
Донбас


                   *   *   *

Коли мене питають, чи я маю страх
За себе, за життя своє, кажу я прямо:
Я є душа, я вічна, ну а тіло — прах,
Боюсь я на душі якусь зробити пляму,

Боюсь своїх гріхів побільшити візок,
Обов'язок боюсь не виконати вірно.
Забути Бога, з Ним утратити зв'язок
Боюсь, навколо будь воєнно хоч, хоч мирно.

18.03.2015
Донбас


                         *   *   *

Ти — душа. І колись ти отримала тіло дитини.
Його зараз нема, залишились від нього лиш фото.
Ти — душа. В тебе тіло дорослої зараз людини —
Бойовий офіцер, під началом твоїм наша рота.

Ти — душа. Ти незмінна. Але оце тіло ти зміниш,
Тіло старця отримаєш ти за законом природи.
Ти — душа. І старечого тіла побачиш ти фініш.
І дитяче отримаєш знов і нові пройдеш роди.

Той, у кого відкриті прозірливі очі духовні,
Себе бачить як є він — як душу, а геть не як тіло.
Не турбує його, що на душу одягнено зовні.
Він слугує завжди неминущому Божому ділу.

18.03.2015
Донбас


                    *   *   *

Тимчасові й минущі і щастя, і горе.
Це мов зміни погоди: то сонце, то дощ.
Саме так одне з одним чергуються пори:
Літо, осінь, зима... Отак саме точ в точ.

Отже мудру людину це все не бентежить.
Є незмінна у неї основа життя,
Що далеко-далеко виходить за межі
Цього дуже позверхнього стану буття.

19.03.2015
Донбас


                   *   *   *

Бачив я сьогодні після стрілянини:
Мчиться танк, подібно в морі кораблю,
І над танком в'ється прапор України,
Синьо-жовтий прапор, що я так люблю.

Я в корогві нашій риси Бога бачу.
Бог — мов небо синє в шатах золотих.
Хай цей прапор буде прапором удачі,
Божим оберегом для танкістів тих.

Перед ним натхненно моє серце б'ється.
Перед ним торкаюсь я землі чолом.
Урочисто, вільно і велично в'ється
Прапор перемоги істини над злом.

19.03.2015
Донбас


                 *   *   *

Намет. Ніч. Черговий я по теплу.
Підкидую в дві грубки щогодини
В червону, ще палаючу, золу
Сухі, легкі поколені дровини.

Вони займаються. Вони горять.
Вони горять годину і згорають.
І підкладаю я новий заряд,
Що родить іншу полум'яну зграю.

Жертовність сенсом всього в світі є,
Бо гріють світ жертовності проміння.
Я є душа. А тіло хай моє
Згорить дотла у полум'ї служіння.

20.03.2015
Донбас


               *   *   *

Народження і смерті не існує
Повіки для душі. Вона незмінна.
Її ніщо не згубить, не зіпсує.
Вона безсмертна, вічна і первинна.
(«Баґавад-ґіта», 2.20)

21.03.2015
Донбас


                    *   *   *

                                                      Альоні

Щоб душа душі удало, як ріці ріка,
Плин свій, зміст свій передала, мова є така.
Чарівна вона, ця мова. В ній немає слів.
Бо не виразити словом серця дивний плив.
Тільки мова безсловесна просто, легко, вмить
Певним способом чудесним безмір пояснить.
Тихе і приємне дуже почуття моє:
Я такий щасливий, душе, вдячний, що ти є.

22.03.2015
Донбас           


 СЛУЖІННЯ — ЦЕ ЛЮБОВІ ЧАРІВНА РІКА

Служіння — це є рабство. Так вважають люди.
Або принаймні це важкий, великий труд.
Ні. Це не так. Служіння — це коли ти любиш.
Служіння — це природне, це у серці тут.

Це просто рух душі. Це прагнення віддати
Зміст серця. Це потік. Так з хмари ллється дощ.
Нехай проллється все. Нема у цьому втрати.
Служіння — це таке безмежне щастя тож!

Служіння — це така безмежна насолода!
Це свято. Це тріумф. Це надзвичайний кайф.
Служіння — це є струм духовної природи.
Служіння — це любові чарівна ріка.

Служіння — це екстаз. Але ще більше свято —
Дивитись, як воно дає свої плоди,
Побачити його чудові результати,
Побачити, що ти десь щастя породив.

24.03.2015
Донбас


              *   *   *

Любов і ненависть...
Мир і війна...
Я бачу Реальність.
Вона є одна.

Для Неї одне — діамант чи сміття.
Вона за межами зла і добра.
Вона за межами смерті й життя.
Це істина, що, як всесвіт, стара.

Хтось служить злу, хтось служить добру.
Навколо стільки різних подій.
І хоч я сам в них участь беру,
Не з ними серце і розум мій.

Я граю тут тимчасові ролі.
Я граю так, як це просто треба.
Але, о Душі Вічний Королю,
Твоє мене кличе духовне небо.

25.03.2015
Донбас


              *   *   *


Від смерті нас не захистить броня,
Не захистить нас банківський рахунок.
Найкращі ліки, хоч вживай щодня,
Не принесуть від смерті порятунок.

Нас захищає наша чистота
Від смерті. І це є безспірним фактом.
Душа, якщо Бог є її мета,
Не згине ані планово, ні раптом.

Для вічної душі що смертю є?
Смерть — це ніяк не з тілом розлучання.
Про це питання навіть не стає.
Це ніби переодягнути вбрання.

Смерть справжня — це є Бога забуття,
Смерть справжня — це є втрата з Ним взаємин.
Бог для душі і є її життя.
Тож з Ним утративши зв'язок, що є ми?

Без Бога ми ходячі всі мерці,
Ми трупи, бо життя в нас геть немає.
Не є метафора слова оці.
Той, хто живий, про це прекрасно знає.

26.03.2015
Донбас


                  *   *   *


Для мене істина оця є безумовна:
«Прожити краще тільки мить лише одну,
Але в свідомості знаходячися повній»¹.
Це зрозуміло, як потрапиш на війну.

Це зрозуміло, коли маємо ми вибір
Між довголіттям і обов'язком своїм.
Скажіть, що вибрали, шановний пане, ви би?
Я вибираю згідно з висловом отим.

Коли я ясно усвідомлюю задачу,
Обов'язок, який призначено мені,
І здійснюю його, тоді я справді бачу,
Тоді в реальності мої проходять дні.

Свідомість повна є не плід розумних мислей,
Свідомість повна — це служіння Богу плід.
Хай час, що маю я, до миті буде стислий —
Він кращий є за сто якихось млявих літ.
_________________________
¹ «Шрімад Баґаватам», 2.1.12

27.03.2015
Донбас


                 *   *   *


Якщо самі себе не знаємо ми геть
І істинних потреб своїх не розумієм,
Якщо не можем ми перебороти смерть,
Що толку, що ми вже літати в космос вмієм?

Зробили ми уже мобільний телефон,
Комп'ютер, інтернет, а світ стає все гіршим,
Все більш змагає нас ілюзій марний сон,
І нам не чути вже у серці Божі вірші.

Економістів зараз більш за інших всіх
Готують вузи, а життя стає все гіршим.
Бо той економіст насправді просто псих,
Якщо не чує він у серці Божі вірші.

Зв'язок з реальністю ми втратили, брати,
Зв'язок з Всевишнім, що живе у серці нашім.
Тому все менш у нас любові й доброти,
Хоч намагаємся ми все зробити кращим.

Усе, чому в житті навчили нас, брати,
З початку до кінця є помилкове й хибне.
В своєму серці лиш ми можемо знайти
Знання про те, що нам воістину потрібне.

28.03.2015
Донбас


            *   *   *


Тарас Григорович це знав,
Це бачив і про це писав.
Я також знаю це і бачу,
Свої долоні власні наче.
Коли людина не по-людськи
Живе життя, а по-верблюдськи —
Даремно, марно — ця людина
За це життя вже є тварина
І отже, залишивши тіло,
Хоча того б і не хотіла,
В сім'ї народжується псячій,
В сім'ї гадючій чи свинячій.
Її думки і почуття
Формують певний тип життя.
Якщо не вірите мені,
Погляньте в очі цій свині,
Погляньте в очі віслюку,
Коту цьому, цьому бику,
Що добре людське тіло мали
Та в отаке деградували.
Стоїть воно собі й реве,
А їздило на BMW,
Було народним депутатом
Колись це чудо пелехате...

28.03.2015
Донбас


                *   *   *

У чому тайний механізм скитання
Душі у цьому світі полягає?
Як, скинувши своє старе убрання,
Людина свіже й чисте одягає,

Так і душа лишає непотрібне,
Старе, нікчемне тіло і приймає
Нове, міцне, таке, що буде здібне
Бажання здійснити, вона що має.

(«Баґавад-ґіта», 2.22)

29.03.2015
Донбас


                    *   *   *


Буття Його вічне. Початку у Нього немає.
Початок усього є Він. Все походить із Нього.
У всесвіті все, що було, є і буде, Він знає.
І справжнє знання — це є слово Його, слово Бога.

Первісна причина є Він. Він незнаний є свідок.
Він є таємниця усіх таємниць і загадок.
Із Нього одного струмить все існуюче світло.
Він — чиста любов, і краса, й досконалий порядок.

Він просто існує. І просто Його існування
Є радості й щастя для всіх джерелом невидимим.
Його щоб побачити, треба нам користування
Очами духовними, бо для оцих Він незримий.

Щоб чути Його, потребуєм духовні ми вуха.
Щоб з Ним спілкуватись, ми маєм одухотворитись,
Духовна любов нам потрібна, крім зору і слуху.
Для цього потрібно духовно нам перетворитись.

Його щоб пізнати, ми стати всі маємо ріші —
Людьми отакими, духовну реальність що бачать,
Що чують, сприймають Його в серця власного тиші.
Тож ріші не просто «мудрець», а й «святий» також значить.

Тоді ми побачим, що час, у якому нічого
Ще не існувало у всесвіті: неба, етеру
І навіть буття й небуття, — завжди сповнений Бога.
Тоді ми побачим духовну небачену сферу.

Тоді ми зрадієм і будемо схожі на того,
Хто перш був сліпим і ніколи перш світла не бачив,
А це означає насправді — не бачив нічого.
Де світла не видно, там інше не видно тим паче.

Лиш бачачи Бога, ми бачим себе і все інше.
Інакше не бачим нічого ми, нам лиш здається.
Так само сліпий і глухий серед темряви й тиші,
В яких він ув'язнений, тільки в уяви вдається.

Лиш бачачи Бога, ми можем усе розуміти,
Бо тільки в зв'язку з Ним лише все стає зрозумілим.
Лиш служачи Богові, ми починаємо вміти
Так жити, щоб наше життя було добрим і милим.

31.03.2015
Донбас


                    *   *   *


Життя сучасної людини дуже тьмаве.
Безпека, їжа, гроші, секс, комфорт, престиж
Та самоствердження, а також влада й слава —
Всі їхні цінності навкруг одні і ті ж.

За цю дурню вони на підлості готові,
Заради цього брешуть, зраджують вони.
І що ми маєм? Замість щастя і любові
До нас приходить тільки полум'я війни.

Якщо життя у нас тваринне і ганебне,
Якщо не здійснює ніхто ніяких жертв,
Щоби отримати благословіння з неба,
Йдемо до того ми, щоб цей вогонь нас зжер.

Колись всі люди, як один, практикували
Аскези і покути, бути щоб людьми,
Щодня зв'язок з Всевишнім розвивали.
Так зобов'язані робити також ми.

Людське народження серйозно накладає
На нас обов'язок духовним шляхом йти.
Лише таке призначення людина має.
І маєш це призначення здійснити ти.

Царі далекого минулого, як Ману,
Духовній практиці присвячували час,
Щоб жити згідно з досконалим Божим планом.
А чим займаються правителі у нас?

Скажи-но, брате мій, хто з них, подібно Ману,
Всі похоті свої в собі опанував?
Хто з них себе слугою інших, а не паном,
Вважає? Й справді так живе, не на словах?

В той час духовно лиш розвинута особа
Правителем держави людської була.
Та маєм ми людьми спочатку стати, щоби
Заслугувати на чолі вже не козла,

Не вовка, що тебе тримає за барана,
Не обкрадаючого свій народ щура,
А мудреця — святого, чистого, як Ману.
І отже це здійснити все прийшла пора.

01.04.2015
Донбас


                *   *   *

Спокійні такі наші хлопці чому,
І ясні обличчя в них, наче з ікон?
Хто вірний обов'язку, з неба тому
Дається та сила. Це Божий закон.

Найпершим з усього повинно дитя
Засвоїти істину цю назавжди:
Обов'язок — це є основа життя,
Без цього цей світ ні туди, ні сюди.

Обов'язок — принцип не тільки війни.
Але на війні це відчути простіш.
Цей чистий смак розкуштували вони.
І отже в очах їхніх мудрість і тиш.

Бо мудрість і спокій приходять тоді,
Коли живемо ми, як Бог заповів.
І наслідок — щастя постійне в груді.
Це в кожному тут чути навіть без слів.

У «Баґавад-ґіті» говорить Сам Бог
Одне і те саме багато разів:
«Виконуй завжди свій обов'язок, бо
Це жертва, яку Я тобі заповів».

02.04.2015
Донбас


                          *   *   *

Святий святим є не тому, що він воскрес
І що піднісся дивом в Царствіє Небесне,
А через те, що добровільно йде на хрест,
Не думаючи жодним чином, що воскресне.

02.04.2015
Донбас


            *   *   *

Для душі не існує смерть,
Хай хоч ядерна будь війна.
Неспаленна нічим вона,
Незнищенна, незмінна геть.

(«Баґавад-ґіта», 2.24)

02.04.2015
Донбас


                    *   *   *

До зоряних небес свої здіймаю руки.
Вдихаю вітер цей, нектар неначе п'ю.
Я так люблю життя, його солодкі муки,
Ці молитви нічні і таїну мою...

Бог... І Його любов... Її отак багато!
Якби цей світ її збагнути здатним був!
Цей світ — в'язниця, де посаджено за ґрати
Всіх, зрадив хто любов і Бога хто забув.

Любов і Бог... Вони є не від світу цього.
Є світ любові. Він є справжній світ, не цей.
І звідти йде сюди буття любові й Бога,
Що робить чарівним моє життя усе.

04.04.2015
Донбас


                  *   *   *

Тоді я вільний в будь-якій неволі,
Тоді я вище будь-якого болю,
Коли, хоч що би сталося, хоч де би
Я був, усе роблю я так, як треба,
Не так, як вигідно, а так, як чесно
Перед Тобою, свідок мій небесний.

05.04.2015
Донбас


              *   *   *

Тихо-тихо. І сонечко сяє.
Післязавтра Великдень святий...
Кожний власну свою долю має.
Та не тільки людина — і ти.

Як і всі, ти, моя Україно,
Маєш шлях свій і долю свою
А я — долі твоєї частина.
І тобі я життя віддаю.

Віддаю не за щось тимчасове.
Моя доля, яка вона є,
Має вічну, глибоку основу —
Богу щире служіння моє.

Я є гвинтик у певній будові,
У великому плані Творця.
І на цій неминущій основі
Моя доля не має кінця,

Як не мають діяння Господні
Ні кінця, ані краю. Вони
Є реальністю поза сьогодні,
Поза миру і поза війни.

Отже, служачи рідній країні,
Близьким людям, що Бог нам дає,
Ми завжди пам'ятати повинні,
Хто відвічно насправді ми є.

Ми є душі, є слуги Господні,
Це незмінний наш статус такий.
І все те, що ми робим сьогодні,
Має сенс лиш цьому завдяки.

10.04.2015
Донбас


                  *   *   *

Проблема у нашій країні не в тому,
Що бідних не можем ми нагодувати.
Найважча біда в нас усім нам відома:
Ніяк от не можуть нажертись багаті.

Бог дбає про всіх. І усього є вдосталь
У світі, щоб мав свою частку тут кожний.
Та тих, що не можуть нажертися просто,
Задовольнити нічим вже не можна.

Їх не вдовольнять всі багатства можливі
Усесвіту цілого. Це є жадоба —
Така от ганебна, огидна, жахлива,
Важка, руйнівна, невигойна хвороба.

11.04.2015
Донбас


                          *   *   *

Молитва є сутність життя, зміст, основа його,
Бо справжнє життя відбувається саме в молитві.
Молитва — звертання до Тебе з тим, хочу чого,
З тим, що є метою життя мого вічної битви.

Молитва — жадання, віддавшись, служити Тобі,
Жадання не мати відхилень від справжньої теми,
Жадання любові, штовхає що до боротьби
З байдужістю, що оселилася в серці моєму.

Байдужість до Тебе, о Боже, мене привела
В цей світ егоїзму із вічного світу любові.
Байдужість до Тебе, така непомітна, та зла,
Мене непомітно і зло розлучила з Тобою.

І де ж Ти тепер? Ти завжди є в молитві моїй.
Тож вервицю тисне рука, мов коштовність найвищу.
Молитва про Тебе... І Ти проявляєшся в ній...
І так я байдужість до Тебе потрошечку нищу.

12.04.2015
Донбас


             *   *   *

О Любове і Боже мій,
Що Дарителем Щастя є,
У служінні життю займіть
Ви це вічне іство моє.

Харе¹ Кришна² Харе Кришна
Кришна Кришна Харе Харе
Харе Рама³ Харе Рама
Рама Рама Харе Харе
______________________________________
¹ Харе (санскрит) — о Божа Любове
² Кришна (санскрит) — о Всепривабливий Боже
³ Рама (санскрит) — о Дарителю Щастя

13.04.2015
Донбас


                      *   *   *

Україно, ти — дивна, прекрасна земля...
Але перед тобою ми винні, красуне,
Бо з нас думає кожний: «Моя ти, моя!»
Ворог теж з тою ж самою думкою суне.

Володіти тобою ми хочемо. І
Це злочинне бажання, бо завжди, відвіку
Бездоганні душа, розум, тіло твої
Власність є тільки Бога — твого чоловіка,

Бо лише тільки так маєм ставитись ми
До твоєї особи, бо ти є особа.
Хай ніколи не входить у наші уми
Заздрість Богу, яка постає як жадоба.

Бог — твій власник, а ми — тільки захисники.
Божі ми і твої слуги просто смиренні.
І лише розумінню цьому завдяки
Ми стаєм сильні і непереможно натхненні.

16.04.2015
Донбас


                           *   *   *

Любов — найвища правда. Хтивість — це брехня.
Любов зціляє, живить. Хтивість лиш пустошить.
Любов підносить розум і дає знання.
А хтивість осліпляє, наче грязні гроші.

Любов заповнює собою все, що є,
І робить все, що є, яскравим, ясним, чистим.
А хтивість заморочить, виснажить і вб'є.
І це є доля будь-якого егоїста.

Любов приносить спокій, впевненість і мир.
А хтивість — непокоєння, страждання, свари.
Оманні, як у пастці безкоштовний сир,
Її спокусливі, облудливі товари.

Любов не падає з небес. Любов є плід
Труда душі, її великої офіри.
Тож кожному за неї заплатити слід
Ту ціну, що у неї не існує міри.

Любов — блаженство, що охоплює усі
Клітиночки буття все більше щохвилини.
Любов — це смак життя в усій його красі.
Я віддаюся їй як істині єдиній.

16.04.2015
Донбас


                 *   *   *

Смирення... Стан, мене нема коли,
Коли я майже не існую наче...
Вщухає егоїзму пломінь злий,
І я божественну реальність бачу.

Смирення... Стан, де ум стає німий
Та іншими захоплюється мовчки,
І бачить їхню велич... Боже мій,
Я поруч з ними непомітна точка...

Смирення... Якості усі мої
Не є мої. Вони в руці у Бога.
Від мене як відсуне Він її —
Худоба я безчутна і убога.

Смирення — це і є отой зв'язок
Із джерелом всіх якостей Господніх.
Все, що я маю, позичає Бог
І може вмить забрати, як сьогодні.

Чутливість, розум, совість — все забрав
І оганьбив, щоби смирення знову
Прийшло до мене, бо я гордим став
І втратив через те свою основу.

Смирення... Знов отут Його рука.
Чутливість, розум, совість в ній. І можна
Користуватись. І пливе ріка
Його буття, що є непереможна.

Мене нема. Є тільки дещо те,
Що може бути з Ним, або без Нього.
Смирення — почуття таке просте:
Мене нема, є тільки милість Бога.

21.04.2015
Донбас


             *   *   *

Зброя моя не ГП і АК,
Хоч я і маю їх завжди з собою.
Вервиця. Міцно тримає рука
Цю набагато потужнішу зброю.

Стрічки немов кулеметної рух...
Бусина кожна подібна патрону.
Тільки не порох штовхає, а дух,
Кулю-молитву й веде оборону.

І кулеметною чергою звук
Кожного слова цієї молитви
Весь білий світ захищає від мук,
Перемагаючи в будь-якій битві...

24.04.2015
Донбас


                   *   *   *

Маріуполь-Дніпропетровськ. Цей шлях
Весь розбитий. Ми човпемо собі.
Бідолашна прифронтова земля
Бідолашної, мов недуг, доби...

Блокпости. А ось на сірій стіні:
«Окупантам російським смерть!» Амінь!
Напис цей до вподоби став мені.
«Буде так!» — озвалася неба синь.

25.04.2015
Автобус Маріуполь-Дніпропетровськ


               *   *   *

Чернігів... Гарні береги Десни...
Пташиним співом сповнені гаї...
Сюди щоб не дійшов вогонь війни,
Повинні там ми стримати її.

Країну нашу захистити щоб
І любих, дорогих мені людей,
Озвався я на поклик і пішов
Туди, в добу цю я потрібен де.

І не існує жодної ціни,
Яку не зміг би заплатити я,
Аби були щасливими вони.
Бо це в житті єдина ціль моя.

28.04.2015
Чернігів


              *   *   *

Є таке слово в янгольській мові:
Премапрадіпа — світоч любові...
Звуки ці чарівні і чудові:
Премапрадіпа — світоч любові!
Премапрадіпа... Є така книга...
В серці моєму топиться крига,
Серце тріпоче при цьому слові:
Премапрадіпа — світоч любові...
Премапрадіпа Дас¹ — це ім'я,
Що це життя з ним житиму я...
_______________________
¹ Служитель світочу любові

03.05.2015
Шрі Вриндаван Дгам, Казахстан


                   *   *   *

Щось сталось з часом. Час змінив свій крок.
Мої хвилини схожі на епохи.
І величезний досвід в стислий строк
Приходить з усвідомленням глибоким.

Мить мов життя, бо стільки в ній подій
У різних вимірах: земних і інших.
Реальність... Я неначе риба в ній:
Пливу і пізнаю її все більше.

Це почалось тоді, коли мене
Торкнулася любов. І з тої миті
Все стало дивовижне й чарівне.
І отже так цікаво стало жити...

Свідомість пересіла у літак,
А з літака в ракету, з неї далі
У щось незнане, що газує так,
Що досягає вмить нової далі.

Відкрились очі, пробудився дух,
І розум охопив нові простори,
А серце — стільки щастя! Стільки!.. Ух!..
І увімкнулися нові мотори...

Хоч взяти цю відпустку: десять днів,
Але мені здається, що неначе
Я цілу еру за цей час прожив —
Відчув я стільки, зрозумів, побачив...

Живу в такій яскравій повноті!
І шириться, і шириться без краю
Ця велич і насиченість в житті.
Отож душа не тільки не вмирає,

А повсякчас росте, росте, росте
(Не в розмірах, а в щасті і любові).
Це є природне і таке просте,
І одночасно дивне і чудове...

07.05.2015
Автобус Запоріжжя-Маріуполь


             *   *   *

Хто має у боєкомплекті
Безстрашність, любов і молитву,
Той є невразливий для смерті
І виграє будь-яку битву.

08.05.2015
Донбас


                    *   *   *

Для мене туга є не депресивний стан,
А мого щастя й радості різновид певний.
Хоч радість недвоїста, цілісна й проста,
Проте у ній багато настроїв душевних.

І туга (не егоїстична, не така,
Яка спрямована на жалощі до себе) —
Це є глибока, чиста, затишна ріка.
Її початок і кінець — в духовнім небі.

10.05.2015
Донбас


                  *   *   *

Вщух вітерець. Дощем прибило пил.
І сонечко схиляється над вечір...
Людині Бог дарує стільки сил!
І стільки ж їй ваги кладе на плечі...

То й добре. Бо солодка ця вага,
Ця перед Господом відповідальність.
Вона дорожча за усі блага,
Бо душу вводить в істинну реальність.

Віддатись Богу — ось і весь секрет...
І Він тоді таке... таке дарує!
Він друг... І Він проникливий поет..
Його краса й любов усім керує...

11.05.2015
Донбас


                *   *   *

Пил стовпом аж до неба здіймають
Зграї танкових наших колон...
Збройні сили призначення мають
Захищати найвищий закон...

Прийде час той... І наша країна
Покінчить з рабським, хворим життям,
Вийде врешті із темряви плину,
Стане гідним Господнім дитям,

Носієм, охоронцем найвищих
Знань і Божих святих таємниць.
І від демонів будемо ми ще
Захищатись у наших границь.

І просвітленні люди цим військом
Керуватимуть скоро. І ми
Бачим, що ці часи уже близько.
Тож ставайте такими людьми.

Українці! Прийміть цю скарбницю:
Книгу «Баґавад-ґіту» оцю.
І візьміть назавжди у десницю
Зброю, що дав Своєму бійцю

Особисто в день бою страшного
Бог. Ця зброя — духовне знання.
Ці повчання Всевишнього Бога
Розгорніть хоч би де навмання —

І оманою приспані душі
Ваші враз відгукнуться цьому
Одкровенню, воно їх зворушить.
І серця віддасте ви йому.

Все це буде. Це вписано в долю
України, в майбутнє її.
І шляхами страждань, лих і болю
Ми йдемо у чудові ті дні...

12.05.2015
Донбас


                   *   *   *

Мені кажуть: війна ця ніяк не свята,
Стільки підлощів в ній, зрад, обману і бруду,
І не зовсім духовна у неї мета...
Хай говорять. Тож я сперечатись не буду.

Але я в цій війні бездоганно правий,
Мій мотив в цій війні цілковито духовний.
Це мої власні з Богом стосунки. А ви
Вільні думати кожний своє, безумовно...

13.05.2015
Донбас


                     *   *   *

Любов природну відповідь в нас викликає.
І відповідь на неї завжди є любов.
Хоча вона не вимагає, не чекає.
Та привертається любов'ю навіть Бог.

Бо безкорислива вона. Це означає:
Любов інкогніто, любов є анонім.
Тож напоказ себе любов не виставляє.
Любов своїм служінням тішиться одним.

Любов до себе не шукає геть уваги.
Любов про себе забуває взагалі.
Любов є джерело блаженства і наснаги.
І перед нею інші речі замалі.

Любов є дещо потаємне і мовчазне.
Любов існує поза будь-яких умов.
Себе поширює вона. Вона заразна.
Любов завжди і скрізь породжує любов.

14.05.2015
Донбас


           *   *   *

Отримавши досвід боїв,
Стають не цинічними й злими,
А мудрими друзі мої,
Воєнні мої побратими.

Хай скрутно, хай важко всім нам,
Але з допомогою Бога
Закінчиться смута й війна,
І вийдуть вони на дорогу,

Найкращу з можливих доріг —
Шлях чистого Богу служіння.
Я вірю у зламний цей вік
І вірю у це покоління.

15.05.2015
Донбас


             *   *   *

Я заснув на планеті людей.
Та мій сон переніс мене в інший,
Кращий світ, гарно дуже все де,
Всюди де тільки янголи й ріші.

Був зі мною смартфон уві сні.
Я фотографував ним там квіти.
В них рожеві пелюстки рясні.
Я не бачив таких в цьому світі.

З усіма спілкувався я там.
Там усі адекватні, нормальні.
В них чудова культура, ще та.
Поруч з ними я дуже брутальний.

Сон-екскурсія в райські світи...
Я прокинувся знов у наметі.
Ніч. Якесь почуття доброти
Прихопив я з тієї планети.

Сильне враження. Добре мені.
Але знову туди я не хочу
Ні в реальності, ні уві сні.
І, як завжди, молюсь серед ночі.

Бог!.. В раю, там, Його не було.
А тут є! І прийшло розуміння,
Що у захват мене привело:
Бог є там, де я маю служіння...

17.05.2015
Донбас


                    *   *   *

Хочуть всі як краще, а виходить інше.
Бо ідуть відважно, а куди — не видно.
Потім кажуть: «Знати все якби раніше...»
І у результаті прикро і обидно.

Бо без Бога вірний вибір неможливий.
Тільки Бог лиш знає правильну дорогу.
Тож, як хочеш мати результат щасливий,
Щиро і смиренно помолися Богу.

І тоді побачиш те, чого не знав ти:
Те, куди й до чого приведуть шляхи ці.
Бачачи, ти можеш вибирати завжди
Вірний шлях. Інакше зробиш лиш дурниці.

Дії всі без Бога невідповідальні.
Повсякчас до Нього ти звертайся, брате.
Він розкриє серцю дивовижні тайни
І в житті твоєму буде участь брати.

18.05.2015
Донбас


                *   *   *

Моя молитва... Чарівна вона.
Все, що в ній є, — це Божі Імена.
В ній музика. В ній звуки флейти линуть.
В ній вічність стиснута в одну хвилину,
В одну секунду, навіть у півмиті.
І раптом все брудне у серці змите.
Цей чистий стан не залишає бруду.
Прозорість, ясність, чистота усюди.
Молитва ця пронизує весь простір,
Звільняє світ від заздрості і злості.
Я є душа, Господня наречена.
Зв'язок мій з Ним — молитва нескінченна...

19.05.2015
Донбас


                           *   *   *

Бойовий макіяж маскувальний у ній на обличчі,
Камуфляж замість сукні у ній, автомат у руці.
Україна. Вона нас усіх бути мужніми кличе.
Україна, що завжди була в квітковому вінці...

25.05.2015
Донбас


                 *   *   *

                                         Альоні

Кажуть, що цей світ недосконалий...
Але тут є Бог, любов і ти.
І всіх трьох пов'язують канали
Досконалості і повноти.

Світ без Бога — марнота нікчемна.
Без любові нащо навіть Бог?
А з тобою, моя наречена,
Зміст новий отримала любов...

17.06.2015
Донбас


Моє слово ніколи не купить ніхто,
Я кажу те, що є. І ось зараз в АТО
Я дивлюся, як уряд веде цю війну,
І за все бачу тільки на ньому вину.
Безсоромно усі вони дбають лише
За свої інтереси, мов зграя мишей,
Не країну рятують, а гроші свої,
Коли ми ведемо за Вітчизну бої.
Інший уряд, а також новий президент
Нам потрібні у цей історичний момент.

18.06.2015
Донбас


                        *   *   *

У життя моє раптом ввійшли чарівні чудеса
І у ньому отак залишились собі, ніби вдома,
Ніби звили гніздо незбагненні любов і краса,
Прилетівши у долю мою із світів невідомих...

08.07.2015
Чергова відпустка, Київ


                     ЗЛОТА МОЯ КВІТКА

Бог — цар серця мого, а вона — мого серця цариця.
Хто насправді вона? І прийшла у цей світ вона звідки?
Дух захоплююча, дивовижна моя таємниця...
Ніжна і неймовірно прекрасна злота моя квітка...

Промінь сонця ранковий в роси кришталевій краплині
На шовкових волоссях її ледь помітно яріє.
На обличчі її юний усміх зорить щохвилини.
Усміхатися так — чисто й гарно — вона тільки вміє.

Неземний, чарівний її голос оспівує Бога
Так, неначе вона божих янголів дивна принцеса.
Її розум — немов в мудреця, серце — наче в святого.
І вона є моя найулюбленіша поетеса.

Кожний крок, кожний рух її кращий за будь-який танець.
Ці слова мої — правда, не просто якась гарна ода...
Я вклонивсь вівтарю і надів їй обручку на палець,
Що омив я її у священних джерел чистих водах.

10.07.2015
Військове містечко Гончарівське


                        *   *   *

                                                            Альоні

Хрести і обереги носять на війні солдати,
А я — обручку, що на палець ти мені наділа.
Твоя любов буде завжди мене оберігати,
Коли виходитиму я на бранне, ратне діло.

Не влучить куля в того, що за нього серце щире
Благає Бога самовіддано і безупинно.
Це є моя міцніша за броню велика віра:
Твої думки від мене відвернуть снаряди й міни.

Сентиментальні сподівання? Ні, закономірність!
Це є закон, що вічно діє на життя дорогах:
Найкращий захист є цнотливої дружини вірність,
І праведність її, і молитви її до Бога.

18.07.2015
Донбас


                 *   *   *

                                      Альоні

Отож тому, хто має крила, треба
Та височінь, де може він літати.
Йому потрібне чисте, синє небо,
Оцю щоб здатність реалізувати.

Хоч він без неба зміг би собі жити
Щасливо, не була б то сильна шкода,
Та з небом найщасливіший у світі
Стає він, бо політ — його природа.

Отак і я нормально жив без тебе.
Але, кохана, щойно ти з'явилась,
В твоє я існування, наче в небо,
Злетів, розправивши могутні крила.

19.07.2015
Донбас


                     *   *   *

Смерть чекає на всіх у призначений час.
Не втекти, не сховатись нікому від неї.
Очевидний цей факт надихає всіх нас
Жити вільно, не бігти від смерті своєї,

Жити вільно від страху, в шляхетній красі
Честі, гідності, мужності, вірності Богу.
А той факт, що ми душі безсмертні усі,
Надихає на те саме з іншого боку.

19.07.2015
Донбас


               *   *   *

В нестабільному, хиткому світі,
Ні на що де гарантій немає,
Як щасливо і радісно жити,
Тільки мудрий і люблячий знає.

Отже, брате, не прагни багатства,
Влади, слави, утіх і пошани,
А шукай тільки Божого Царства,
Серця й розуму чистого стану.

20.07.2015
Донбас


                          *   *   *

Дві жінки, що я про них дбаю: одна — це дружина,
А друга — Вітчизна, кохана країна моя,
Моя ненаглядна, прекрасна моя Україна.
Любити і пестити їх зобов'язаний я.

У формі воєнній нова в нас сім'я народилась.
Так само народжується Україна нова.
Своїми сльозами і кров'ю своєю омилась
Країна-красунечка, поки слабка, та жива.

Вона набирається сил і виходить із коми,
Вона прокидається після задовгого сну.
Їй треба тепер влаштувати все правильно вдома,
Мов деревцю, скинути листя й ступити в весну.

Ми спалим гілки непотрібні й отруєні листя.
Здорові на їхньому місці нехай відростуть.
Для того ми мусимо бути рішучі і чисті
І взяти на себе цю відповідальність просту.

Просту через те, що не ми, Бог керує всім світом
І все що завгодно для Бога легке і просте.
Нам тільки потрібно засвоїти «Баґавад-ґіту»,
Щоб здатними бути з Ним разом зробити все те.

16.08.2015
Донбас


                  *   *   *

Вічна мудрість мудрих, сила сильних,
Доблесть доблесних у серці нашім.
Усвідомлюючи це, ми вільні
І, будь-що, незламні та безстрашні.

Праведність, що сягне перемоги,
Нам дає Свої благословіння.
Хай ведуть Її шляхи-дороги
Нас, за поколінням покоління.

17.08.2015
Донбас


                  *   *   *

Шановні, ви бачите, як росіяни
Ретельно людей програмують своїх,
А також тих наших, які, мов барани,
Розвісили вуха і слухають їх,

Як служить цій справі вся їхня система
Науки, освіти, культури і ЗМІ?
Та в світі ще більша існує проблема:
Ще гірше усі зазомбовані ми.

Всесвітня система безбожжя працює,
З дитинства зомбуючи кожного з нас,
Тупих, примітивних дебілів штампує,
Духовних кастратів щоденно весь час.

Безбожна наука, безбожна освіта,
Безбожна культура, суспільство і ЗМІ —
Безбожна система працює по світу,
Всім людям руйнує і труїть уми,

В очей відбирає природну спроможність
Все бачити так, як воно дійсно є,
І тулить на очі полуду-безбожність,
Спотворене бачення хворе своє,

В сердець відбирає спроможність відчути
Реальність, її дивовижне буття,
Щоб в нас не лишилось духовної суті,
Щоб вмерли в нас наші глибинні чуття.

Весь розум, всю силу у нас віднімає,
Щоб нас за худобу тримати могти,
Безбожна система, що душі вбиває.
Тому й живемо ми, неначе скоти —

Трусливі, бо не розумієм, що вічні,
Продажні, бо совість для нас — це дурня,
Лише тільки слово якесь поетичне.
Ми звикли безстидно брехати щодня,

Бо з Богом зв'язок наш давно розірвався.
Тому і життя в нас дрібне і пусте.
Та в того, хто Бога любити навчався,
В житті повнота, щастя й велич росте.

Потребу в любові та Бозі ми маєм,
В близьких і прекрасних взаєминах з Ним —
Лише тільки в цьому ми щастя зазнаєм,
Що є нескінченним, безмежним, міцним.

З цим щастям у серці в нас вщухне жадоба,
В нас вщухне вся заздрість, вся хтивість і страх,
Ми більше не житимемо, як худоба.
Безбожна система зазнає свій крах.

Таку революцію треба зробити,
В війні отакій треба перемогти.
Свідомість свою ми повинні змінити
І щастя у серці своєму знайти.

Це щастя в собі містить мудрість, шляхетність,
Свободу, безстрашність, любов, доброту,
Чутливість, упевненість, людськість і чесність,
Рішучість, терпіння, мир та простоту.

20.08.2015
Донбас


                  *   *   *

Замрів перший промінь. І ранок новий
Вітає прекрасну країну мою.
Її захисник я, її чатовий.
У зміні ранковій у варті стою.

Насправді життя — річ уповні проста:
Спокійно все те, що потрібно, роби,
Вдоволення Бога метою постав
І серцем усім Його щиро люби.

21.08.2015
Донбас


                *   *   *

Жити і молитись — це одне і те.
Бо життя в молитві тільки і буває.
Бо молитва — наче сонце золоте.
Інше — тло, на ньому що вона триває.

Інше — облямівка, а молитва — суть.
Із молитви інше все і виникає.
Як із стовбурини всі гілки ростуть,
Так в молитві Богу все основу має.

Отже дуже просто жити на землі:
Там, де є ти, робиш те, що просто треба,
І твоя молитва на такому тлі
Над усім панує, наче сонце в небі.

Для життя не треба будь-яких умов,
Бо усі умови нам вже Богом дані.
Все, що нам потрібно — чиста совість, мов
Дівчина цнотлива юна на виданні.

Ми завжди в молитві живемо тоді,
І будь-де щасливі, мов у себе вдома,
І будь-де ми ніби риби у воді,
І для нас незнані туга і утома,

І тоді ми входим у Його життя,
Що воно безмежно гарне і чудове,
І думки всі наші, дії, почуття
Сповнені безкраїх радості й любові.

23.08.2015
Донбас


                            *   *   *

Мати місце своє в досконалому Божому плані —
Це і є сенс життя і його остаточна мета.
І будь-що — поле миру чи поле завзятої брані —
Бог завжди переможець. Ця істина дуже проста.

І якщо ми не хочем нічого, що Богу не треба,
Ми ніколи в житті не зазнаєм поразок і втрат,
Перемога і щастя до нас будуть падати з неба
І в діяльності нашій не буде помилок і вад.

24.08.2015
Донбас


              *   *   *

Ніжність сповнює серце мені —
Така тиха, красива і кротка,
Наче зовсім я не на війні.
І цей стан чарівний і солодкий.

Почуваюсь, мов янгол в раю.
Ще й у снах своїх в рай потрапляю.
Але прагну в обитель Твою,
О мій Господи, а не до раю.

В дивних нападах ніжності я
Землю тілом усім обіймаю,
Бо ця гарна планета Земля
Дотик стіп Твоїх лагідних знає.

Я тоді відчуваю себе
Нижче пилу і змішуюсь з пилом.
І тече Твоя ласка з небес,
Що вона мені очі відкрила.

І наповнює серце мені
Така ніжність! — красива і кротка,
Наче зовсім я не на війні.
І цей стан неймовірно солодкий...

27.08.2015
Донбас


                    *   *   *

Прості то насолоди, чи духовні, вищі,
Життя все з насолод складається, мій брате.
Наприклад, зараз, ніч у патрулю провівши,
Яка це насолода взяти і поспати!

Але життя цілком наповнюють страждання,
Як ним не совість і обов'язок керують,
А на чуттєві насолоди сподівання.
Бажання насолод всі насолоди труїть.

28.08.2015
Донбас


                    *   *   *

Поет я країни, що є вона в стані війни.
І вірші мої — це ракети мої стратегічні.
Щоб я їх писав, не дали командири мені
Наказу. Його мені дав мій Володар Одвічний.

Хто з нас переможе — не важко це передректи,
Бо зброя ворожа — брехня, підлість, наклепи тощо,
А зброя моя — чиста правда. І правда завжди
Усе переможе, я знаю. Я знаю це точно...

29.08.2015
Донбас


              *   *   *

Любов — це є стосунки вічні,
Що завжди свіжі і нові,
Що з часом геть не стануть звичні,
Притуплені чи неживі.

Любові вчитися повинні
Усі. Не примха це ніяк,
А це обов'язок людини.
Любов дає найвищий смак.

Все те, псує життя що, має
Смаки споганені й брудні.
І хіть до тих смаків долає,
Мов супостата на війні,

Найвищий смак. І перемога
Цього у серці почуття —
Обов'язок наш перед Богом,
Перед собою і життям.

30.08.2015
Донбас


                 *   *   *

В житті буває важко, навіть дуже.
Вірніш, в житті геть легко не буває.
І це є правильно і добре, друже.
За цю вагу я вдячність відчуваю.

Бо ця вага і є Господня ласка.
Насправді все в житті є милість Бога.
Йому я вдячний за мою поразку
Не менш, ніж за велику перемогу.

Він — завжди переможець. Не важливе
Тому ніщо, крім вдячності цієї.
Тож через неї я такий щасливий.
Тож я такий спокійний через неї.

01.09.2015
Донбас


   ПРО МИХАЙЛА СААКАШВІЛІ

Тоді, коли ніхто про це не мріяв,
Я мріяв. Я давно моливсь про нього.
Тому тепер мені так серце гріє
На молитви мої цей відгук Бога:

Він має громадянство України,
Він голова Одеської губерні,
Він робить чудеса в моїй країні,
Яка до перемоги йде крізь терни.

Він нашу боротьбу колись очолить.
Про це давно я Господа благаю,
Бо кращої за цю удачу долі
Для України нашої немає.

У книзі чотирнадцятого року,
Що має назву «Злива щастя», можна
Знайти мій вірш, що будь з якого боку
Є вартий, прочитав його щоб кожний:

«Пане Михайле, Вам мої поклони
За Вашу Україні допомогу.
В політиці Ви знаєте закони,
Виводять що з пустелі на дорогу.

Політиків хвалю я дуже рідко.
Але Ви — геній з діячів сучасних.
На власні очі був того я свідком,
Бо в Грузії буваю дуже часто.

Любується планета наша мила
Такими славними, як Ви, синами.
І Україні дуже пощастило,
Що Ви наш друг і радник, що Ви з нами».

Тепер, коли він вже не просто радник,
Коли він є наш з вами співвітчизник,
Коли його боїться кожний зрадник,
Всі крадії його бояться різні,

Хабарники і корупціонери,
Всі ті, соки хто з України чавлять,
Хай нинішні шекспіри та гомери
Людину дивовижну цю прославлять.

Він чесний, безкорисливий, сміливий
І має повноваження від Бога.
Тому, такий натхненний і щасливий,
Я сиплю квіти на його дорогу.

04.09.2015
Донбас


               *   *   *

Прекрасна, ніжна, чарівна любов...
Її історія цілком казкова...
Її історію придумав Бог...
Придумав бездоганно і чудово...

05.09.2015
Донбас


               *   *   *

Одне з одним і з Богом єднає
Нас любов Його, чиста і тиха,
Що серця нам вона обіймає
І відводить від зла і від лиха.

Його мудра божественна воля
Є любов'ю найвищої проби.
Ця любов все життя наше й долю
Дивовижною казкою робить,

Все життя перетворює в гарну,
Добру і незабутню пригоду,
Кожна мить не проходить де марно
І все має де вічну природу.

Ця любов назавжди долучає
Нас до себе, а також до Нього
І нам щастя дає надзвичайне,
Що буває лиш в єдності з Богом.

Наша доля вплітається міцно
У життя Його дивні узори —
У своє вічне, первісне місце.
Він нам — небо, а ми Йому — зорі...

Він є нить, ми на ній є перлини...
Він — Володар, а ми — Його почет...
В цій любові ми в захваті плинем...
В цій любові є все, що ми хочем...

06.09.2015
Донбас


                  *   *   *

                                       Альоні

Прапор синьо-жовтий на шевроні
З тризубом яскраво-золотим...
Квіточка-дзвіночок у долоні...
В серці — щастя, Бог, любов і ти...

Автомат пристрілений і влучний,
Змащений і вичищений весь...
І боєкомплект важкий, та зручний...
І співає жайворонок десь...

Чисте небо... І повітря чисте...
Чисті розум, почуття, думки —
Мов коштовне сяюче намисто...
І стікають вірші з-під руки...

Ти не десь далеко... Ти тут поруч...
Ти зі мною... Вічно так було...
І тепер, у цю осінню пору
Разом ми, всім ворогам назло...

Ніби чути десь твою розмову...
Ти співаєш... Чую... Чи то птах...
Чи то мрія... Чи то пам'ять знову
Голосом твоїм співає так...

12.09.2015
Донбас


                       *   *   *

Я стверджую: любов не може народитись.
Початку і кінця в любові геть нема.
Любов, яка в нас спить, повинна пробудитись,
А доти ми життя живем своє дарма.

Це наша справжня суть. Без неї ми страждаєм
Від пустоти душі в маяченнях своїх.
Прокинеться вона — і ми тоді згадаєм
Забуту вічність в ній в подробицях усіх.

13.09.2015
Донбас


                    *   *   *

Життя складається з обов'язків, і все.
Нічого іншого у ньому геть немає.
Життя є жертва, що її душа несе
Всевишньому і що Господь її приймає.

Лише той подих, що я Богу підносив,
Я справді дихав, справді те було прожите.
Життя інакше — марна втрата часу й сил.
Життя інакше — порожнеча цілковита.

13.09.2015
Донбас


                    *   *   *

Щасливим бути є обов'язком моїм,
Тому що це невдячно — бути нещасливим —
Образливо це щодо Бога в наших з Ним
Взаєминах, це є нечесно, некрасиво.

І отже я щасливий. Завжди і будь-де.
Бог завжди і будь-де мені дає, що треба.
До вищих рівнів щастя Він мене веде,
За межі сфер землі і парадизу неба.

14.09.2015
Донбас


                             *   *   *

Весь в яскравих краплинах роси наш воєнний лісок,
І жовтіючі листя, і сонячні ясні проміння,
І зелені дуби на тлі неба розкрашує Бог
У ранкові тони, наче сипле коштовні каміння.

Мій художник улюблений всюди малює красу.
Ця краса — Його якість, а також властивість Творіння.
Цю красу я з захопленням в серці своєму несу.
Ця Господня краса є об'єктом мого поклоніння.

16.09.2015
Донбас


                     *   *   *

Любов — це єдність, вічна, непорушна,
В розлуці лиш міцнішає яка,
Це воля, не прив'язаність це душна.
Любов незламна, ніжна і м'яка.

Любов — це скарб, який ніхто не купить,
Любов — це щастя, що не має вад,
Це незалежність з вірністю укупі,
Це в серці дивовижних квітів сад.

18.09.2015
Донбас


             *   *   *

Бабине літо... Бабине літо...
Тепла краса мандрує по світу...
Тепла краса тихенько муркоче...
Тепла краса побути ще хоче...

19.09.2015
Донбас


              *   *   *

Теплі і гарні ночі і дні...
Тиша... Боїв не було вже місяць...
Тільки навчання ідуть одні,
Та сидимо по секретах в лісі...

Ходим на стрільбища і в дозор...
Чистим, мастим регулярно зброю...
А в небесах сузір'їв узор...
Тиша... Та ми готові до бою...

24.09.2015
Донбас


                 *   *   *

Я безперечно і достотно знаю,
Що замість того, ворогам щоб мстити,
Щасливими ми бути просто маєм —
Вони цього не зможуть пережити.

28.09.2015
Донбас


               *   *   *

                              Альоні

О натхнення прекрасне моє,
О найкраща моя половина,
Скільки милості Бог нам дає
Через те, що ми — тіло єдине!

Він з'єднав нас, зробив нас одним,
О життя мого сила і вдалість,
О обов'язок мій перед Ним,
Перед Ним моя відповідальність.

Разом дивимось ми в Небеса,
Повертаємось разом Додому,
О життя мого дивна краса,
О життя мого ніжність чудова...

29.09.2015
Донбас


                  *   *   *

                                      Альоні

З минулого життя тебе я пам'ятав.
Ти снилася мені. І те, що є ти в світі,
Мов в казці чарівній, я серцем відчував.
І отже довелось мені тебе зустріти...

29.09.2015
Донбас


                       *   *   *

                                                Альоні

Кохана, День народження сьогодні твій,
Моя сьогодні найулюбленіша дата.
Твоє народження — найкраща із подій,
Велике, надзвичайно дивовижне свято...

Ще ніч. І я цієї ночі вартовий.
Вночі охороняю штаб оперативний,
А також мир країни рідної і твій...
Хай сниться сон тобі красивий, добрий, дивний.

Я сподіваюсь, що ти там, мов зайчик, спиш...
Колись ми день цей святкувати разом будем,
День, що для мене був звичайним днем раніш,
Таким, як інші, рядовим осіннім буднем...

Від тебе я далеко поки що, але
Зв'язок мобільний нам сьогодні допоможе.
Бог дав ласкаво нам приладдя це мале,
Через яке будь-де ми спілкуватись можем.

Хоч з'єднує не телефон нас, а любов,
Та телефон дає мені твій голос чути.
Почувши вухами цей любий голос знов,
Торкнусь його я серцем внутрішньої суті.

Я подзвоню, спитаю, як погода в вас.
У нас ще літо бабине, у вас там осінь.
І ти сміятимешся гарно повсякчас,
Бо ти така весела, як дитина, досі.

Не знаю геть, тобі позичити чого.
Любові й щастя? Я твої любов і щастя.
Тому не зичити, а серця я свого
Частину величезну в тебе маю вкласти,

Тобі віддати разом з тим, що в ньому є.
Є чарівна там милість вчителя мойого.
Нехай на тебе милість ця фонтаном б'є —
Фонтаном доброти, яка тече від нього.

03.10.2015
Донбас


              *   *   *

Як мені тут доводиться чути
Співчуття від бійців у мій бік,
Мов, без м'яса приречений бути
Я слабким, я питаю: «А бик?»

04.10.2015
Донбас


                   *   *   *

Лише про одне варто Бога молити:
Про розум, і те не для того, аби
Для себе добитись чогось, збагатіти
(То дурні такі ставлять цілі й раби),

А щоб свій обов'язок бачити, знати,
Щоб знати, як добре здійснити його.
Все інше зневолює, садить за ґрати,
Стає ланцюгом егоїзму твого.

05.10.2015
Донбас


                 *   *   *

Бог бавить нас погодою. От диво!
У жовтні літо справжнє. Ще й яке!
Скрізь так приємно, тихо і красиво.
Повітря чисте, тепле та м'яке.

Бог бавить мене. Щедро, ніжно бавить.
Дає все. Просто все. І навіть більш.
З рук власних. Отже хай Його прославить
Оцей простий, маленькій, щирий вірш...

А ще Він забирає. Безпощадно.
Він забирає жадність, хтивість, гнів.
Не хочеться Йому, щоб був я жадним,
Щоб був я хтивим, щоб я скаженів.

А ще Він вчить. А ще дає поради...
А ще Своїм життям собі живе.
В Його життя не проникають вади,
Воно завжди чудове і нове.

Його життя... Це є найбільша милість.
Його життя прекрасніше за все.
Ті люди, що до нього долучились,
В усі часи підтверджували це.

05.10.2015
Донбас


                 *   *   *

Хоч було тепло по-літньому досі,
В ніч одну вітер північний припер.
Ось і до нас докатилася осінь.
Топимо грубку в наметі тепер.

Затишно, тепло в палатці. І темно.
Дрова тріщать. І спокійно горить
Полум'я гарне, веселе, приємне...
Радість у серце приходить згори...

Божа любов... Наче полум'я ясне,
Гріє нас всіх в цьому світі вона.
Божа любов нескінченна, прекрасна.
З нею мені і війна не війна.

07.10.2015
Донбас


                  *   *   *

                                                 Альоні

Я люблю, кохана, все твоє життя...
Усмішку твою люблю. Люблю твій сміх.
Я люблю твої думки і почуття.
І красу. Ти красивіша є за всіх...

Твої вірші... Зізнаюся: я люблю
Їх сильніш за всю поезію землі.
Бо вони проймають душу так мою,
Як хіба що сам Джєлялєддін Румі...

Твою мужність я люблю і розум твій,
Гумор твій, жіночість, ніжність, простоту.
Я люблю шляхетну щирість твоїх мрій.
Я люблю твою цнотливу чистоту.

Я люблю тебе... І я люблю твої
Сльози безпорадні, начебто в дитя...
Твоя гарна слабкість... Я люблю її...
Я люблю, кохана, все твоє життя...

07.10.2015
Донбас


                     *   *   *

Всі хочуть любові. Та мало хто має її.
Любов — це свідомість душі, що поєднана з Богом.
І справжня любов має точні закони свої.
Наука про справжню любов надзвичайно глибока.

Світ має нагальну потребу в науці оцій.
Погано тут всім. Необхідність у щасті всі мають.
А я про цей світоч любові і щастя в руці
Знання чарівне і цілком наукове тримаю...

08.10.2015
Донбас


                   *   *   *

Мрець де б не був, не може оцінити
Пишноту, велич і красу життя.
Так само й той, не вміє хто любити,
Реальності не має сприйняття.

Він дійсності не бачить і не чує.
Він наче справжній мрець: сліпий, глухий.
Тому для нього Бога не існує.
Для нього світ холодний і сухий.

Його блискаві речі привертають,
Що розчаровується він у них,
Що, блиску крім, нічого геть не мають,
Мов ілюзорні, нереальні сни.

І хоч навколо щастя скрізь безкрає,
Але у нього з ним нема зв'язку.
І досвіду блаженства він не знає.
Убого в його серці і мозку.

Тому для того, щоб насправді жити,
Не досить народитися лише,
А необхідно вчитися любити.
Без цього світ розвалюється вже.

13.10.2015
Донбас


                            *   *   *

Нічим, що не є мій обов'язок, я не займаюсь. Нічим.
Робити хоч щось, крім обов'язку, в мене немає причин.
Потреби мої не цікавлять мене — цим займається Бог.
Добробут влаштовує мій тільки ласка Його та любов.

15.10.2015
Донбас


                   *   *   *

Війна відтренувала розум мій і тіло,
Навчила завжди і будь-де перемагати,
Не дивлячися на позірну складність діла.
Я на війні став відчайдушним і завзятим.

З воєнним досвідом життєві всі задачі
Рішаю я без зайвих сентиментів, тихо,
Спокійно, чітко, швидко, на війні неначе.
Як кажуть, не було б добра, якби не лихо.

16.10.2015
Донбас


                *   *   *

                                    Альоні

Твоя краса не тіла є красою.
Твоя краса душі красою є,
Леліє що на квіточці росою
І що вовіки геть не розтає.

Твоя краса ніколи не зав'яне.
Краса тілесна є краса мерця —
Приваблюються нею тільки п'яні
Від хтивості, брудні, сліпі серця.

Моя кохана, ти не з цього світу,
А з того світу, править де любов.
Ростуть такі, як ти, там дивні квіти.
І вічно там живуть Любов і Бог.

17.10.2015
Донбас


                   *   *   *

                                        Альоні

Підписано мій рапорт на відпустку.
І визначена дата. Отже я
Рахую, мов на квіточці пелюстки,
Дні до відпустки, квіточко моя.

Настане день, зберу свої манатки.
Їх перевірять, щоб гранат не віз.
І я лишу на час оцю палатку,
Лишу свій взвод і наш воєнний ліс.

Одну добу відніме ще дорога.
І чарівна нарешті прийде мить...
Лишилося лише шість днів до цього.
Лише шість днів. О, як мені щастить!!!

18.10.2015
Донбас


                         *   *   *

Душа із любові складається. Отже любов
Є чистим, нічим не забрудненим станом, о браття.
Любов — це єдине, із чого складається Бог.
А ми — Його частки. Ми — іскри, а Він є багаття.

Та іскра, яка відірвалась від полум'я в тьму,
Не може горіти. Ще трохи потліє і тухне.
Частиною темряви ніби стає. Ось чому
Чуття і свідомість безбожника мертві і тухлі.

Якщо ще не мертві, то хворі, спотворені геть.
І замість любові в них заздрісність, жадність і хтивість.
І це так страшенно болюче, що гірше за смерть,
Бо створює стільки страждань їхня хвора активність.

І людство хворіє вже так, що в агонії мре
І все, що навколо живе, нищить разом з собою.
Від нього смердить і такою гидотою пре.
Але проти лиха цього непоборна є зброя.

Ця зброя — духовна наука, наука про те,
Як видужати, як себе повернути зуміти
До стану природного. І хоч знання це просте,
Спроможне воно все життя ефективно змінити.

І зараз це є вже обов'язком кожного з нас —
Знання це потужне і чисте отримати, щоби
Зробити все те, що від нас вимагає цей час,
Одужати щоб від своєї страшної хвороби.

21.10.2015
Донбас


                   *   *   *

Мій Господи, Твій дивовижний план
Прекрасніший за наші власні мрії.
На нас чекає чарівний талан.
Який? А це вже тільки час відкриє...

28.10.2015
Чернігів


               *   *   *

Все, що добре в твоєму житті,
Із зв'язку з Богом тільки походить.
Отже з Ним поєднатися ти
Не втрачай будь-якої нагоди,

Бо оману, помилки і все
Те, проблеми ти маєш від чого,
Завжди тільки єдине несе —
Втрата вічних взаємин із Богом.

06.11.2015
Потяг Київ-Маріуполь


               *   *   *

Я не зрадив Божої любові,
І жорстоким я ніяк не став,
Хоч які скрізь не були б умови,
Хоч я смерті ворогам бажав.

Не з ненависті бажав їм смерті,
А з любові, як це робить Бог.
Саме через це такий я впертий,
Кажучи: «Змагає скрізь любов».

Смерті для душі геть не існує.
Просто треба зупинити зло.
Просто так відповідаю злу я,
Щоб воно — зло — смерть свою знайшло.

Не ненавиджу я геть злочинців,
А злочинність зупиняю я.
І при цьому не втрачає чинність
До усіх істот любов моя.

07.11.2015
Потяг Київ-Маріуполь


             *   *   *

                           Альоні

Я б не зміг уявити такого,
Бо за межами це всіх уяв.
Чарівне диво Господа Бога —
Дивовижна особа твоя.

Я ніколи не знав, що у світі
Може бути прекрасна така
Жінка, що так дивує щомиті,
Жінка чиста настільки й тонка.

Чим я ближче тебе відчуваю,
Тим вражаюся більш, більш і більш
І в захопленні геть забуваю
Всі минулі страждання і біль.

Бо причина страждань всіх і болю
В тому, що у матерію дух
Поринає, втрачаючи волю,
І болючим стає кожний рух.

Ти не матеріальна істота.
Ти душа. Отже дав мені Бог
Ці духовні думки і турботи.
Їх природа — духовна любов.

Захищати тебе і кохати,
Розуміти твої почуття,
Ласки Бога для тебе благати —
Тихе щастя мойого життя.

Це блаженство безмежне, незнане,
Дивне і нескінченне, як час.
І це стало і більше ще стане
Тим, що з Богом пов'язує нас.

09.11.2015
Донбас


Хоча буденно стало вже і звично,
Що йдуть бої і ллється людська кров,
Це все мине. Але існують вічно
Господь, душа, життя, краса й любов.

12.11.2015
Донбас


                 *   *   *

Знання — не інформації сума,
Знання — спроможність бути адекватним,
Знання — це якість серця, не ума,
Коли все бачити людина здатна.

13.11.2015
Донбас



Мене немов нема. Я крихта криги,
Твоїм теплом зігріта випадково.
Розтанули важкі мої вериги,
Розтанули важкі мої окови.

Мене немов нема. Лише служіння,
Натхнення вічне назавжди лишилось
І чарівні Твої благословіння,
Твоє життя, Твоя любов і милість...

14.11.2015
Донбас


                           *   *   *

Хоч дорога моя все пряміша, ясніша і ширша,
Хоч давно вже вона є не стежка неясна в полях,
Та минуле моє за теперішнє зовсім не гірше,
Добре, гарне і світле воно, як Чумацький той Шлях.

І хоча моя дійсність така неймовірно чудова,
Але сни, що я бачу вночі, не тьмяніші за яв.
Є у всього, що маю і мав я, надійна основа —
Ніжні руки Твої і та ласка, що Ти мені дав.

Ти, мій Господи, завжди за мною по-батьківські стежив.
І була, є і буде незмінною милість Твоя.
Через це мої мрії не мають ніяких обмежень.
Через це отакий у майбутньому впевнений я.

Я ішов за Тобою, хоча і не завжди свідомо.
Ти — той світоч любові, мене що постійно манив.
І мене врешті решт ти повернеш до вічного дому
На долонях Своїх, що знайшов я притулок у них.

18.11.2015
Донбас


                *   *   *

Другу, політкоректному дуже,
Вірш цей — відвертий відкритий лист.
Крутить, виляє, хитрує, друже,
Серце твоє, мов лисячий хвіст.

Кажеш: «В житті кожен сам за себе».
Тобто живеш, як вигідно, й все.
Та бути вільним, мов вітер в небі,
Може лиш той, осягне хто це:

Є мій обов'язок перед Богом.
Відповідальність мені Він дав.
Вірність йому — це моя дорога.
Зрада його — найбільша біда.

Отже цей світ — обов'язку поле.
Світ цей — не поле розваг моїх.
Богу служіння — найвища воля.
Спробуй, мій друже, здобудь її.

Дивлячись отакими очима
На все навколо, зумієш ти
Зріти реальність, для всіх незриму,
Замість ілюзії й пустоти.

І ототожнившись зі своєю
Вічною суттю, грай роль свою
У тимчасових подіях. Нею
Щиро керуйся в життя бою.

Тільки тоді не опалий листик,
Сам по собі існуючий, ти.
Тільки тоді ти щасливий, чистий
Промінь Всевишнього повноти.

22.11.2015
Донбас


            *   *   *

Тебе шукав, мій Боже, я.
І я Тебе зустрів.
Зустрів. І все моє життя
З Тобою розділив.

А Ти? А Ти життя Своє
Зі мною розділив.
Ти — таїна, що в мене є
Скрізь, що б я не робив.

І чарівний, чудовий стан
Любові й доброти
У серці лагідно постав.
Бо є у ньому Ти.

Я дихаю цим. Це в мені
По венах струменить.
Цим сповнені всі ночі й дні
Постійно, кожну мить.

Мій плин життя не має терть.
Мов надтекучий він.
У ньому не існує смерть,
Немає втрат і змін.

27.11.2015
Донбас


                      *   *   *

Безбожність робить світ таким жорстоким.
Жорстокість і безбожність — ось що є
Візитна картка цього світу, доки
Не прийме милосердя він Твоє.

Рожевих окулярів я не маю.
І очі не заплющую свої.
Ніщо мене з цим світом не єднає.
Цілком він на безбожності стоїть.

Безбожність — цього світу справжня сутність.
Безбожність — для людських умів тут корм.
У всьому тут безбожності присутність.
Вона тут має безліч назв і форм.

Цей світ брехні, насильства і розбою
Складається з безбожжя наскрізь весь.
Безбожжя прикривається Тобою.
І це суцільно, а не трохи десь.

Безбожність — це релігія єдина
На цій Землі, загальний стан її.
І, як і інші, наша Україна
Коріння вічні зрадила свої.

Але Ти справу тут чудову маєш.
У Тебе дивовижний план тут є.
У цій країні. Саме тут приймаєш,
Мій Господи, служіння Ти моє.

Це те єдине, що мене зв'язало
З народом цим і з долею його,
І навіть на війну мене призвало,
І стало двигуном життя мого.

Ллє дощ. І чути вибухи снарядів.
Мотори бойових машин гудуть.
Я є слуга Твій, я Твоє знаряддя.
І тільки через це я зараз тут.

Хоча не цього світу я частина,
А світу див, любові й доброти,
Але воюю я за Україну,
Бо перемоги їй бажаєш Ти.

29.11.2015
Донбас


                  *   *   *

Вітер і дощ. Порозкисли дороги.
І не проїхати, і не пройти.
Час молитов і роздуми про Бога,
Про Світ Любові, Життя й Доброти.

Бути у світі, де смерть і хвороби,
Безум і війни, — хіба це життя?
Всі тут в омани ярмі, мов худоба,
Б'ються за геть непотрібне сміття.

Жити отак — це не є наша доля.
Але це нашим бажанням було.
Маєм ми вибір. І маєм ми волю.
Хибний наш вибір і створює зло.

Ти і один тільки ти вибираєш
В кожному випадку вчинки свої
Згідно з бажаннями, в серці що маєш.
Що є важливе — бажання твої.

Знай, що тебе не позбавить ніколи,
Брате, ніхто цього права твого.
Тільки в невігластві наша неволя,
Бо ми не знаєм, бажати чого.

Бути щасливим, мій братику, хочеш?
Отже щасливу людину знайди.
І зазирни в її серце і очі.
Зле тобі, бо ти дививсь не туди.

Щастя і лихо не падають з неба.
Ми прокладаєм самі собі путь.
Отже навчитися щастю нам треба
В тих, хто щасливі, хто з Богом живуть.

02.12.2015
Донбас


                 *   *   *

                                        Альоні

Вже майже місяць я тебе не бачив —
З останньої відпустки. А до того
Три місяці. Але, моя удаче,
Ти в мене є. І це є ласка Бога.

Що таке місяць? Більш за сорок років
Без тебе довелось мені прожити.
У порівнянні з цим хіба це строки?!
Хіба це вартий привід, щоб тужити?!

Ні. Приводів тужити не існує.
Але радіти приводів багато.
Щодня я чарівний твій голос чую,
Щодня у мене превелике свято.

Розлука — шанс терпіння розвивати.
А нам терпіння і смирення треба.
Але недовго нам уже чекати.
І я назавжди повернусь до тебе.

02.12.2015
Донбас


                  *   *   *

В наметі добре й тепло біля пічки.
Хтось чистить зброю. Чути жарти, сміх.
Хтось набиває кулеметні стрічки
Патронами. Робота є у всіх.

Лише у мене тільки справ немає.
Лежу собі. У варту скоро йти.
Солодко якось так відпочиваю.
На грудях кошенятко муркотить.

І в серці звіршувалася промова,
Що навіть серед війн, знегод і бід
Життя прекрасне, гарне і чудове.
Є Бог. А значить, все іде як слід.

05.12.2015
Донбас


                *   *   *

                                  Альоні

Ти щаслива — і це моє щастя,
Це мій спокій і сила моя,
Це є те, що не можна украсти.
Ось чому такий впевнений я.

Я упевнений в милості Бога,
В абсолютній любові, що є
Повсякденною дійсністю, поки
Чистим бачення буде моє.

І для цього немає завади.
Все у вірному напрямку йде.
Твоє щастя є ясне свічадо,
Я себе можу бачити де.

Тільки так, тільки через стосунки
Можна бачити душу свою,
Всі деталі, немов візерунки.
Бо я те, що я іншим даю.

09.12.2015
Донбас


                             *   *   *

                                                                  Альоні

— Наснімось одне одному, — домовились з тобою
Ми ввечері. Яка була це незабутня ніч!
Не пам'ятаю снів, але таке чуття покою,
Немов побачилися ми з тобою віч-на-віч.

Не пам'ятаю снів, але прокинувся щасливим,
Із серцем, сповненим краси і рідного чогось.
Не можу і не хочу геть звільнитися від впливу
Цієї ночі. А тобі приснилося хоч щось?

11.12.2015
Донбас


              *   *   *

Цієї ночі бачив я багато
Снів різних. Вранці снилося оце:
Я бик, мене чекає зараз страта,
Мене ведуть на бойню за кільце.

Це все не зайняло багато часу.
Мене убили. Вся вина моя
Була у тому, що поїсти м'яса
Хотілось людям. Отака дурня.

Лишив я тіло. І дививсь, як з туші
Знімали шкіру. Починали з ніг.
І хоч це не чіпало мою душу,
З відразою дивився я на них.

Я думав: люди — справжні канібали,
Бо я така ж істота, як вони.
А потім я побачив, як вбивали
Людей такі ж ось люди на війні.

14.12.2015
Донбас


               *   *   *

Початок третього тисячоріччя.
Нова епоха набирає хід.
Ми мов мурахи на її узбіччі.
Та саме ми і змінюємо світ.

Світ змінюється. Це не зупинити.
Хто може зупинити сонця схід?
Хоч сили зла скрізь, мов павучі ниті,
Затьмарили собою краєвид.

Коли ховають сонце сірі хмари,
Здається, нібито нема його.
Але той морок зникне, мов примара,
Як зник він геть із розуму мого.

Я бачу сонце, що над нами сходить,
Крізь темряву, яка згустилась знов.
Це ясне сонце світ новий народить —
Світ, де панують чесність і любов.

16.12.2015
Донбас


                 *   *   *

                       Михайлові Саакашвілі

Бог дав Вам роль, яку Вам треба грати.
І тільки через Божу ласку Вас
Не вбили і не кинули за ґрати,
Підставивши в цей неспокійний час.

Позбавитися Вас — найбільша мрія
Злочинців у державного керма.
В них викликають лють всі Ваші дії
Для знищення корупції ярма.

Вони біснуються і скаженіють,
Бо з Вами Бог у Вашій боротьбі,
Бо відчувають, що зламають шию
Вони не Вам у грі цій, а собі.

Хай кидають собі вони стакани,
Себе тим викриваючи лише.
Людина неповинна геть не стане
Робити так. Саме це — доказ вже.

Хто Вас ненавидить, той, значить, винний
В корупції, той зрадник і крадій.
А поміж чесних патріотів лине
Прославлення безстрашних Ваших дій.

Вони на Вас надії покладають.
І я давно щодня за Вас молюсь.
А що продажні ЗМІ на Вас клепають, —
У Вашу користь факт, це Вам у плюс.

17.12.2015
Донбас


                 *   *   *

Якщо ти справді віддаєшся Богу
На практиці, а не собі в умі,
То все ти робиш добре якомога,
В житті ти не халтуриш, брате мій,

Ти добрий чоловік своїй дружині,
Ти добрий батько діточкам своїм,
Громадянин достойний для країни.
Ти служиш Богу — благо з цього всім.

Твоєї відданості Богу міра
У тому, що ти робиш у житті
Для блага інших повсякденно й щиро,
У безкорисливості й доброті.

Відповідальність, розум чистий, ясний,
Безстрашність, непідкупна чесність є
Ознаками, що дійсне і прекрасне
В житті служіння Богові твоє.

Якщо ти віддаєшся Богу справді
Там, братику мій, де ти зараз є,
Всі, що за них ти дбаєш, дуже раді
І серце щастям сповнено твоє.

17.12.2015
Донбас


                          *   *   *

Кожна істота жива є об'єктом твойого служіння.
Що б не робив ти, метою своєю став благо усіх.
Це неможливо без Бога, зв'язку з Ним і без розуміння,
Бачення факту простого: в житті не існує чужих.

Всі ми єдина родина. І звісно всім, що у родині
Виродок завжди існує. Та виродок цей є твій брат.
Отже бажай блага й щастя найвищого кожній людині,
Навіть якщо ця людина — чудовисько справжнє і кат.

Він є об'єктом служіння твого. І його зупинити,
Як божевільного лікар, є братній обов'язок твій.
Це просто приклад, який ілюструє, як можна служити
Щиро, з любов'ю у всесвіті кожній істоті живій.

Злоба, ненависть і заздрість — помилка, жахлива омана.
Ти є слуга Всемогутнього Бога і всіх через те.
Ти є слуга. І нема у житті щасливішого стану.
Краще за все у житті — мати серце таке золоте.

19.12.2015
Донбас


                  *   *   *

Посада — розвідник. Звання — солдат.
Мобілізований. Зброя — АК.
В кишенях, в розгрузці кілька гранат
Та триста патронів — це мій БК.

Радійки нема. Та мобілка є.
Водонепроникна. Неначе танк.
Ніщо цю красуню не розіб'є.
І в мене самого такий же стан.

Така бойова одиниця я.
Та маю я уникати боїв —
Розвідник професія тут моя...
Під це ось родяться вірші мої.

На цьому тлі і в умовах таких
Написана ціла вже книга тут.
Ця книга ще переживе віки,
Бо істинний смак в ній люди знайдуть.

20.12.2015
Донбас


          *   *   *

Ці її очі, що безкраї,
Мов небо зоряне вночі...
Любов... В цій скриньці Бог тримає
Від таємниць усіх ключі.

Ця її радість, ніжна, тиха,
І цей щасливий, гарний сміх —
Моя неописанна втіха,
Найкращий зі скарбів моїх.

Любов коханої дружини...
Цей погляд... Усмішка оця...
Так все життя ми будем жити.
І це не матиме кінця.

29.12.2015
Чернігів


                   *   *   *

Я ніяк неспроможний збагнути цього,
Що воно відбулося зі мною, —
Неземного такого блаженства мого
Від любові до жінки земної.

Я зненацька знаходжу щодня і несу
Почуття, що ніколи не бачив
До сьогодні таку неймовірну красу,
З нею щойно зустрівся неначе.

В сто разів красивіша ніж вчора вона —
Ось що бачу я кожного ранку.
Неможлива і справді ніяк не земна.
І дивуюся я безустанку.

Ніби вперше дивлюсь в оченята оці.
Відкриваю нові таємниці
У такому знайомому цьому лиці,
Ніби скарб дістаю із скарбниці.

І скарбам чарівним цим немає кінця.
І чим далі, тим їх тільки більше.
Фантастична, казкова особа оця
Щохвилини гарніш ніж раніше.

І тому щохвилини дружину свою
Я все більше і більше кохаю.
Перед дивом новим я щомиті стою.
І нема цим дивам її краю.

І на кожному кроці нові відкриття.
Хоча я не чекаю нічого.
І люблю я своє незбагненне життя.
І люблю свою долю і Бога.

03.01.2016
Чернігів


               *   *   *

                                     Альоні

Рідні хлопці та рідний намет.
Я їх цілих два тижні не бачив.
Ось Комяж чистить свій кулемет.
І картоплю на взвод чистить Кравча.

Кошенятко і двадцять бійців.
Кожен щиро мене обіймає.
І рука моя в кожній руці
Привітання гарячі приймає.

Добре все і безхитрісно тут.
Всі пригощення з'їли миттєво.
Як люблю я оцю простоту!
Все тут справжнє і дуже життєве.

У відпустці, кохана моя,
Ти усунула з мене утому,
Нові сили дала. Отже я
Почуваюсь тут, ніби я вдома.

05.01.2016
Донбас


                *   *   *

                                         Альоні

Ми в розлуці з тобою, але
Ти скрізь завжди зі мною присутня.
Моє дихання кожне мале
Із твоєю стикається суттю.

Непохитне таке почуття.
Твої усмішки, погляди, жести
Всі клітинки мойого життя
Переповнили тихим блаженством.

Всім, із чого складаюсь я, п'ю
Повсякчасно красу дивовижну,
Чарівну, вічну юність твою
І невинність цнотливу і ніжну.

Цілковито насичений я
Золотою любов'ю твоєю.
Тіло, розум, свідомість моя —
Все тотально пронизано нею.

06.01.2016
Донбас


             *   *   *

В житті безцінна кожна мить,
Якщо вона свідома,
Якщо любов, яка струмить
Скрізь, нас веде Додому.

Життя в свідомості такій,
Хоч де воно живеться
І незалежно від подій,
Життям справдешнім зветься.

06.01.2016
Донбас


                     *   *   *

Із долонь Твоїх, з вічних духовних небес
Ллється сила блаженства, краси й доброти.
Все життя моє — струм неймовірних чудес,
Бо його осереддя, мій Господи, — Ти.

07.01.2016
Донбас


            *   *   *

Немає жодної людини,
Щоб в неї не було в житті
Для щастя й вдячності причини.
Але щасливі й вдячні ті,

Хто це цінують, хто не тужать
Через велику кількість лих,
Хто терплять, мов жару і стужу,
Біль від ударів будь-яких.

Хто обирає щастя й вдячність
Від крихти милості Творця,
За це отримує удачу
І Божу ласку без кінця.

Бо щастя є талан щасливих.
Тому щасливим, брате, будь,
Побачити щоб щастя зливу.
Це конче так, а не мабуть.

07.01.2016
Донбас


   ПРО ДУХОВНОГО ВЧИТЕЛЯ

Братику, тобі зустріти необхідно
Справжню безкорисливість і доброту,
Щоб цілком було для тебе очевидно:
Бог існує, Бог з тобою завжди тут.

Як влаштовано цей всесвіт, щоб збагнути,
Неодмінно треба мати досвід цей.
А інакше зляканий і довбанутий
Ти, в безбожжя надивившися лице.

Ти не віриш, бо тобі завжди брехали.
Ти не відчуваєш, бо закрив своє
Серце, бо тебе всі експлуатували.
От ти і не бачиш, що Всевишній є.

Отже розшукай, знайди того, мій брате,
Хто є мудрий, чистий, вільний від злоби,
Хто тебе ніколи у житті не зрадить,
І його всім серцем просто полюби.

І коли людину ту ти зрозумієш,
Зрозуміти зможеш ти усе тоді,
І щасливим стати назавжди зумієш,
І побачиш Бога у своїм житті.

09.01.2016
Донбас


                    *   *   *

Ну і валить! Хвилина — і ти вже замет,
Справжній сніговичок з автоматом.
А обличчя — мов Діда Мороза портрет:
Борода й вуса білі, як вата.

Де дороги? Де стежки? Нічого нема.
Продирається кожен, як хоче.
Отака гарна в нас українська зима.
Бавить серце і радує очі.

11.01.2016
Донбас


             *   *   *

До чогось ставитись погано
Нема ніяких геть підстав.
Усе іде за Божим планом.
І кожен там де треба став.

Все необхідність певну має.
Не викинути з пісні слів.
І той, хто таїну цю знає,
Живе під струмом щастя злив.

14.01.2016
Донбас


               *   *   *

Володарю мій, радосте моя,
Чому я завжди впевнений в удачі,
Ніколи страху геть не знаю я,
Щасливий вічно, божевільний наче?

Хіба цей світ не світ брехні і зрад?
Хіба цей світ не підлий і жорстокий?
Хіба мав мало болі я і втрат
За сорок п'ять своїх бурхливих років?

Хіба у світі не панує зло?
Хіба скрізь люди не живуть мов звірі?
Що є те непохитне джерело
Тобі моєї, Господи, довіри?

Ти Сам, Твоя любов, Твої дари,
Оця Твоя присутність в кожній миті
З одвічної, первісної пори
Так близько, тут, в мойого серця світі,

Життя мойого цей солодкий смак,
Захищеність незмінна й цілковита
І крил моєї волі тихий змах,
Твоя долоня, щедра і відкрита,

Твоя долоня — та, що я у ній
Живу в безпеці повній і постійній,
О Господи мій, о притулку мій,
Такий ласкавий, добрий і надійний.

17.01.2016
Донбас


              *   *   *

                               Альоні

Усі душевні рани я загою
Тобі любов'ю ніжною моєю.
Хоч де б я був, моя любов з тобою.
То насолоджуйся, будь ласка, нею.

Вдихай її легенями своїми.
І умивайся, ніби еліксиром,
Завжди її струмками золотими.
Живи її щасливим, тихим миром.

19.01.2016
Донбас


                *   *   *

Лише в бойоготовності стояти,
Виконуючи незначні дрібниці,
Набридло, бо якщо не воювати,
Тут бути — мов сидіти у в'язниці.

Не тут в мені я бачу необхідність.
Мені кортить. Мене це рве і мучить.
У революції украли гідність.
За неї в бій я рвуся неминучий.

20.01.2016
Донбас


                      *   *   *

Індійська казочка про антилопу чарівну
Є алегорія, є натяк на стосунки з Богом.
Ті, хто в стосунках з Ним шукають вигоду одну,
Крім вигоди тієї, не отримають нічого.

А ті, кому не золото потрібно, не скарби,
А Сам Господь і увійти в Його життя можливість,
Ті, хто не є користолюбства власного раби,
Любов для кого має вищу цінність і важливість,

Є найрозумніші, найщасливіші з-поміж всіх.
Вони цілком самодостатні, незалежні й вільні.
Якби таким життям у світі кожний жити зміг,
То закінчились на землі б всі розбрати і війни.

26.01.2016
Донбас


             *   *   *

                              Альоні

Серця стук або подих наче,
Ти усюди завжди зі мною.
Я ніколи тебе не втрачу.
Ми з тобою одне, не двоє.

Припиниться колись мій подих,
Серце стукати перестане,
Та духовна моя природа
Не залежить від тіла стану.

І твоя. Ми з тобою вічні.
Вічно вільні, живі й щасливі.
А удвох щасливіші вдвічі,
Щасливіші, ніж це можливо.

27.01.2016
Донбас


                      *   *   *

Рука, що дарує троянди, трояндами пахне.
І серце людини, що робить добро, золоте,
М'яке, наче квітка, ніколи яка не зачахне,
Яка вічним щастям, любов'ю й красою цвіте.

30.01.2016
Донбас


               *   *   *

Рік тому по дорозі в АТО
Нам з собою дали волонтери
Теплі речі, аби з нас ніхто
Не замерз, аби грілись бандери.

Ватна ковдра припала мені,
Тепла-тепла, товстюча-товстюча.
Через це цілий рік на війні
По ночах мене холод не мучив.

Щоб не мерзнув розвідник Петро,
Хто цю ковдру пожертвував власну?
Зазвичай той, хто робить добро,
Діє тихо, таємно, негласно.

Хоч інкогніто він чи вона,
Але Бог бачить все і все знає,
Отже милість Його неземна
На цю добру людину чекає.

І я Бога щоденно молю
За людину, яка влаштувала
Те, що я так солодко тут сплю,
Хоч ніколи мене і не знала.

Безкорислива жертва лише,
Що ми робим її, нас єднає.
Тільки це наш народ збереже
Від нещасть і усе подолає.

01.02.2016
Донбас


                   *   *   *

Іде війна добра і зла. І це надовго.
Жорстока, несентиментальна йде війна,
В якій потрібно бути не ягням, а вовком.
Від мене потребує жорскості вона.

Я маю почуватись добре і щасливо,
Мені комфортно має бути на війні.
Тому твердим я мушу бути, нечутливим,
Бо вижити допомагає це мені.

Та разом з цим мені потрібні одночасно
Чутливість, м'якість, ніжність, лагідність, любов,
Щоб міг я про істот лякливих та прекрасних —
Жінок, дітей — подбати, добрий янгол мов.

Дружина, близькі, друзі, мій народ — моя родина.
І мій обов'язок, відповідальність є
Давати їм любов. І ціла Україна
На це служіння розраховує моє.

Говорять зараз не вірші, а кулемети.
Бо тільки в того, хто народ свій захистив,
Є дійсне право називатися поетом,
Щоб щось прекрасне й гідне людям донести.

02.02.2016
Донбас


              *   *   *

Не робіть баранів із людей,
Релігійні лідери землі,
Бо слухняність — гірша із ідей,
Що ви розповсюдити змогли.

Бачити нас вільними — це є
Тим, що тішить Бога більш за все.
Розум і свідомість Він дає
Людям, безперечно, через це.

Тільки в серці вільному любов
Може народитися. Такий
Є закон життя, його що Бог
Дав нам всім із власної руки.

02.02.2016
Донбас


                      *   *   *

Тікай від тих, хто проповідує слухняність.
Лише тому вір, хто натомість за дбання
Не прагне бачити твою залежність, слабкість,
Хто безкорисливо дає любов, знання.

Слухняності тобі навчатись не потрібно.
Всевишній геть не потребує ні рабів,
Ні роботів слухняних. Це ганебна й хибна
Теорія. Цього ти, брате, не роби.

03.02.2016
Донбас


                *   *   *

Коли людина вільна і щаслива,
Коли людина здатна на любов,
Тоді для неї більш за все важливо
Й потрібно, щоб в її житті був Бог.

Коли людина є самодостатня,
Їй хочеться взаємин з тим, хто є
Таким же, як вона, бо це останнє
Бажання, що, мов сонце, в ній стає.

Бажання це є вічним. І без того,
Здійснити щоб його, душа ніде
Не знайде повноти. Стосунки з Богом —
Те, що вона шукає скрізь і жде.

Бо прагнуть воля і самодостатність
Служити. І потрібен їм об'єкт
Любові, що єдиний має здатність
Прийняти те, що в їхній суті є.

04.02.2016
Донбас


                        *   *   *

Грязь на обличчях — це наш макіяж маскувальний.
Розвідка. Нас називають очима всіх військ.
Втомлені, злі і голодні йдемо до їдальні,
Виконавши на сьогодні обов'язок свій.

04.02.2016
Донбас


                   *   *   *

Ми пов'язали себе з хибними речами.
Ми пов'язали себе з хибними людьми,
Всі наші прикрості, трагедії, печалі —
Ілюзії, що народилися з пітьми.

Ми пов'язали себе з зовнішнім, несправжнім,
Примарливим, облудним, хибним світом снів.
Тому нам у житті буває зле і страшно,
І набагато зліш, страшніш, ніж на війні.

Тому не впевнені ми у житті ні в чому:
Ні у майбутньому, ні в інших, ні в собі.
Ми загубились. Ми пішли колись із дому.
І ось проводим час за хибне в боротьбі.

Хто ми і звідки? І чому ми тут страждаєм?
Ми — вічні душі. Ми із вічності. І в нас
Приховані скарби, що ми про них не знаєм,
Але шукаєм їх, шукаєм повсякчас.

Але шукаєм ми їх зовні, де нема їх.
Тому й страждаєм, що шукаємо не там.
І тільки той, хто їх знайшов, достотно знає,
Де вони є, бо скористався ними сам.

Знання, як ці скарби знайти, просте і ясне.
Двадцять хвилин його отримати бере.
І двадцять років, сповнених відкрить прекрасних,
Займає практика. І ти стаєш царем

Свого життя, яке було злидарським досі,
Яке проводив ти в пітьмі і в ланцюгах.
Це не питання віри. Це є справжній досвід
Всіх, хто пройшов цей гарний і величний шлях.

07.02.2016
Донбас


                                            Альоні

Люблю. Кохаю. Надзвичайно. Дуже.
Це мій секрет, чому я тут такий
Умиротворений, мій любий друже, —
Тобі й любові нашій завдяки.

Мене про це тут майже всі питають:
— Що, брате, тебе робить отаким?
— Напевно, вуса, — я відповідаю,
Бо потаємним не ділюсь будь з ким...

10.02.2016
Донбас


                   *   *   *

Нечутливість до того, що добре, що ні,
Сліпота до реалій життя,
Пробування в своєму оманному сні,
Хворі і безконтрольні чуття —

Це, на жаль, є ознаки сучасних людей.
Звідси наші нещастя завжди.
І не знайдете виходу, браття, ніде
Ви ніколи з цієї біди,

Крім знання, що відкриє вам очі душі,
Поєднає ваш дух з джерелом
Існування, покаже: уяви чужі,
Що нав'язані зовні, є злом.

Це знання є всередині нас, в серці, тут,
Під покровом, під шаром пітьми.
І є методи, що нас до нього ведуть.
Знати їх зобов'язані ми.

І ніщо інше в світі нам допомогти
Не спроможне. Достотний це факт.
Все найкраще в людині — це плід чистоти,
Це знання і свідомості знак.

Хто не може приборкати жадність в собі,
Владолюбство, гнів, хтивість, пиху,
У життєвій за правду і честь боротьбі
Зазнає лиш поразку лиху.

Щось змінити навколо спроможний лиш той,
Хто в собі має силу і мир.
Справжній лідер суспільства і справжній герой
В першу чергу собі командир.

Книга «Баґавад-ґіта» — це низка ключів
Від кайданів на нас, від в'язниць,
А також від усіх, що існують, скарбів,
Всіх секретів і всіх таємниць.

Це знання темну ніч перетворює в день
Світлом, що є всередині нас.
Лиш людина нещира й тупа, наче пень,
Вихід зовні шукає весь час.

Зовні стане все добре тоді лиш, коли
Буде добре все в серці, в умі.
Отже «Баґавад-ґіту» вивчаймо й, з колін
Вставши, будьмо героями ми.

Не тирани створили рабів, а раби
Породили тиранів, тому
Припинімо рабами ми бути, аби
Тиранії здолати пітьму.

13.02.2016
Донбас


                  *   *   *

Кого вибирати ми маємо в уряд —
Проблема завжди актуальна й жива.
«Божественні і демонічні натури» —
У «Баґавад-ґіті» це ціла глава.

Потрапити в уряд лиш демони раді.
А з чесних людей дуже важко знайти
Того, хто захоче робити у владі,
Тому що обов'язки там непрості.

Народові чесно і вірно служити
На вищих посадах — не мед це, а труд,
Де треба цілком безкорисливо жити,
Віддавши суспільству себе без облуд.

Це жертва своїм особистим заради
Того, щоб щасливими інші були.
А ті, хто жадають продертись до влади,
Начхають на всіх, продеруться коли.

Кого вибирати ми маємо в уряд —
Проблема завжди актуальна й жива.
«Божественні і демонічні натури» —
У «Баґавад-ґіті» це ціла глава.

16.02.2016
Донбас


                   *   *   *

                                       Альоні

У цьому житті будувати стосунки
Потреби в нас геть не було.
Відразу ми мали їх, мов подарунки.
Нас ніби минуле звело.

Колись, у колишніх утіленнях, наче
Ми вклали служіння й любов
У наші взаємини. Отже ми бачим:
Ми просто зустрілися знов.

Я твій. Ти моя. Так було ще в прадавніх,
Далеких, забутих часах.
Тепер одне одному Богом ми дані.
З'єднали нас знов небеса.

Були і раніше мені дорогими
Ці очі та ясне чоло,
Бо людям, щоб рідними стали такими,
Багато потрібно чого.

Любов не приходить у серце ледаче.
Потрібна тривала доба
Дбання і взаємної самовіддачі,
Взаємна зі злом боротьба.

Любов, справжня й чиста, не падає з неба.
Любов — це не дешевина.
Все серце своє безкорисливо треба
Віддати, прийшла щоб вона.

Лиш хтивість спалахує, наче пожежа.
Любов зріє в надрах душі.
Любов тільки той в нагороду одержав,
Хто жертвою це заслужив.

Тож наша любов, наша  дивна коштовність —
Взаємних жертв, вірності плід.
Її розвивати рішучу готовність
Нам просто не втратити слід.

18.02.2016
Донбас


                            *   *   *

Хто піклується, дбає і б'ється за тих, що є поруч,
За народ свій, за щастя його, хто насправді живе
Згідно з Божим одвічним законом у будь-яку пору,
В того серце — не морхлий буряк, в того серце живе.

Тільки в серці, що любить, є щастя, життя і наснага.
А любов — це дбання, а любов — це віддача себе,
Безкорисливе, вірне служіння, це щирість, відвага.
Тож любов віддає, а не все звідусюди гребе.

Але щоб цю любов, це служіння своє віддавати,
Не плюндруючись і не шкодуючи, що все віддав,
Необхідно зв'язок з джерелом всього всесвіту мати,
Щоб порожнім, щоб виснаженим ти ніколи не став.

І на практиці це неможливо без «Баґавад-ґіти» —
Стародавньої книги, яка все знання надає
Про мистецтво життя, про найвище мистецтво у світі.
Той, хто має його, завжди скрізь переможцем стає.

19.02.2016
Донбас


                    *   *   *

Смирення... Спокій, сила, перемога,
Любов і щастя з нього постають.
І з нього постають стосунки з Богом.
Смирення — це душі є чиста суть.

27.02.2016
Донбас


                *   *   *

Смирення — це у серці спокій,
Будь-що хай коїться собі,
Це незворушність, навіть поки
Іде навколо лютий бій.

Смирення — це є вдячність щира
Творцеві за своє життя.
Смирення — це могутня сила,
Це найсолодше почуття.

27.02.2016
Донбас


                    *   *   *

Насправді кожний прагне доторкнутись
Душею до краси й служити їй.
Бажає кожне серце розгорнутись.
Бо скутість завдає найбільший біль.

Відсутність повноти — це неприродно.
І серце без найвищого смаку
Приречено лишатися голодним —
Життя проблему має отаку.

Солодкі, чисті, чарівні стосунки —
Це те, без чого все життя пусте.
Хай в нас великі банківські рахунки,
Хай в нас є влада, та це все не те.

Всепоглинальна ніжність, що чарує,
Що зупиняє струм думок і час,
Що в серці насолоду генерує, —
Ось повнота, призначена для нас.

Стан вічності — це просто стан любові,
Що час перемагає назавжди.
Любов і чистота — такі умови
Для відчуття свободи й повноти.

Любов... Це шлях, мета і та коштовність,
Що заспокоює бентежний ум
І в ньому установлює безмовність
Блаженну замість нескінченних дум.

Любов — кінцева заповітна цінність.
Без неї всі скарби землі — ніщо.
Любов, і все. Лише таку відмінність
Між вічним і минущим я знайшов.

27.02.2016
Донбас


                  *   *   *

                                        Альоні

Вмикаю плеєр. Входить голос твій
По дроту і навушникам у вуха.
І серце припиняє мірний бій
У грудях, щоб не заважати слуху.

Свідомість перетворюється в слух.
І усіма клітиночками тіло,
Почувши спів твій у добу розлук,
Поринуло в блаженство й затремтіло.

Хоча чому, кохана, це є так,
Ніколи я не зможу зрозуміти,
Для мене голосу твойого смак
Є найсмачніший смак у всьому світі.

Співуча пташко чарівна моя,
При звуці кожному твоєму й слові
У інший вимір потрапляю я —
У світ чудовий Бога і любові.

Бо ти є звідти. І пісні твої,
Мене зачарувавши, нагадали
Солодкість вічності, красу її
І з Божим існуванням поєднали.

28.02.2016
Донбас


                           *   *   *

                                                               Альоні

Я до ранку проспав у навушниках. Я тебе слухав.
І оце почуття неймовірного щастя мені
Переповнило серце, коли залилась в мої вуха
Твого співу амброзія, поки я був уві сні.

Чарівний еліксир твого голосу, свіжий і чистий,
Освіжив і очистив мене, і насичив смаком,
Найсолодшим з усіх, ясним і надзвичайно барвистим,
І зв'язав з джерелом всього всесвіту ніжним зв'язком.

І прокинувся я не в АТО, а в духовному світі,
З цим божественним співом у розумі, в тілі, в чуттях.
І це вже не мине. В цьому стані залишусь я жити
Назавжди все своє несказанно прекрасне життя.

29.02.2016
Донбас


                     *   *   *

Чарівний краєвид. Скрізь безкраї піски.
Сосни. Тиша. І дощ. І туманний світанок.
Я провітрюю тут очманілі мізки
І приводжу себе до нормального стану.

Я гуляю й молюсь в час, коли все ще спить.
І легенями п'ю я повітря, мов ліки.
Без війни кожний день, без війни кожна мить —
Це не дещо просте, це є свято велике.

04.03.2016
Олешківські піски


                  *   *   *

                                              Альоні

Все те, що створює твоє життя...
Твої думки... Твій спокій... Твоя тиша...
Твої бажання, мрії, почуття...
Все те, що радує тебе і тішить...

Твоє здоров'я... І твої смаки...
Твій світ... Його краса... Його погода...
Його дива і чарівні казки...
Твоя безпека... І твоя свобода...

Всі рухи серця... Вся твоя любов...
Все те, до чого ти найбільш чутлива...
Всі цінності твої... Твій шлях... Твій Бог...
У кожного Він свій... І це важливо...

Зв'язок твій з Ним... Твій досвід і знання...
Твої свідомість, віра, розуміння...
Це є об'єктами мого дбання,
Моїх любові, захисту й служіння.

11.03.2016
По дорозі  до Чернігова


                         *   *   *

                                                         Альоні

Ніби дівчинка щаслива, радісна дитинка наче,
Ти смієшся і співаєш так жіночно, так красиво.
Почуття твої... Для мене це найбільша є удача
Навіть просто бути свідком чарівного цього дива.

19.03.2016
Чернігів


Я МОЛЮСЬ ЗА СААКАШВІЛІ

Дорогі мої, любі друзі
З дорогої, любої Грузії
Надіслали мені посилку,
Щоб не мерз на війні я взимку.
Хоч я пізно її одержав,
Хоч зимова така одежа
Не потрібна вже повесні,
Але так приємно мені!
Ті, хто мали мене вдягати, —
Крадії урядові кляті —
Все, що тільки можливо, вкрали,
Мов ганебні щури й шакали.
І продовжують підло красти.
Отака в нас біда-нещастя.
І коли я отримав нині
Допомогу цю від грузинів,
Я, звичайно, подумав знов:
Як одержав я цю любов
З тої братньої нам країни,
Хай одержить вся Україна
Милість і допомогу Божу,
Що всі лиха в нас переможе,
Від грузина, що вірю в нього
Так, як вірю я в ласку Бога.
Тож на цій ось натхненній хвилі
Я молюсь за Саакашвілі.

24.03.2016
По дорозі до Раденського полігону


                      *   *   *

Мій Господи, в мене день кожний — це диво.
І кожна година — Твій дар черговий.
І в серці моєму так гарно й щасливо!
Воно відчуває Твій подих живий.

26.03.2026
Нова Маячка


                   *   *   *

Ти граєш в хованки зі мною, Боже...
Ти — таємниця, диво... Ти — любов...
І я Тебе скрізь і завжди знаходжу...
Я в Тебе виграю, хоч Ти і Бог...

26.03.2016
Раденський полігон


                  *   *   *

Красиві, чисті, добрі всі бажання
Обов'язково здійснюються Богом.
І я, не боячись розчарування,
Торую мріями життя дорогу.

Безкрає щастя — це талан, це доля,
Що Богом уготовані всім людям.
Та, браття, маєте ви власну волю
Зробити так, що щастя вам не буде.

Ви робите все так, щоб зіпсувати
Безкрає щастя, що вам Бог дарує.
То хто ж, крім вас, у цьому винуватий?
Чому дурне безбожжя в вас керує?

Страждання ваші — це ваш вибір власний.
Ви вибрали невігластво й безбожжя.
Змініть свій вибір, виберіть прекрасне
Життя — щасливе і непереможне.

Брати, якщо ви виберете Бога,
Найвища мудра, нездоланна сила
Приходитиме вам на допомогу
У справах — добрих, чистих і красивих.

27.03.2016
Раденський полігон


             *   *   *

Загально-бригадні навчання
В Олешківських жовтих пісках.
Видовище це надзвичайне
Нагнало б на ворога жах.

Ідуть незліченні лавини —
Це танків ідуть ланцюги.
Час прийде, і будуть повинні
Тікати від них вороги.

Та ми більше участі в цьому
Вже не беремо: дембеля.
Нас вже зачекалися вдома
Дружини і люба земля.

Ми маєм багато зробити
Для того, щоб хлопці змогли
Агресорів врешті розбити,
Що гидять на нашій землі.

Для нашої там перемоги
Усунути маємо всіх
Злочинців від влади. Тож з Богом!
Судити ми маємо їх.

Бо доки країною підлі
Керують у нас крадії,
Загарбники, так вже набридлі,
Топтатимуть вічно її.

Господь нам нехай допоможе
Усунути зграю щурів
З посад всіх, і ми переможем
Тоді і отих ворогів.

28.03.2016
Раденський полігон


                 *   *   *

Як наші безкорисливість і чистота,
Самопожертва, чесність, непідкупність, смілість
Сягнуть тієї точки, де їх висота,
О браття, приверне до нас Господню милість,

Тоді ми зможем в Україні все лайно
З державного повичищати апарату,
Вернути вкрадені ним гроші та майно
І винуватців справедливо покарати.

Несхибне, точне, наукове є знання,
Яке описує процесів цих закони,
Яке в старі часи отримало звання
Царя всіх знань і вищу царствену корону.

Герою, що повстав на битву проти зла,
Повідана у давнину Всевишнім Богом,
А потім з часом майже втрачена була
Наука ця про таємниці перемоги.

Баґавад-ґіта. Вимагає зараз час,
Щоб ми, брати, опанували цю науку,
Тому що є відповідальністю всіх нас,
Щоб перейшла в країні влада в гідні руки.

29.03.2016
Раденський полігон


               *   *   *

Весна. Піски. Безкрає небо синє.
І сонце золоте. І в серці рай.
Сосновий бір. І з того бору лине
Прекрасний, ніжний спів пташиних зграй.

Про все минуле спогади чудові.
Чудове відчуття того, що є.
Приходять вірші. В кожному їх слові —
Чудове щастя золоте моє.

Чудові мрії. Я дивлюсь в майбутнє.
І бачу стільки добрих, гарних змін.
Тому що Бог завжди і скрізь присутній.
Тому що отакий чудовий Він.

30.03.2016
Олешківські піски


              *   *   *

Сяє сонце. Та в темній печері
За свічу вічна йде боротьба.
Там завалені каменем двері.
Там обман, заздрість, підлість, ганьба.

Сяє сонце. Вберіть просто камінь.
Двері навстіж розкрийте, брати.
Пийте серцем, очима, руками
Ці проміння краси й доброти.

Алегорія це. Але дійсно
Тьми, що всі живете ви у ній,
Що на вас все життя вона тисне,
Не існує. Це висновок мій.

Ну а що ж відбувається справді?
Через що ваші біди усі?
Через що скрізь в вас визиск і зради,
І продажність з правічних часів?

Ви сліпі, мов кроти. Всі ви хворі.
Закриває полуда ваш зір.
Ви не бачите сонце і зорі.
Звідки ж буде в вас щастя і мир?

І оце вже не іносказання —
Це діагноз. Хоч вірте, хоч ні.
Вам потрібно усім лікування,
Що колись приписали мені.

Не було щоб ні в чому нестачі,
Щоб з надлишком у вас все було,
Кожний з вас щоб царем був неначе,
Подолайте однісіньке зло:

Цю хворобу невігластва кляту
Подолайте. Печеру нещасть
Оберніть в лікарняну палату
З лікуванням, що зір всім вам дасть.

Ви сліпі зараз і божевільні.
І тирани, і жертви — ви всі,
Якщо чесно, мов діти невинні.
Зрозумійте слова мої ці.

Все, що робим ми, треба робити:
Воювати, трудитись як слід,
І кубло те пацюче розбити,
Що гнобить наш народ стільки літ.

Але це, любі браття, насправді
Не розв'яже само по собі
Геть нічого. Послухайтесь правди:
Це не перший об'єкт боротьби.

Зла хвороба невігластва — ворог,
Що усіх ворогів джерело,
Це єдине, що створює морок
І що створює будь-яке зло.

Сяє сонце. Вберіть просто камінь.
Двері навстіж розкрийте, брати.
Пийте серцем, очима, руками
Ці проміння краси й доброти.

30.03.2016
Олешківські піски


                 *   *   *

Віра у Бога — це добре. Сліпому
Поводиря зовні добре знайти.
Віра — такий поводир. Та потому
Бачення власне нам треба в путі.

Очі душі треба згодом розкрити,
Бо небезпечно іти навмання
Навіть із вірою нам в цьому світі,
Навіть з найкращим, найвищим знанням.

Очі душі, справжнє бачення власне —
Те, з чим ніколи ніщо не зіб'є
Нас зі шляху, бо нам видно все ясно,
Бо у самих нас тоді зір вже є.

30.03.2016
Олешківські піски


                       *   *   *

Олешківські піски. Брама-мухурта. Тиша.
Ще півтори години до світанку. Ніч.
Духовна практика — це є найголовніша,
Найважливіша у житті людини річ.

Щоночі будить Бог мене, щоб я молився,
Лишивши свій намет, відправившись в піски,
Про те, щоб мій обов'язок мені відкрився,
Про те, щоб мав я чисті серце і мізки,

Про вічні з Ним мої взаємини чудові,
Про тих, за кого я відповідаю, і
Про те, щоб я ішов дорогою любові,
І щоб ніколи я не зраджував її.

В небесній вишині яскраво світить місяць.
І кидає бархан велику, довгу тінь.
Для молитов моїх піски — найкраще місце.
Вночі молитись тут — вінець моїх хотінь.

З юнацтва мріяв я про молитви в пустелі,
Та досі у житті пустелей не стрічав.
Молився в храмах я, в печерах і на скелях.
І ось мені Господь пустелю справжню дав.

Виконує Він всі бажання, примхи навіть,
Якщо немає геть корисливості в них.
Нехай Він повсякчас в моєму серці править,
Нехай Він повсякчас живе в думках моїх.

31.03.2016
Олешківські піски


                 *   *   *

Західний вітер, свіжий і сильний,
Добрий і ніжний Божий посланець,
Теплий і гарний, чистий і вільний,
Пружно танцює величі танець.

Західний вітер, дружній і щирий.
Поруч зі мною він пролітає.
Я йому радий. Я йому вірю.
Я його тихо серцем вітаю.

02.04.2016
Олешківські піски


                       *   *   *

                                                    Альоні

Чарівливий твій спів, чарівливий цей звук,
Через відстань і ніч твій посланець прекрасний
Досягає мене за години розлук,
І я чую його уві сні повсякчасно.

Чарівливий цей звук, чарівливий твій спів
Через холод ночей проникає до серця.
Він — коштовність моїх гарних, радісних снів,
У небачений світ сновидінь моїх дверці.

Чарівлива краса в тому світі завжди
Як в глибинах душі, так і зовні навколо.
Ніжно кличе мене і приводить туди
Чарівливий твій спів, чарівливий твій голос.

Чарівливий твій спів знов наснився мені,
І прокинувся я неймовірно щасливий.
Я вернуся до тебе за лічені дні
І почую твій голос і спів чарівливий.

Вічна єдність — це низка зі стріч і розлук.
І в розлуці, і в зустрічі ми є єдині.
Чарівливий твій спів, чарівливий цей звук
Вічно чутиму я само так, як і нині.

04.04.2016
Раденський полігон


                       *   *   *

Щастя моє, сонце в небі моєму невгасне,
Господи мій, осереддя любові й краси,
Мріє моя, у життя Своє чисте й прекрасне
Ти поманив, Ти безмовно мене запросив.

Щастя моє, Ти Свої чарівні таємниці
Тихо мені відкриваєш потрошку щодня.
І з забуття, з амнезії, з омани в'язниці
Так повертаюся знов до свідомості я.

Щастя моє, Ти мене не залишиш ніколи.
Вічно мені Ти даєш спілкування Своє.
Я повсякчас Тебе чую як совісті голос.
І як любов моє серце красу Твою п'є.

Щастя моє, моїх серця і розуму змісте,
Разом з Тобою живу я і ночі, і дні.
В світі Твоєму я маю свої роль і місце,
Що споконвіку законно належать мені.

07.04.2016
Чернігів


                        *   *   *

Як корабель бажаєш збудувати для людей,
Поете, не потрібно фахівцем у цьому бути
Чи генератором проектів певних та ідей,
А треба дати людям чистий захват твій відчути.

Натхнення щире, гарне, безкорисливе твоє,
До моря прагнення твоє потужне і постійне
Нехай заразить їх, кайдани їхні розіб'є —
І корабель вони тоді збудують самостійно.

Так висловився Антуан де Сент-Екзюпері
Геть не про корабель, а про загальний принцип, брате.
Цей бездоганний принцип на озброєння бери,
Якщо народові своєму хочеш слугувати.

Бо так і робиться добро: природно, без зусиль,
Спокійно, просто, на підставі мудрості і волі,
Наснаги, щастя і любові. Це найкращий стиль
Змінити раз і назавжди свого народу долю.

11.04.2016
Військове містечко Гончарівське


                   *   *   *

Ми відокремились назавжди від Росії,
Щоб поєднатись зі свободою й любов'ю.
Бажання наші, добрі, чисті та красиві,
Були политі нашими сльозами й кров'ю.

Ми відокремились назавжди від старого.
І для нового вічні маємо коріння.
Ми для нового маєм ласку й милість Бога,
Його підтримку і Його благословіння.

29.04.2016
Чернігів


                     *   *   *

Чорна смуга! Чудово! Скінчімо ниття!
Важко, скрутно, але це не привід для туги.
Хто сказав, що легким має бути життя?
Неможливо злетіти без злітної смуги.

Хіба в ситості має життя сенс і смак?
Чи для повзання маєм ми руки і ноги?
Ми, о браття, народжені тут не дарма,
А для правди, любові й добра перемоги.

04.05.2016
Чернігів


             *   *   *

Релігія — це, як і атеїзм,
Не щось духовне, це матеріальне.
Хоча духовна справжня ціль її,
Хто ціль цю усвідомлює реально?

Не до релігії — до Бога ми
Душею прив'язатися повинні,
Зв'язати з Ним свої серця, уми.
На це не здатні віслюки і свині,

Але для цього все життя людське
Призначене, це місія людини.
Людське життя коштовне отаке,
Бо Божого життя воно частина,

Якщо живеться з Богом і Йому
Присвячене, від Нього невід'ємне.
А всі проблеми маєм ми тому,
Що, як тварини, живемо даремно.

Ми живемо сліпі, немов кроти,
Бо бачити без сонця неможливо.
Бог — наче сонце. Отже, брате, ти
Себе з Ним пов'яжи і будь щасливим.

Бо без стосунків з Ним ми є пусті.
Їх брак утворює безмежні діри,
Безмежну порожнечу у житті.
Це не питання віри чи невіри —

Бог є реальність, незалежна від
Релігії, світогляду твойого.
І брак стосунків з Ним — причина бід
Усіх, бо розум ми черпаємо у Нього.

Практичність, мудрість, чесність і любов,
Незламність, щастя, непорушний спокій
В твоє життя ніяк не прийдуть, Бог
Не прийде у твоє життя допоки.

Проблеми всі — від того, що Його,
Того, хто всі мотузочки тримає,
Ми не враховуємо. Ось чого
Життя в нас надтекучості не має,

Ось через що у нас усі тертя
З собою, з іншими, з усім творінням,
Ось через що у нас усе життя
Є цілковитим непорозумінням.

28.05.2016
Чернігів


     ДУШЕВНЕ ЗДОРОВ'Я

Переймаючись за Україну,
Що вона є в руках беззаконня,
Наче батько за любу дитину,
Нервуватися, мати безсоння,

Апетиту позбавитись, кров'ю
Постікати за неї від болю —
Для душі це ознака здоров'я,
Бо здоров'я душі є в любові.

А у тих крадіїв, що спокійно
Власні збільшують золота гори,
Невигойно вже і безнадійно
Душі підлою гнилістю хворі.

30.05.2016
Чернігів


                      *   *   *

Оце дощить! Оце в нас зливить вечорами!
Як блискає, несамовито гримкотить!
Суцільний струм тече на стекла і на рами.
І наче голос з неба каже: «Хай щастить!»

Чернігів! Місто, де їдять усмак чорницю
Донесхочу і де ріка Десна тече,
Де безневинні, добрі, радісні дурниці
Стирають рештки суму, що лишились ще...

30.05.2016
Чернігів


                 *   *   *

Ми кращого для себе не шукаєм,
Бо все найкраще в нас з тобою є.
І тільки той, хто щастя вповні має,
Для інших справжнім опертям стає.

Ми не за особисті інтереси
Б'ємося, бо вже дав усе нам Бог.
Одна мета в поета й поетеси —
Це просто розповсюдити любов.

Любов неперевершено красиво
Керує кожним, в кому є вона,
Дає наснагу, розум, вправність, силу.
І мир. Любов — це мир, а не війна.

Це мир у серці. Тільки в цьому стані
Виходити на поле битви слід.
Лише через любов в нас те настане,
Чого бажає разом з нами світ:

Над гнітом зла жадана перемога
Тих безкорисливості й доброти
В суспільстві та державі, що без Бога
Й любові геть до них нам не дійти.

Любов — це чистота, це справедливість,
Це ставлення до всіх, як до сім'ї
Всевишнього, це мудрість, це правдивість.
Повинні всі отримати її.

04.05.2016
Чернігів


                    *   *   *

Людина, що щодня душею не муркоче,
Занурюючи серце в існування Бога,
У світ любові, має невидющі очі
І хибить, бо не видна їй її дорога.

Вона немудра, хоч така собі заумна
(Бо мудрість — це любов, яка цілком духовна).
Через минуще їй то боляче, то сумно.
І б'ється в скло вона, мов муха невгамовна.

Людина є душа. І тілом їй не стати.
Бо тіло — лиш скафандр, надягнений на неї.
А щоб відчути душу, треба муркотати,
Стикаючись, спілкуючися з Богом, нею.

Інакше їй не видно і не зрозуміло,
Хто є вона така, чого насправді хоче.
Страждає в неї все, і в першу чергу тіло,
Якщо вона щодня душею не муркоче.

06.06.2016
Чернігів


 УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ

Мій любий народе, я бачу
Здоровий твій глузд, розум твій,
Свободну твою, добру вдачу,
На речі твій погляд живий,

Що він незашорений, пильний,
Допитливий, щирий, простий
І неупереджено вільний.
Таким мені бачишся ти.

Маніпулювати тобою
Ніхто ще у світі не зміг.
Душа твоя повна любов'ю.
Любов ця є твій оберіг.

І я є маленька частинка
Твоя. Я такий, як і ти.
Ти — скарб. Я — у ньому перлинка
Твоєї краси й доброти.

Тож вірші мої є народні,
Ці вірші насправді — твої...
Я збірку закінчив сьогодні.
Прийми, мій народе, її.

12.06.2016
Чернігів