Петро Рух
«Свідомість щастя»
посібник з йоги

Таємниці йоги — дуже цінні скарби. Той, хто володіє ними, розкриває їх іншим тільки тоді, коли ті опиняються в серйозній кризі. Тож саме криза, в яку потрапило сучасне людство, спонукало мене написати цю книгу. А первісно ці пояснення теоретичних і практичних принципів йоги були зроблені кілька тисяч років тому великому полководцю на ім’я Арджун, який опинився в особистій кризі. Через те що від його стану, від його рішень та від його вчинків залежали долі багатьох людей, виникла необхідність відкрити йому таємниці йоги, щоб він зміг подолати свою кризу і на своє благо та на благо суспільства виконати те, чого вимагало від нього життя. Що ж сталося з Арджуном?

А сталася з ним ціла історія. Опис цієї історії складає один із найбільших за об’ємом літературних творів у світі. Називається цей твір «Махабарата». Він складається з більш за сто тисяч віршів і містить майже два мільйони слів. Тож я не переказуватиму всю історію Арджуна, але торкнуся тільки того моменту, який безпосередньо стосується розуміння ситуації, в якій він потрапив у кризу.

Арджун був царевичем, сином одного з великих арійських правителів. Де і коли? Є різні версії відповіді на це питання, стосовно яких історики ламають списи. Тобто справді ніхто цього не знає. Тож ми маємо достатньо свободи для обрання тієї гіпотези, яка нам подобається. Припустімо, що це відбувалося на теренах Північного Причорномор'я 5000 років тому, як це говорить одна з історичних теорій.

Батько Арджуна помер, коли Арджун та його брати були ще дітьми. Регентом, який мав правити державою до дня, коли старший брат Арджуна сягне повноліття, було призначено дядю Арджуна. Але дядя не хотів віддавати трон племіннику. Бо в нього теж були сини, кузени Арджуна, і старший з них мріяв про корону. Тож життя царевичів перетворилося на суцільну низку замахів на них та підступів проти них. Їм постійно доводилося рятуватися від убивць, багато років жити у вигнанні, тривалий час переховуватися то в лісі, то за кордоном. Але вони не претендували на царство, бо не плекали егоїстичних амбіцій, а лиха, які переслідували царевичів через підступи кузенів, вважали випробуваннями долі та не ремствували попри те, що як законні нащадки престолу могли б зібрати достатню для перемоги армію та силою усунути узурпаторів. Царевичі не хотіли проливати людську кров заради корони і терпляче витримували всі свої знегоди.

Але одного дня сталося те, що цілком змінило їхнє ставлення до ситуації і спонукало їх зібрати-таки армію та виступити проти своїх кузенів. Цікаво, що ж це було? Всі злочини проти них з боку родичів-узурпаторів Арджун з братами не вважали достатньою причиною для збройного конфлікту. Бо вони вважали це особистим. А особисте можна пробачити, що вони й робили. Тож причиною для рішення усунути своїх двоюрідних братів від влади для царевичів могло стати тільки порушення узурпаторами прав і свобод інших громадян, що одного дня і сталося: ними була скоєна спроба сексуального насильства над жінкою. Спроба була невдалою, бо Сам Бог особисто захистив жінку. Але спроба правителем держави скоїти такий злочин однозначно потребувала його усунення від влади і подальшого покарання.

Жінка уособлює собою життя. Зневажати життя, завдавати шкоду життю, визискувати життя є порушенням законів існування. Природний обов’язок людини полягає в тому, щоб захищати життя, щоб опікуватися життям. А природна роль чоловіків до того ж — захищати жінок і опікуватися жінками. Реалізація саме цієї його природної функції веде чоловіка до просвітлення і робить його сильним, вільним, самодостатнім, мудрим та щасливим. Так ми, навіть ще не торкнувшись віршів «Баґавад-ґіти», які безпосередньо стосуються засад йоги, мусимо вже згадати одну з них: виконання природного обов’язку перед життям звільняє людину з пазурів егоїзму і просуває її в напрямку просвітлення. Насильство над іншими живими істотами, завдання шкоди іншим живим істотам, експлуатація інших живих істот є діями, які спричиняють втрату людиною, яка це робить, чистоти її свідомості, позбавляють її зв’язку з реальністю, відокремлюють її від життя, позбавляють підтримки з боку життя та перекривають доступ до джерел щастя. Це загальна засада йоги. І в світлі цієї загальної засади особливо важливим є принцип, який оголошує, що чоловік, який використовує жінку для своєї чуттєвої насолоди замість того, щоб дбати про неї та про її щастя, руйнує свою індивідуальність і деградує. Те ж саме відбувається і з суспільством, в якому чоловіки не навчені цьому принципу: таке суспільство втрачає доброту й любов як основу, яка підтримує та об’єднує його, в ньому процвітають визиск, насильство, обман, індивідуалізм, і врешті таке суспільство стає нещасливим суспільством, яке створює пекельні умови для життя своїх членів.

Отже, якщо правитель використовує своє положення для будь-яких своїх егоїстичних цілей, а тим більш завдає шкоду громадянам, про яких він повинен дбати, він втрачає свою кваліфікацію і повинен скласти свої повноваження, бо його правління представляє небезпеку для народу. І тоді для блага народу, заради захисту інтересів та добробуту народу, чоловіки, які природно є захисниками народу, зобов'язані при потребі застосувати силу згідно з законами і правовими нормами, які це регулюють. Відповідно до законів арійської держави, в якій відбувалися описані нами події, за ініціативою царевичів були зібрані війська для протистояння армії, на яку спиралися узурпатори, щоб усунути їх від влади і передати законні повноваження правителя старшому братові Арджуна. А сам Арджун був призначений головнокомандувачем цього війська. Дві армії зійшлися на полі бою. І в цей момент розпочинається «Баґавад-ґіта».

Перша глава «Баґавад-ґіти» представляє нам картину поля бою і називає за іменами великих воїнів та воєначальників обох армій. Трублять сурми, оголошуючи початок битви. Арджун, стоячи на бойовій колісниці, вже підіймає лук і збирається стріляти. Але, подивившись на тих, хто був вишикуваний в бойові колони ворожої армії, він раптом звертається до свого візника:
— Непогрішимий, виведи вперед мою колісницю та постав її між двох армій, щоб я міг побачити тих, хто прийшов сюди битися з нами і з ким мені доведеться стятися в цій великій битві. Дозволь мені подивитися на тих, хто став на бік узурпатора-лиходія.
Візник виводить вперед колісницю Арджуна і ставить її між двох армій. Перед очима полководців обох військ Він каже:
— Подивись, сину великої матері, на всіх своїх родичів, що зібралися тут.

І Арджун потрапляє в кризу. При чому очевидно, що ця криза спровокована навмисно. Ще за хвилину ніякої кризи не було. Арджуну кортіло битися, він почувався цілком впевнено в стані свого праведного гніву. Але ні! Навіщось Бог вирішив створити йому кризу, сказавши: «Подивись, сину великої матері, на всіх своїх родичів, що зібралися тут». І весь праведний гнів Арджуна миттєво зникає. Бо слова «сину великої матері» підняли в його серці образ матері — образ доброти, злагоди й любові. А слова «подивись на всіх своїх родичів, що зібралися тут» нагадали, що він мусить битися з близькими людьми, з родичами, зі своєю сім’єю. Це приводить Арджуна в таку кризу, яку він досі ніколи не переживав.

Це означає, що всі наші кризи — це особлива милість Бога до нас. Криза змушує нас перейти в новий вимір реальності, перейти на новий рівень просвітлення, бо тих вимірів реальності, які ми опанували раніше, і того рівня просвітлення, на якому ми знаходилися, нам вже не вистачає. Бог штовхає нас до потужного прориву, до революції свідомості. Він навмисно створює наші кризи.

З одного боку, людське життя — ніщо інше, як школа свободи, мудрості й любові. І призначення усіх подій у ньому — дати нам певні уроки. Тож можна сказати, що призначення тієї битви було підштовхнути до просвітлення Арджуна та всіх присутніх там воїнів, які спостерігали за тим, що сталося, і були свідками усвідомлення ним фундаментальних таємниць існування, а також залишити для всіх людських поколінь безсмертну мудрість «Баґавад-ґіти». З іншого боку, для того щоб впоратися з відповідальністю, яку накладає на нас життя, нам повсякчас необхідно підійматися сходинками просвітлення. Інакше ми просто зазнаємо поразку. Саме тому Бог і створив Арджуну цю кризу перед початком битви, яку царевич повинен був виграти. Бо він не виграв би того бою на одному лише праведному гніві, який все ще залишав його в пазурах його егоїзму. Бо рівень егоїзму не є всепереможним рівнем, цей рівень відносний. Тобто на цьому рівні перемагає той, хто має більше військо, краще озброєння та вигіднішу позицію. З точки зору всіх цих складових армія Арджуна була в кілька разів слабкішою. Тож для того щоб впоратися з завданням, яке поставило перед ним життя, Арджуну потрібно було звільнитися від егоїзму і перейти на рівень любові. Цей рівень є абсолютним і всепереможним. Тож Бог влаштував все так, що битися Арджун почне в стані йоги.

А поки що Арджун розчулився і сповнився співчуття до своїх родичів. І в нього почалася панічна атака. Ноги його підкосилися, в роті пересохло, тіло затремтіло, волосся стало дибки, лук випав із його рук, а шкіра запалала, наче в полум'ї. Його пам'ять відмовилася працювати, розум помутився, і він почав казати те, що спадало на його думку:
— Я не розумію, яке благо я отримаю, убивши в цій битві своїх родичів. Ані перемога, ані царство, ані щастя, які будуть здобуті за таку ціну, мені не потрібні, Кришно. Як я можу бажати їхньої смерті, навіть якщо інакше вони вб'ють мене? Ця битва знищить наш рід. Тож чому ми повинні брати участь у цьому лиходійстві? Краще я покладу зброю і не чинитиму опору — і нехай наші кузени просто уб'ють мене тут, на цьому полі.

Рівень свідомості Арджуна на цей момент є рівнем людини, яка свідома того, що неможливо здобути собі щастя за рахунок чужого нещастя. Це вельми непоганий рівень. Людина на цьому рівні уникає насильства, всіма силами намагається нікому не нашкодити, відповідає добром на зло і підставляє другу щоку, якщо її вдарили по одній. Ми всі зустрічали таких людей в житті. Їх небагато, але вони є. І, звичайно, люди ці — прекрасні, добрі люди. Вони самі не роблять зла. Але вони не корисні, коли стає потреба зупинити зло, щоб захистити тих, за кого вони несуть відповідальність. Тобто вони не здатні впоратися з такою своєю відповідальністю, якщо це необхідно. Їхня філософія: «Бог сказав: не вбий! Тож убивати нікого не можна». Але «Баґавад-ґіта» вчить, що той, хто не зупинив убивць тоді, коли був повинен зупинити, сам є убивцею, бо убивство тих, кого він не став захищати зі зброєю в руках, лежить на його сумлінні і є перепоною до його просвітлення та щастя. Зазвичай це рівень певних релігійних людей, які бояться потрапити в пекло і прагнуть до раю. Але дозволяючи створювати пекло в своїй країні, захист якої є нашим природним обов’язком перед життям, перед нашим сумлінням і перед Богом, вони опиняються в пеклі. Бо ми є авторами пекла й раю. До пекла й раю не можна потрапити. Їх можна тільки створити.

Очевидно, що Арджун на цьому етапі належить саме до таких релігійних людей, бо далі він аргументує свою відмову від битви саме постулатами про те, що убивство є тяжким гріхом. Він думає про те, щоб не потрапити до пекла, а потрапити до раю. Він думає про те, що його родичі будуть убиті. Але він не розуміє, що його відповідальність як брата нащадка трону — захистити народ від узурпатора-лиходія. Це завдання, яке поставило перед ним життя згідно з його природними обов’язками в суспільстві. Наші обов’язки по відношенню до інших людей, до наших близьких, до нашого оточення, до нашого народу, до людства, до всіх живих істот, до нашої планети, до Бога є тим, що зв’язує нас із нашою власною вищою природою — природою любові, якщо ми їх гідно виконуємо. Але якщо ми їх ігноруємо, ухиляємося від них або просто не знаємо про їхнє існування, це відокремлює нас від любові, від життя та від Бога.

Ми повинні підтримувати наших родичів та друзів, пробачати їм, допомагати їм, поважати їх. Але якщо наш родич або друг скоїв злочин, ми не маємо права його покривати. А якщо суспільство довіряє нам високу відповідальність, то нам може доводитися, наприклад, судити своїх близьких або друзів, якщо ми суддя. А також усім відомі історії, коли, захищаючи свій народ, хтось мусив убити в бою свого сина або брата, коли цей син або брат брав участь в агресії проти його Батьківщини. Це завжди є важким вибором для людини. І чим більш просвітлена наша свідомість, чим менше в нашому серці егоїзму і більше любові, тим більше ми здатні правильно виконувати завдання, які ставить перед нами життя, тим успішніше ми проходимо подальші уроки в школі просвітлення, яким життя є для кожного з нас.

Коли Арджун озвучив хід своїх думок і почуттів, він кинув лук і стріли та сів у колісниці, охоплений розпачем. Отже, Арджун зараз у дуже серйозній кризі: він, головнокомандувач армії, яка має звільнити народ від небезпечного тирана, відмовляється брати участь у бої, який є його природним обов’язком. І тоді Бог починає відкривати йому таємниці йоги.



Побачивши сльози розпачу в очах Арджуна, візник виказав готовність навчити його йозі, тобто мистецтву, за допомогою якого розв'язуються навіть нерозв'язні проблеми і досягаються навіть недосяжні цілі. І тоді Арджун сказав:
— Дозволь мені стати Твоїм учнем. Навчи мене. Бо я не розумію, що мені робити. Битися я не буду.

Навчити не означає сказати, що робити. Навчити означає допомогти піднятися на такий рівень свідомості, на якому людина починає розуміти, що їй робити. Саме про це прохає Арджун Вчителя, повідомивши Його про своє рішення відмовитися від участі в битві.

Стоячи між двох армій, Кришна усміхнувся. І продовжуючи усміхатися, почав навчання охопленого горем Арджуна.

— Ніколи не було такого часу, коли не існував Я, ти і всі ці воїни. І ніколи не настане такий час, коли хтось із нас припинить своє існування.

Опис реальності, яку не усвідомлює учень, робиться не для того, щоб учень повірив учителю на слово, що реальність така, а для того, щоб повідомити про те, що учень зможе побачити власним зором на наступному кроці просвітлення. Це надихає учня і, коли він дійсно починає бачити реалії, про які казав учитель, він упевнюється в тому, що його практика є правильною і справді дає очікувані результати. Отримання практичних результатів, на які був спрямований учень, свідчить про ефективність методу і надає стимул продовжувати  практику йоги. Непросвітлена людина знаходиться в ілюзії, ніби її існування розпочалося з народження в поточному тілі і закінчиться з припиненням його функціювання. Сприйняття людини, яка перебуває під впливом егоїзму, не дозволяє їй бачити вічність і себе в вічності. У цьому стані людина відокремлена від сприйняття себе як частини життя, вона практично не взаємодіє з життям. Це стан омани, хворий стан свідомості, в якому людина дуже-дуже обмежена як у своїх можливостях, так і в сприйнятті реалій життя. Тож Учитель починає надавати Арджуну інформацію про реальність, сприйняття якої той має сягнути через свою практику.

— Індивідуальна жива істота — це душа. Утілившися в черговому тілі, вона поступово змінює тіло дитини на тіло молодої людини, а потім на тіло старої людини. І так само після припинення функціювання поточного тіла жива істота переходить в інше тіло. Просвітлена людина бачить все це на власні очі. Вона також бачить, як змінюються тимчасові ситуації, які є єдиним предметом радощів та печалей для тих, хто не встановлений у цілісності вічного щастя. Тож перше, чому ти навчишся, це бути щасливим за будь-яких обставин. Тоді ти зможеш легко позбутися пут егоїзму і сягнути абсолютної свободи. Просвітлені люди бачать, як функціює нижча природа -— природа егоїзму і як функціює вища природа — природа любові. І для них очевидно, що під впливом егоїзму людина перебуває в стані омани, тобто обмежена її егоїзмом реальність минущих радощів та печалей, в якій вона живе, не відповідає справжній дійсності, яка є вічною реальністю вічного щастя.

Йог має бути чутливим до всього, з чим він стикається в житті. Тоді він навчиться бути чутливим до дійсності і кожна подія зв'язуватиме його з його вищою духовною природою, з життям, з вічністю і з Богом.

— Йога дасть тобі безпосереднє сприйняття самого себе, тобто твоєї власної сутності: душі, яка вічна, хоча і перебуває послідовно в різних тимчасових тілах. Тіло можна знищити. Але ніхто не може знищити безсмертну душу.

Якщо людина не має безпосереднього сприйняття самої себе як вічної душі, вона не усвідомлює своїх справжніх потреб — і ці потреби залишаються незадоволеними. Така людина зазвичай ототожнює себе з поточним тілом та цілком вкладається тільки в забезпечення його виживання і тому залишається нещасливою. Наприклад, у нас є машина. Машина — річ потрібна, і дбати про неї, звичайно, необхідно. Але якщо ви вкладаєте всі свої гроші тільки в цю машину, замість того щоб витрачати їх на себе коханого і на тих, з ким ви пов’язані вічними узами любові, ви робите серйозну помилку і залишаєтеся нещасливими. І буває так, що вам би вже пора купити новеньку гарненьку машину і забути про стару убиту колимагу, але ви продовжуєте вкладати всі ваші гроші в те, щоб якнайдовше розтягнути її вік. Тіло — це ваша машина. Класна штука, але ж не ви. Ви — душа.

— Йога дає людині безпосереднє сприйняття своєї вічності, своєї невразливості та свого безсмертя. Завдяки практиці йоги ти відчуєш, побачиш і усвідомиш себе душею, яка не народжується та не вмирає, яка вічно, завжди є та існування якої таке ж первісне, як і Моє існування. Як людина знімає старий одяг і надягає новий, так і душа одягає нові тіла, залишаючи старі і некорисні. Душа невразлива для будь-якої зброї. Бачити її можна тільки духовними очима. Той, хто народився в тілі, обов'язково залишить його, а потім знов народиться в іншому. Ті, хто бачать душу, знають її як справжнє диво. Ті, хто не бачать душу, а чують про неї від інших, вважають її дивом. А є й такі, хто, почувши про душу, не розуміють, що це таке. Щоб побачити свою душу і збагнути її, йог займається тільки безкорисливою діяльністю. Через безкорисливу діяльність ти звільнишся від егоїзму.

Корислива діяльність — це діяльність, на яку людину спонукує егоїзм. Безкорислива діяльність — це діяльність, на яку людину спонукує любов. Тому одним з основних елементів практики йоги є припинення корисливої діяльності та виконання тільки безкорисливої. Коли учень дізнається про це, зазвичай він думає, що це якась складна практика і що він не зможе так жити. Йому здається, що, займаючись безкорисливою діяльністю, неможливо прогодуватися і прогодувати свою родину, неможливо здобути кошти, необхідні на здійснення своїх бажань і планів. Але це неправда. В дійсності безкорислива діяльність не тільки забезпечує людину всім необхідним, а ще й є єдиним видом діяльності, який приносить щастя як самій людині, яка займається нею, так і тим, на кого ця її діяльність спрямована.

Якщо людина, обираючи собі професійну діяльність, думає: «Я хочу займатися тим, що я можу робити найкраще для людей, тим, чим я можу принести людям найбільшу користь», — це єдиний правильний підхід до професійної діяльності, яким повинен керуватися йог. Така професійна діяльність є безкорисливою, бо вона має на меті не власну вигоду, а благо і щастя людей, для яких ця діяльність робиться. Мабуть, це не та діяльність, яка приносить багато грошей. Але ж, звичайно, вона оплачуватиметься. І приноситиме діячеві величезне задоволення. І талант — божественний елемент його індивідуальності — буде розвиватися все більше й більше в процесі цієї діяльності. Крім того, така діяльність звільнить йога від егоїзму і розкриє в його серці любов. І приведе його до просвітлення. Бо така діяльність інтегрує людину в цілісність життя. І практичний результат такої діяльності (вироблений продукт або надана послуга) буде найвищої якості і найкориснішим для споживача. Ось скільки плюсів дає такий підхід до професійної діяльності, який пропонує йога.

Якщо людина, обираючи собі професійну діяльність, думає: «Я хочу займатися тим, що приносить найбільшу вигоду», — це є її великою помилкою. По-суті це шахрайство. Бо займатися діяльністю, яка не є твоїм покликанням, тобто в якій ти не станеш асом, майстром, означає займатися халтурою. Результат такої роботи не буде настільки якісним і корисним для людей, як результат безкорисливої діяльності. А часто результатом такої роботи бувають взагалі шкідливі речі. Через те що сучасне суспільство не є суспільством йогів, ми всі відчуваємо на собі, на своєму оточенні, на довкіллі наслідки такої корисливої діяльності. Але головна проблема корисливої діяльності полягає в тому, що вона розвиває егоїзм і позбавляє людину любові, відокремлюючи її від цілісності життя. Наступною стадією корисливої діяльності є злочинна діяльність. Насправді будь-яка корислива діяльність має тенденцію схилятися до злочинної, але кримінальний кодекс утримує її в рамках дозволеного. Бо така природа егоїзму. Егоїзм — батько всього зла.

Є люди, які не розуміють, що таке егоїзм. Вони думають, що егоїзм — це любов до себе. Таке розуміння є помилковим. Наявність любові до себе є нормальним, здоровим явищем. Відсутність любові до себе є порушенням і відхиленням від здорової норми. Егоїзм — це зовсім інше. Егоїзм — це така хвора прив’язаність до себе, яка відокремлює людину від життя, від любові, від Бога настільки, що в її малесенькому внутрішньому світі вона сама є богом, вищою цінністю, центром уваги, а життя, світ, інших вона сприймає як ресурс для отримання якоїсь власної вигоди, власної егоїстичної насолоди, задоволення власних егоїстичних цілей та бажань, не спрямованих на благо і щастя інших. Егоїзм не дає людині можливості мати щастя. Якесь своє хворе егоїстичне щастя такій людині порою вдається вирвати, але ж це ніяк не та повнота безперервного справжнього щастя, яке походить з любові і з старань зробити щасливими інших.

Безкорислива діяльність також є ключем до здорового, стабільного, щасливого суспільства. Суспільство — це природне середовище, призначене для практики йоги. А практика йоги в свою чергу є природним процесом, одним із призначень якого є привести суспільство в стан  здорового, стабільного, щасливого балансу. Йога вирішує всі проблеми суспільства, бо всі вони мають джерелом егоїзм. Чому ж суспільство не бере на озброєння йогу? Тому що люди нічого не знають про йогу. Люди взагалі нічого на знають про природу егоїзму і про природу любові, про поступовий систематичний природний процес просвітлення, який, згідно з «Баґавад-ґітою», може бути легко і приємно вбудований в життя кожної людини. Слово просвітлення або сприймається людьми як щось містичне і туманне, або взагалі лякає їх, асоціюючися з безліччю шахраїв, які підв’язуються під цю ідею. Ті люди в сучасному світі, які розмахують «Баґавад-ґітою», трактують її, як правило, спотворено і їхня практика спотворена. Тобто справжня йога, яка гарантовано поступово веде людину крок за кроком від одного рівня просвітлення до наступного, сьогодні цілком утрачена. Я знаю достатньо небагато людей, які практикують її правильно і мають всі бажані результати. Але досвід цих людей, збігаючися з моїм власним досвідом, підтверджує, що правильна практика йоги дійсно працює так, як це описує «Баґавад-ґіта», працює неймовірно потужно і ефективно. А головне — правильна практика набагато легша за неправильну.

Визначити, правильна ваша практика чи ні, дуже просто. Для цього не потрібно навіть підтвердження від учителя. Коли ви вивчаєте якусь іншу науку, ви потребуєте оцінювання з боку вчителя, ваші успіхи визначає він. Але критерієм успіху в йозі є тільки ваше власне оцінювання. Отже, правильна практика — це така практика, через яку ви щодня відчуваєте все більшу свободу, більшу незалежність, більшу самодостатність, більшу впевненість, щодня все краще володієте собою (тобто ви все менше керовані такими небажаними вами факторами, як страх, жадність, хтивість, заздрість, гнів тощо, при чому на просунутій стадії практики ви помічаєте, що вони на вас більше геть не впливають, а на досконалій стадії ви помічаєте, що їх просто більше нема в вашій свідомості), щодня бачите все більше того, чого не бачили раніше (духовні очі поступово все більше відкриваються у вас), ви все більше звільняєтеся від егоїстичних прив’язаностей, а натомість у вашому серці сходить любов. А головне — щоденно збільшується ваше щастя. Ваш успіх у йозі, ваш рівень просвітленості для вас завжди є очевидним. Це можна порівняти з тим, як людина, яка їсть їжу, сама безпомилково відчуває і оцінює рівень своєї ситості. Їй не потрібно нікого питати про нього. Але оточення теж помічає сталий прогрес йога за опосередкованими ознаками: він стає розумнішим, добрішим, чутливішим, більш рішучим, успішним, здатним на все більш гармонійні стосунки, чеснішим, шляхетнішим, простішим, приємнішим та все більш і більш радісним.

— Той, хто став на цей шлях, нічого не втрачає. Жодне його зусилля не буває даремним. Навіть незначне просування цим шляхом рятує людину від багатьох проблем.

Коли ми не практикуємо йогу, деякі наші зусилля можуть бути даремними, бо не все може в нас виходити. Наприклад, ми можемо будувати дім, як раптом якесь стихійне лихо зруйнує те, що ми побудували. Якщо ми не практикували йогу, а просто будували дім, усі зусилля, які ми вклали в це будівництво, виявилися марними. Але наша практика йоги, яка використовує кожну нашу дію як засіб для щоденного просування в напрямку просвітлення, цілком змінює цю картину. Тобто, якщо за якихось причин нам не вдалася якась справа, все одно завдяки їй ми зробили кілька кроків у своєму просвітленні, ми здобули головне, для чого насправді призначена діяльність людини. Бо життя в першу чергу є школою йоги. Зокрема наше студентське, професійне, сімейне, громадське життя. Тож йог ніколи не має збитків, навіть тоді, коли всі інші їх мають.

— Ті, хто йдуть цим шляхом, рішучі та цілеспрямовані. Ніщо не спантеличує їх. Їхній розум цілісний. Тоді як розум тих, хто не займаються йогою, зазвичай гіллястий, розкиданий і нерішучий.

Рішучість і послідовність йогові надає постійний, сталий успіх його практики: щодня все більше щастя входить в його життя. Це упевнює його, що він все робить правильно, і спонукує стабільно, послідовно продовжувати свою практику. Ті, хто не займаються йогою, теж можуть бути успішними в своїх справах, але ніякий інший успіх, крім успіху в йозі, не забезпечує збільшення непохитного, незалежного від тимчасових обставин стану вічного щастя. Проте кожна душа інтуїтивно відчуває потребу саме в такому щасті. І кожна душа відчуває дискомфорт від його відсутності. Тож сягнувши успіху в своїх справах, людина знаходить, що це все одно не те, чого вічно прагне її серце. І вона пробує братися за інше. І так відбувається впродовж багатьох її життів, доки вона не візьметься за практику йоги, яка почне давати людині ті результати, які остаточно задовольнять її головну вічну потребу: потребу в просвітленні.

— Виправи цю двоїстість у своєму розумі через практику йоги, збагнувши своє істинне Я. Звільнися від занепокоєння від постійних прагнень привласнити або зберегти в своїй власності будь-що минуще. Всі потреби в воді, які задовольняє маленька криниця, можуть бути відразу задоволені великим водоймищем. Так само той, хто сягнув просвітлення, автоматично отримує всі блага, які інші люди досягають іншими способами. Виконуй всі завдання, які ставить перед тобою життя, не шукаючи вигоди. Ніколи не приписуй собі заслуг у своїх успіхах — заслуги завжди належать життю, з яким ти підтримуєш зв'язок через йогу. І ніколи не уникай діяльності, яка вимагається від тебе твоєю природною відповідальністю перед життям.

Людське суспільство створене з багатьма цілями, головна з яких: бути ідеальним середовищем для практики йоги. Йогу неможливо практикувати поза суспільства, так само, як школярі не можуть опановувати шкільну програму поза школи. Суспільство є школою йоги, бо саме природне положення людини в суспільстві ставить перед нею завдання, виконання яких веде її до просвітлення. Йогу не варто ігнорувати жодне з цих завдань. Природна відповідальність йога як члена родини, як члена трудового колективу, як громадянина своєї держави, як члена глобалізованої світової спільноти ставить перед ним завдання, виконання яких є обов’язковою і невід’ємною частиною його практики. Інакше йога не працює. Інакше механізм процесу просвітлення не діє. Рух йога до просвітлення завжди спирається на дві ноги: перша нога — це внутрішній процес у свідомості йога, який безпосередньо зв’язує його з джерелом життя, а друга нога — це зовнішній процес його повсякденної діяльності в соціумі, який зафіксовує, закріплює, зміцнює та деталізує цей зв’язок, надаючи цьому зв’язкові конкретні форми конкретних якостей його просвітленої індивідуальності.

— Виконуй свої обов'язки перед життям без прив'язаності, не боячись невдач і поразок. Одне із значень слова «йога» вказує саме на таке вміння. Залиши всю егоїстичну, корисливу діяльність і присвяти себе служінню життю. Тільки скупці витрачають свій час, енергію та розум на спроби експлуатувати життя заради своєї власної вигоди. Той, хто служить життю, відразу звільняється від карми. Тож присвяти себе йозі, яка є досконалістю всієї діяльності. Практика йоги розриває пута егоїзму, які відокремлюють людину від цілісності життя і змушують її народжуватися в небажаних для неї тілах, умовах та обставинах у світі егоїзму. Так вона цілком відроджує свою первісну вищу природу і в такому просвітленому стані повертається до світу любові.

Вища природа душі, природа любові, є її первісною, здоровою природою. І світ любові є її первісним домом. Егоїзм — це хвороба. А світ егоїзму — це лікарня. Тож головне фундаментальне природне завдання, яке ставить життя перед людиною в цьому світі, є лікуватися та одужати, а не якнайкраще влаштуватися в найкращій палаті лікарні. І йога — той самий процес лікування та одужання. Як хворий після одужання виписується з лікарні і повертається додому, так і просвітлена людина, яка цілком позбавилася егоїзму та вповні відродила свою вищу природу, любов, повертається до свого первісного дому — світу любові. І це відбувається не колись там після того, як вона залишить поточне тіло, а щойно сягає просвітлення. Хоча вона ще продовжує залишатися в поточному тілі, останньому її тілі в світі егоїзму, вона, тим не менш, більше не відокремлена від світу любові і одночасно з перебуванням у світі егоїзму вже живе повноцінне життя в світі любові, це вже є її безпосереднім досвідом. І коли така просвітлена людина залишає своє останнє тіло в світі егоїзму, вона просто залишається в світі любові в тілі, яке є утіленням її любові, щастя і бажання вічно служити життю в певній ролі, в якій вона досконало реалізує свою вічну вищу природу. Деякі просвітлені вчителі йоги описували своїм учням світ любові, щоб надихнути їх. Вони описували його красу, дивовижні, цікаві, сповнені різних смаків любові й щастя стосунки, які притаманні світу любові, вони казали, що кожний крок там — танець, а кожне слово — пісня. Але «Баґавад-ґіта» таких описів не надає. А я вважаю свій досвід світу любові занадто особистим, щоб ділитися власними описами. Крім того, ніякі описи світу любові не здатні передати його адекватно. Але кожний, хто правильно практикує йогу так, як вона описана в «Баґавад-ґіті», на певному етапі отримує цей результат і на своєму безпосередньому досвіді упевнюється в його реальності.

— Коли твій розум видереться з хащ омани, ти припиниш спиратися в своєму розумінні реальності на те, що ти читав та чув, і на те, що тобі ще доведеться прочитати та почути.

Непросвітлені люди спираються в своєму розумінні реальності на ті чи інші філософські або релігійні вчення, які переконали їх прийняти ту чи іншу світоглядну систему. «Баґавад-ґіта» називає це хащами омани і каже, що просвітлений йог спирається тільки на своє безпосереднє бачення реальності, яке відкриває йому цілісність існування в усій її повноті.

— Кришно, як впізнати просвітлену людину? Про що вона говорить і як висловлює свої думки? Як вона сидить і як ходить? — спитав Арджун.

— Просвітлена людина вільна від жадоби, хтивості, заздрості, марнославства та гніву. Вона не має ані егоїстичних прив'язаностей, ані страху. Її неможливо ні підкупити, ні залякати. Є такий рівень просвітлення, на якому йог не піддається на такі спонуки, хоча схильність піддатися на них в нього ще зберігається. Але, здобувши смак любові, він втрачає нижчі смаки і цілком звільняється від егоїзму. Егоїзм дуже могутній. Він силою змушує людину, яка намагається протистояти йому, підкорятися-таки його диктату. Але той, хто, ігноруючи спонуки егоїзму, зв'язує свою свідомість зі Мною, швидко починає проявляти симптоми просвітленої людини.

Неможливо силою волі побороти жадобу, хтивість, заздрість, марнославство, гнів, егоїстичні прив’язаності та страх. Доки людина знаходиться під впливом нижчої енергії, егоїзму, вона мусить підкорятися його диктату. Але зв’язок із джерелом вищої природи, з джерелом любові, з Богом наповнює йога любов’ю, вищою енергією, яка є сильнішою за нижчу енергію, за егоїзм. Смак любові набагато смачніший для душі за смаки егоїзму. Процес цього зв’язку є однією з ніг процесу йоги, а саме внутрішньою його частиною. Насправді в йозі існує безліч методів внутрішнього зв’язку. Це і йога-асани, і пранаяма, і медитація. Я є знавцем цих методів. Два з половиною роки я прожив як учень у Ведичному університеті Махаріші, вивчаючи ці методи, і здобув там кваліфікацію вчителя йога-асан, пранаями і медитації. Але на моє власне переконання, ці методи є набагато менш ефективними, ніж той метод зв’язку, який я практикую з 1990 року і який з того часу завжди давав і дає мені прямий, безпосередній зв’язок з Богом і завжди наповнював і наповнює мене Його любов’ю. Цим методом є молитва про любов. Впродовж вже кількох десятиріч я щодня приблизно дві години молюся про любов. У цю молитву я отримав посвячення в Міжнародному товаристві свідомості Кришни, яке є спадкоємцем стародавнього ланцюгу учнівської послідовності бакті-йоги. Але попри те, що я навчався там, я практикував не так, як мене там навчали, а так, як підказувало мені моє серце. У серці кожної людини є цілих два канали, через які ми завжди можемо отримувати керівництво Бога. Ці два канали — совість та інтуїція. Тож я в своїй практиці керувався совістю, інтуїцією та «Баґавад-ґітою», яка підтверджувала все, що казали мені совість з інтуїцією. І отримував та продовжую отримувати всі бажані результати. Тоді як, згідно з моїми спостереженнями, переважна більшість адептів цієї організації, яка замість йоги навчає релігії, мають проблеми з практичними результатами, які очікуються від йоги, бо вони взагалі практикують не йогу, а релігійне обрядове поклоніння і їхній світогляд ґрунтується не на духовному досвіді, не на духовних одкровеннях, не на безпосередньому духовному баченні, як це передбачає йога, а на релігійних доктринах. «Баґавад-ґіту» вони розглядають як релігійне писання, і їхнє тлумачення її веде їхніх адептів не до просвітлення, а туди ж, куди веде будь-яка релігія. Але молитва про любов, в яку я там отримав посвячення, є справжнім інструментом прямого, безпосереднього зв’язку з Богом, який при правильній практиці залишає далеко позаду всі інші внутрішні методи йоги. Ця молитва щодня дарує мені безпосередню зустріч із Богом. І я дуже вдячний долі за те, що я її отримав. Ця молитва унікальна і не зрівняна ні з якою іншою молитвою, ні з яким іншим методом внутрішнього зв’язку з джерелом життя, з джерелом вищої енергії, з любов’ю. Коли «Баґавад-ґіта» підведе нас безпосередньо до вивчання цієї частини практики, я навчу читачів моєї книги цій молитві про любов. Ця ж глава є лише загальною презентацією йоги. Тому і я даю в ній лише загальну презентацію практики.

На відміну від релігії, йога не потребує віри. Вона дає інструмент практики, який працює незалежно від того, вірите ви чи ні. Ви можете не вірити в існування артезіанської свердловини, з якої здійснюється водопостачання в вашому місті, але, повернувши кран, ви побачите: вода до вас тече. Ви можете не вірити в існування електростанції, з якої здійснюється електропостачання в вашому місті, але, увімкнувши вимикач, ви побачите: світло у вас запалилося. Ви можете не вірити в існування Бога, але, увімкнувши молитву про любов, ви відчуваєте, що любов тече до вас. А на просунутих стадіях практики ви матимете особисте спілкування з Богом. Тож коли мене питають, чи вірю я в Бога, я відповідаю: я в Нього не вірю, я Його знаю.

— Якщо людина дивиться на все навколо себе як на ресурси, призначені для досягнення її егоїстичних цілей, вона розвиває в собі жадобу, хтивість і заздрість, які породжують злобу. Злоба вводить людину в оману. Омана віднімає у неї розум. І тоді, втративши розум, людина поринає у вир корисливої діяльності. Але той, хто практикує йогу, звільнився від злоби і здобув щастя. Той, хто іде цим шляхом, щасливий. І завдяки своєму щастю він робить щасливими всіх навколо. Але той, хто не встановив зв'язок із життям, не має мудрості та умиротворення. А як можливо бути щасливим без умиротворення? Як сильний порив вітру уносить човен, так або жадоба, або хтивість, або заздрість може унести розум і умиротворення людини. Але той, хто звільнився від егоїзму, без сумніву, має непохитний розум і непохитне умиротворення.

Те, що для непросвітлених людей є ніччю, для просвітленого є днем. А те, що для тих, хто живе в егоїзмі, є днем, для того, хто живе в любові, є ніччю. Той, кого не гризе жадоба, хтивість та заздрість, схожий на океан, який ніколи не виходить із берегів, хоча в нього впадає багато річок. Тільки така людина здатна бути умиротвореною, а не той, хто прагне задовольнити свої корисливі бажання. Справжнє умиротворення має лише той, хто цілком звільнився від корисливості та егоїзму. Таким є шлях йоги. Ставши на нього, людина звільняється з кайданів омани. І навіть якщо остаточне просвітлення прийде до неї в останній момент життя, вона назавжди залишить світ егоїзму і стане вічним мешканцем світу любові.

Ця презентація йоги представляє весь спектр надбань, які її практика дає людині: вона допомагає їй розвинути всі найкращі якості, про які тільки може мріяти людина, сягнути найвищого успіху та щастя в поточному тілі, а також отримати вічне тіло в світі любові.



Арджун спитав:
— Хіба мудрість здобувається не вивчанням книг мудрості та медитацією? Чому, Кришно, ти кажеш, що для здобуття мудрості потрібно займатися безкорисливою діяльністю?

— Є два типи людей, які прагнуть мудрості: ґ’яні і йоги. Ґ’яні зрікаються світу, відмовляються від виконання своїх природних ролей та обов'язків у житті та присвячують себе вивчанню книг мудрості, медитації та молитві. Але така практика не дозволяє їм сягнути ані справжньої мудрості, ані просвітлення. Бо вона є протиприродною. Кожна людина наділена певними природними якостями, здатностями, талантами, певним потенціалом, який має бути реалізованим в її житті через позитивну діяльність в соціумі.

«Баґавад-ґіта» попереджує, що люди, які прагнуть мудрості, можуть займатися неправильною практикою. І тут розглядається одна з таких неправильних практик. Мої спостереження за «йогами», практика яких не дає їм щоденного підйому на чергову сходинку просвітлення, свідчать, що їхня помилка є саме в тому, що в дійсності вони не йоги, а ґ’яні, навіть якщо вони і не зрікаються світу. Бо їхня практика зазвичай має тільки одну повноцінну ногу — якісь методи внутрішнього зв’язку. Але практика методів внутрішнього зв’язку повинна займати не більше двох годин на добу. Весь інший час у йога має бути зайнятим повноцінною практикою зовнішнього зв’язку, тобто натхненною природною безкорисливою діяльністю згідно з його природними ролями в житті. Якщо цього нема, то такий «йог» є не йогом, а ґ’яні. І така практика не дозволяє сягнути ані справжньої мудрості, ані просвітлення. Бо вона є протиприродною.

Практика ґ’яні має сенс хіба що в тих випадках, коли людина настільки безнадійно егоїстична, що вона не тільки не здатна на безкорисливу діяльність, а взагалі є небезпечною для суспільства. І тоді є сенс заохотити її зректися світу, посадити за книги мудрості, за медитацію та молитви, бо це краще і для суспільства, і для самої людини, бо зупиняє її деградацію. Але якщо людина здатна бути йогом, їй не рекомендується ставати ґ’яні.

— Той, хто сховався від життя, але при цьому постійно думає про об'єкти своєї жадоби, хтивості та заздрості, обманює самого себе і зветься облудником. І на просвітлення йому розраховувати не варто. Але щира людина, яка без егоїстичних прив'язаностей займається безкорисливою діяльністю, набагато краща. Така практика щоденно підіймає її на чергову сходинку просвітлення. Чесно і якнайкраще роби все, що потрібно робити в житті, бо це є невід'ємним елементом йоги. Служи життю так, як вимагає твоя природна відповідальність перед ним. Якщо ти не слугуватимеш життю, а експлуатуватимеш його, ти зміцниш свій егоїзм і ще більше відокремишся від життя. Тож опікуйся життям, дбай про нього — і ти назавжди звільнишся з рабства егоїзму.

Усе в світі влаштоване так, щоб, дбаючи про щастя інших, люди мали все бажане і могли жити в добробуті, одночасно рухаючись до просвітлення. Так забезпечується благоденство суспільства. Але той, хто споживає, не роблячи свого внеску в суспільний добробут, є злодієм. Блага, щастя, все, що приходить як результат безкорисливої діяльності, спрямованої на створення благ і щастя інших, є прасадом, тобто тим, що звільняє від егоїзму і просвітлює людину, сповнюючи її серце любов'ю. Ті ж, хто займаються своєкорисливою діяльністю, воістину, лише погіршують свою хворобу. Коли люди дбають про планету, то вона забезпечує їм здорове, щасливе життя.

Йога є не тільки інструментом індивідуального саморозвитку, але й засобом вирішення всіх глобальних проблем людства. Бо просвітлене людство — це спільнота, яка природним чином не створюватиме ніяких проблем і легко зможе вирішити всі проблеми, створені попередніми поколіннями. Тож я пропоную світовій спільноті цю програму, викладену в «Баґавад-ґіті», як глобальну міжнародну освітню програму. Ми не можемо змусити нікого практикувати йогу, але ми можемо включити цей практичний посібник з йоги в програми всіх освітніх закладів, давши кожній людині шанс отримати просвітлення і стати членом нового просвітленого людства.

— Безкорисливе служіння життю є Моїм атрибутом. Тож безкорислива діяльність відновлює втрачений зв'язок душі зі Мною. Той, хто займається лише своєкорисливою діяльністю, проживає своє життя марно.  Але йог, який сягнув остаточного просвітлення, не має більше ніяких завдань у світі егоїзму. Він більше не залежить ні від кого та ні від чого в цьому світі і йому більше нема тут чого прагнути. Попри це він продовжує служити благу і щастю всіх живих істот, які його тут оточують. Хоч що б робила велика людина, звичайні люди беруть з неї приклад. І хоч які б норми встановлювала вона своєю поведінкою, їх дотримується весь світ. Не існує нічого, що могло б змусити Мене щось робити.Я ні в чому не маю особистої потреби і нічого не прагну для Себе. І тим не менш Я безкорисливо опікуюсь усіма живими істотами та дбаю про їхнє щастя. Так Я Своїм власним прикладом встановлюю в усіх усесвітах принцип безкорисливого служіння як абсолютний, вічний принцип існування. Відчувши смак безкорисливого служіння, ти зможеш збагнути Мене. Тож відкинь прагнення вигоди.

Є люди, яких цікавить Бог. Мене Він теж з дитинства цікавив. Йога дає тим, хто цього прагне, можливість збагнути Бога. І мати з Ним безпосередні стосунки. У сьогоднішньому світі все, що стосується Бога, в людей асоціюється з релігією. Всі релігії світу — це те, у що з часом перетворилася йога в якихось своїх інтерпретаціях, адаптованих до певного часу і певної категорії учнів з урахуванням їхніх менталітету, культури, цивілізованості та рівня свідомості. І Ісус, і Мухаммад навчали оцій самій йозі, яку описує «Баґавад-ґіта».

Як і чому з часом такі школи йоги втрачають свою практичну здатність зв’язувати людину напряму з Богом, втрачають свою функцію природного методу, який не потребує віри, догм, обрядів, поклоніння, а є просто інструментом, яким кожний може скористатися та отримати бажаний результат? Як і чому вони вироджуються в релігії, що можуть пообіцяти тільки ефемерний результат, який нібито чекає людину після смерті і який ніхто з адептів не може перевірити? Причина цього полягає в тому, що на якомусь етапі відбувається якийсь збій, якесь відхилення від правильної практики. Через це практика припиняє працювати, а спадщина школи йоги отримує форму релігії. Це сталося не тільки зі школами йоги, заснованими Ісусом та Мухаммадом, це сталося і зі школою йоги, яка безпосередньо спиралася на «Баґавад-ґіту».

Але і в християнстві, і в ісламі, і в індуїзмі час від часу ставалося так, що хтось із адептів спонтанно виходив на правильну практику і отримував той результат, який передбачає йога, що була первісним джерелом цих релігій. І навіть подеколи в результаті такого відновлення йоги виникали певні широкомасштабні хвилі поширення правильної практики. Наймасштабнішою такою хвилею я вважаю поширення правильної практики йоги, яке було ініційоване на початку другого тисячоріччя суфіями Малої Азії. Але і ця хвиля з часом занепала. Тож я вважаю, що людству варто звернути увагу на цю мою спробу створити нову таку хвилю, людству варто скористатися цією нагодою для вирішення багатьох задач, які стоять сьогодні перед ним. Сучасні розвинуті методи досліджень здатні підтвердити ефективність правильної практики йоги, а глобальні засоби комунікації спроможні створити їй необхідний промоушн, який відкриє кожній людині на планеті Земля нагоду ознайомитися з цим посібником, спробувати цю практику та отримати від неї всю можливу користь.

— Набагато краще робити свою справу, нехай навіть недосконало, ніж бездоганно робити чужу.

Щоб пояснити цю засаду йоги, наведу такий приклад. Справа матері, яка має маленьку дитину, — опікуватися нею. Хоч як недосконало в неї б виходила ця справа, їй краще займатися нею, ніж будь-чим іншим, що може виходити в неї бездоганно. Бо маленька дитина має потребу в материнському дбанні, без якого вона не виросте психічно здоровою, гармонійною, цілісною особою. Ця любов матері є могутньою, потужною силою божественної енергії, якою живиться дитина і яка формує всю її майбутню індивідуальність. І опіка дитиною є тією діяльністю, яка веде жінку до просвітлення.

До речі, мої спостереження свідчать, що в сучасному доволі штучному світі, де все рідше можливо зустріти людину, яка займається своєю природною справою, саме жінки представляють собою категорію індивідуумів з найбільш розвинутою свідомістю. Бо підсвідома практика йоги від природи вбудована в інстинкт материнства. Материнська опіка дитиною — це той спонтанний прояв любові, прояв вищої природи, яким жінка, як правило, не здатна знехтувати. Тож усі матері, самі того не знаючи, підсвідомо займаються йогою. І їхнє природне безкорисливе дбання про дитину є потужним інструментом їхнього особистого прогресу в напрямку просвітлення. І тому в сучасному світі жінки демонструють набагато вищий рівень свідомості, ніж чоловіки.

Природна відповідальність чоловіків — дбати про жінок, а не користуватися ними. І переважна більшість сучасних чоловіків нехтують цим своїм обов’язком перед життям. У їхню свідомість не вбудовано такого підсвідомого інстинкту, бо від чоловіка очікується свідома практика і свідома поведінка. Тобто якщо жінка в якійсь мірі підсвідомо досконала від природи, принаймні всі її жіночні якості вповні даються їй при народженні, то стати справжнім чоловіком можливо тільки через виховання та самовиховання. Чоловік повинен стати справжнім чоловіком через роботу над собою. І найкраще йому в цьому може допомогти практика йоги.

Арджун спитав:
— Що за сила примушує людину робити шкідливі речі проти її волі?

— Ця сила є ніщо інше, як егоїзм, який є первісним джерелом зла. Егоїзм — ненажерливий ворог усього живого в цьому світі. Як вогонь покритий димом, люстро — пилом, а ембріон — черевом, так і живі істоти, кожна в різному ступені, покриті егоїзмом.

Щоб розпочати повноцінне самостійне життя, ембріонові в свій час потрібно покинути черево. Так само, щоб розпочати повноцінне просвітлене життя, людині потрібно звільнитися від егоїзму. Ембріон не уявляє життя поза черева. Черево — це все, що він знає. Так само непросвітленій людині неможливо уявити життя поза егоїзму. Бо егоїзм — це все, що вона знає. І хоча в лексиконі таких людей може існувати слово любов, яке в дійсності означає явище, протилежне егоїзму, вони використовують його в значенні егоїстичної прив’язаності, бо нічого, що існує поза егоїзму, вони не знають. І тільки практика йоги змінює цю ситуацію.

— Чиста свідомість живої істоти має вищу природу, природу любові. Але, коли людина захворює на егоїзм, вона опиняється під владою цього свого ворога, який палає, мов пекельне полум'я.

Світ любові, який відкривається йогові по мірі його практики, є світом, населеним живими істотами, не хворими на егоїзм. Таких живих істот в багато разів більше, ніж хворих, і світ любові набагато більший за світ егоїзму. І ми всі були відправлені в цей світ з того на лікування. І ми всі маємо можливість повернутися туди, вилікувавшись за допомогою йоги.

— Тож вирви зі свого серця егоїзм — головний корінь усього зла і усіх нещасть та лих. У глибинах свого серця розшукай любов. Вона там є, вона просто завалена й задавлена егоїзмом. Ця любов — і є душа, тобто ти, твоя істинна сутність. Вона сильніша за егоїзм. Усвідомивши свою вищість над егоїзмом, за допомогою любові людина має побороти свого ненажерливого ворога.

Отже, егоїзм долається любов’ю і тільки любов’ю. Усі елементи практики йоги мають на меті розкрити, відродити, оживити первісну любов, приспану в серці людини. Ми маємо розуміти, що ми не є джерелами любові. Джерелом любові є Бог, тож із усіх методів збагачення серця любов’ю найефективнішим методом є зв’язок із Богом і наповнення серця Його любов’ю. Ми дійдемо до вивчання цього методу пізніше, але безкорислива діяльність, якій присвячена ця глава, є необхідною частиною будь-якого процесу йоги, і без неї ніякі методи йоги не працюють.



Кришна продовжив:
— Свого часу Я навчив йозі Сонце, а Сонце навчило їй прародителя людства, який в свою чергу навчив їй першого правителя Землі. Так ця велика наука передавалася через послідовність учителів йоги і їй навчалися правителі. Але з часом відбулося відхилення від правильної практики і вона припинила працювати. Сьогодні Я навчаю тебе, Мій друже, цій стародавній науці йоги, яка є ключем до найглибших таємниць існування.

На певному етапі практики йог побачить, що Сонце і Земля є живими істотами, до того ж свідомими живими істотами, і зможе розуміти їх. Свого часу Бог навчив Сонце йозі, а Сонце навчило їй прародителя людства, який в свою чергу навчив їй першого правителя Землі. Насамперед йогу мають практикувати правителі, бо тільки просвітлений правитель здатен впоратися зі своєю відповідальністю. А приклад правителя надихав на практику йоги всіх громадян, бо ніщо так не надихає, як успішний приклад досягнення просвітлення.

Арджун спитав:
— Як розуміти Твої слова про те, що Ти навчав йозі Сонце до того, як воно навчило їй прародителя людства? Адже він давним-давно помер, коли Ти народився.

— І ти, і Я народжувалися безліч разів. Але ти цього не пам'ятаєш.

Одна з причин того, що світ егоїзму влаштовано так, що всі тут змушені знов і знов народжуватися і вмирати, є те, що тільки через народження і смерті можливо обмежити ворожнечу між його мешканцями, яка є неминучим наслідком їхнього егоїзму. Адже, якщо кожний з них вічно житиме в одній і тій самій ролі, то їхні взаємні образи зростатимуть до безкінечності, а якщо вони вмиратимуть і народжуватимуться в різних тілах, не пам'ятаючи свої попередні втілення і втілення інших, це дозволить мати відносний баланс у цьому світі, бо ненависть і ворожнеча помиратимуть і забуватимуться, а не зростатимуть вічно.

— Хоча Я є джерелом усього і Моє тіло вічне, в різні епохи за Своїм власним бажанням із певною метою Я приходжу до світу егоїзму із світу любові. Щоразу, коли в світі егоїзму виникають нерозв'язні проблеми, Я Сам приходжу сюди. В різні епохи, коли зло перевершує поріг міцності, який здатний витримати цей світ, Я приходжу сюди, щоб зупинити зло і допомогти перемозі добра. Просвітлений йог, який бачить природу Мого явлення та Моїх діянь і знає Мене таким, яким Я є, потрапляє до Мене в світ любові.

Релігія обіцяє своїм адептам потрапляння в рай до Бога після смерті. Перевірити цю обіцянку ніхто з них не може. На відміну від цього практика йоги дає людині можливість розвинути в собі духовний зір і бачити Бога, можливість сприймати природу Бога через свій власний безпосередній досвід, а також можливість стати мешканцем світу любові не колись там після смерті, у якомусь міфічному загробному житті, а на певній стадії практики, яка підіймає йога на відповідний рівень просвітлення. Релігія пов’язує рай і пекло з міфічним загробним світом, але йог навіч бачить, що і рай, і пекло є реальністю цього світу, яку створюють самі люди власноруч на цій самій землі, де вони живуть. Більш за це, йог навіч бачить, що у межах загальної картини кожна людина ще й створює собі свій власний рай або своє власне пекло, які є наслідками її вчинків згідно з законами карми.

— Звільнившись від жадоби, хтивості, заздрості, злоби і страху, установивши зв'язок зі Мною, ставши вмістищем Моєї особистої енергії та Моїх особистих якостей, безліч людей впродовж історії цього світу сягнули Мене. Так вони очистилися від егоїзму і здобули любов. Я поводжуся з людьми так, як вони поводяться зі Мною. Свідомо чи несвідомо всі шукають Мене.

Кожний прагне щастя, а Бог є джерелом щастя, тож свідомо чи несвідомо всі шукають Його.

— Намагаючись сягнути успіху в своєкорисливій діяльності, люди цього світу вдаються до схем, які швидко дозволяють їм здобути багатство і владу.

Бажання багатства і влади є нездоровими бажаннями, нав’язаними людині егоїзмом. Егоїстичне бажання багатства і влади має маніакальну природу. А безкорислива любов за своєю природою гармонійна, здорова. Дослідження показують, що саме маніяки добиваються в житті могутності і влади, бо вони на цьому помішані. А здоровим людям могутність і влада просто геть не потрібні, бо ці речі самі по собі дійсно не можуть бути бажаними для нормальної на голову людини. Йог насолоджується усіма багатствами Бога. І заволодіти ними він не прагне. Влада любові, яка надає йогові повноваження й можливості слугувати життю, слугувати щастю людей та всіх живих істот на Землі, доступна йому скрізь і завжди. Ніщо ніколи не здатне завадити будь-чийому безкорисливому служінню. Але в тих корисливих людях, які прагнуть експлуатувати життя та його ресурси, людей та інших живих істот, виникає жага до влади. Тому ми спостерігаємо, що саме такі люди швидко здобувають владу, вдаючись до злочинних методів, які для безкорисливої людини є неможливими і протиприродними. Влада дає їм ресурси, які забезпечують їхню могутність. Чесне служіння людям, звичайно, може забезпечувати людину матеріально, але дуже рідко приносить їй надприбутки. Тоді як злочинна діяльність дозволяє експропріювати чужі статки, привласнювати колосальні грошові та інші ресурси, а використовуючи їх, мати вже ресурси людські, інформаційні і владні. Український олігархат є яскравим прикладом цього явища.

— Але Мені це не потрібно. Хто бачить цю істину стосовно Мене, той, як і Я, ніколи не займатиметься корисливою діяльністю.

Релігія представляє Бога рабовласником, деспотом, який вимагає від людей слухняності і підкорення Його волі. Але йог бачить, що у Бога нема таких схильностей і що Бог взагалі не править світом, бо Йому це не потрібно.

— В усі часи просвітлені йоги бачили Мою безкорисливу природу, якій не притаманні ніякі інші якості, крім любові, і діяли згідно з нею. Тобі теж потрібно піднятися на такий рівень.

Коли йог збагнув Бога, він бачить все очима Бога, розуміє бажання та вчинки Бога і починає помічати, що і він сам хоче того ж самого, чого хоче Бог, і його власні вчинки спонтанно починають відповідати цим бажанням.

— А тепер я навчу тебе уникати карми. Навіть дуже розумні люди спантеличуються цим завданням. Навчившися цьому, ти захистишся від усіх лих. Хитромудрощі карми дуже важкі для розуміння. Але тобі і не потрібно в них розумітися. Тобі потрібно знати лише одне: карма є наслідками своєкорисливої діяльності. Безкорислива діяльність в служінні життю не створює карми, а веде до просвітлення. Той, хто збагнув це, є найрозумнішим серед людей. Він має досконале бачення реальності і діє згідно з ним. Мудреці кажуть про таку людину, що вся її карма згоріла в полум'ї просвітлення. Вільна від прагнення отримати егоїстичну вигоду від своєї діяльності, щаслива вже від самих своїх спроб робити щось для блага та щастя інших, а тому не відчуваючи розчарування від невдач, не від чого і не від кого не залежна, вона постійно натхненно трудиться, спонукана бажанням реалізувати свою енергію, розум, якості, здібності й таланти в служінні своїй родині, своїй країні та всій своїй планеті і при цьому залишається цілковито вільною від карми. Така мудра людина не вважає ніщо з того, що вона має, своєю власністю. Вона вважає все це ресурсами, даними їй життям для здійснення добрих справ для щастя інших. Такий йог є цілком вільним від карми.

Що таке карма, і що таке свобода від карми? Карма — це наслідки нашої корисливої діяльності, які створюють певні умови, обставини та обмеження, в які ми мусимо потрапляти в житті. Карма обумовлює нашу долю. У відсутності карми нашу долю обумовлюють тільки наші бажання. Тобто наше життя у відсутності карми складається з суцільного здійснення всіх наших бажань.

— Йог, який допомагає Мені дбати про щастя всіх живих істот, є вільним від карми. Душа, яка цілковито співналаштована зі Мною, цілком відроджує свою вищу природу і перебуває на такому ж самому абсолютному рівні, на якому знаходжусь Я.

Остаточно просвітлена душа перебуває на такому ж самому абсолютному рівні, на якому знаходиться Бог, з єдиною різницею, що Він є джерелом, а вона — тією, хто без обмежень черпає з цього джерела.

— Навчити йозі може тільки той, хто сам бачить реальність. Знайди такого вчителя, став йому запитання і виконуй його завдання.

Найкращий спосіб навчитися йозі — це знайти просвітлену людину та вчитися в неї. Така людина здатна не просто роз’яснювати засади практики, а й демонструвати їх власним прикладом. Крім того, вона, відстежуючи практику учня, виправляє його помилки. Але через брак просвітлених учителів у наш час, а що ще важливіше — через завелику кількість шарлатанів, які видають себе за просвітлених учителів, можна навчатися за допомогою цього посібника і не перейматися відсутністю вчителя. Постійно тримайте в полі свого зору своє сумління та свою інтуїцію. Орієнтуйтеся на власні відчуття. Якщо ваша практика робить вас все більше вільним, незалежним, щасливим, натхненним, приносить систематичні одкровення та відкриття — ви робите все правильно. Якщо ні — моліться про здатність побачити, що ви робите не так, і виправити свої помилки. Ідіть за почуттям любові. Навчіться самостійно відрізняти запах тих своїх думок, бажань та намірів, джерелом яких є егоїзм, і негайно зрікайтесь їх, відшукуючи в куточках свого серця думки, бажання та наміри, джерелом яких є любов, і ставте їх у центр свого порядку денного. Якщо не виходить, моліться про те, щоб вийшло.

— Навчившись йозі від просвітленого вчителя, ти більше ніколи не потрапиш в оману, бо ти зможеш побачити, що всі живі істоти — Мої невід'ємні частки.

Це означає, що йог, який відродив у своєму серці повноту любові, очима цієї любові бачить кожну живу істоту в вічному зв’язку з Богом, бачить її очима Бога. Існування кожної істоти викликає в нього щастя та хвилі любові. В такому стані йог любить усіх так само, як себе, і відноситься до кожної живої істоти, як до себе самого. Егоїзм вже більше ніколи не зможе повернутися в таке серце.

— Навіть якщо ти — найбільш егоїстичний егоїст з усіх егоїстів, взявшись за практику йоги, ти сягнеш просвітлення. Як полум'я багаття перетворює дрова на попіл, так практика йоги спалює дотла всю карму. У цьому світі нема нічого чистішого та більш піднесеного за плоди, які приносить практика йоги. Ці плоди виростають та стигнуть у серці йога і з часом досягають своєї найвищої стиглості. І тоді він сягає найвищого умиротворення. Але ті, хто не бачить ніякої шкоди в своєму егоїзмі і не ставить собі за мету здобуття любові, знаходяться в лабетах своєї карми, яка стрімко погіршується і створює їм жахливу долю. Що поробиш? Це їхній вибір. Щодо тебе, Арджун, ти свій вибір зробив. Учись йозі, практикуй її, сягни просвітлення — і ти ніколи не потрапиш до пазурів карми.

Так говорить «Баґавад-ґіта». Але говорити можна все, що заманеться. Так багато чого написано і сказано! Так багато чого продовжує писатися та говоритися! Я оцінюю все тільки по плодах. Це єдиний критерій, на який я спираюся в житті. Все інше для мене марний струс повітря. І кожне слово «Баґавад-ґіти» збігається з плодами, які я здобув, дотримуючись її інструкцій. Отже вчіться йозі, практикуйте йогу, звільніться від карми — і нехай ваша доля складається з суцільного здійснення всіх ваших бажань!



Арджун спитав:
— Кришно, спочатку Ти сказав мені відмовитися від своєкорисливої діяльності, а потім порадив займатися безкорисливою діяльністю в служінні життю. Будь ласка, скажи прямо, на чому краще зосередитися — на відмові від своєкорисливої діяльності чи на безкорисливому служінні?

— І відмова від своєкорисливої діяльності, і безкорислива діяльність в служінні життю ведуть людину до звільнення від егоїзму. І все ж таки зосередитися на безкорисливій діяльності краще, ніж на відмові від своєкорисливості.

Якщо ми хочемо порадити людині залишити якесь погане місце, ми можемо проінформувати її про шкоду й небезпеку перебування в тому місці і запропонувати піти звідти. І завдання людини буде розірвати свої зв’язки з цим місцем та покинути його. Але «Баґавад-ґіта» стверджує, що краще розповісти людині про те прекрасне, благодатне місце, куди їй варто перебратися, і порадити піти туди. Нібито процес залишення поганого місця і прихід до доброго є одним і тим самим процесом, але в залежності від того, на чому робиться акцент, у свідомості людини це асоціюватиметься або з відмовою, або з прийняттям, тобто або з негативом, або з позитивом.

Іншою аналогією може бути приклад людини, яка їсть шкідливу, небезпечну їжу — і ми намагаємося переконати її кинути таке харчування. Тут знов є два підходи: або сфокусувати людину на відмові від поганої їжі, або заохотити її їсти щось добре й корисне. І згідно з «Баґавад-ґітою», другий підхід є кращим.

Боротися з пітьмою, фокусуватися на мінусах пітьми та методах їх подолати не настільки ефективно, як увімкнути світло. Тож у йозі перевага віддається не боротьбі з егоїзмом і всіма його симптомами (жадобою, хтивістю, жорстокістю, заздрістю, насильством, нечесністю, визиском тощо), а наповненню серця любов’ю. Серце, яке наповнюється любов’ю, автоматично звільняється від егоїзму та всіх його симптомів. Краще наповнити життя чимось добрим, ніж витрачати сили на спроби позбутися поганого, бо добре автоматично витіснить погане. Якщо погане продовжує-таки заважати доброму, є сенс приділити увагу тому, як його подолати, але на тлі привнесення доброго як основного, що має бути в центрі порядку денного.

Спробуйте забрати у дитини небезпечну іграшку — дитина не віддасть, буде всіма силами впиратися, вчепиться в ту іграшку мертвою хваткою. Але якщо ви дасте їй набагато кращу іграшку, вона сама дуже швидко кине те, що ви так безуспішно намагалися в неї забрати. Наша свідомість — така дитина. І йог має бути майстром того, як правильно мати справу зі своєю свідомістю.

— Вважається, що той, хто займається безкорисливою діяльністю в служінні життю, вже відмовився від егоїзму. Подолавши вплив двоїстості, така людина легко скидає кайдани егоїзму і цілком звільняється від нього. Тільки невігласи можуть казати, що безкорисливе служіння життю відрізняється від відмови від егоїзму. Істинно мудрі стверджують, що той, хто йде будь-яким із цих двох шляхів, сягає мети обох. Той, хто знає, що мети відмови від егоїзму можна сягнути через діяльність, яка збагачує серце любов'ю, і розуміє, що ці два процеси рівнозначні, бачить істинний стан речей. Але відмова від корисливої діяльності сама по собі, без безкорисливої діяльності в служінні життю, нікому не принесе щастя. Вдумлива людина, що присвятила себе служінню життю, може дуже швидко сягнути просвітлення. Той, хто служить життю, хто чистий душею, хто не є рабом егоїзму, любий всім, і всі любі йому. Хоча така людина повсякчасно зайнята діяльністю, вона цілком вільна від карми. Так само, як вода не змочує лист лотоса, карма ніколи не торкається того, хто без егоїстичних прив'язаностей служить життю. Відмовившись від усіх егоїстичних прив'язаностей, йоги використовують своє тіло, розум і чуття тільки для практики йоги.

Через те що практика йоги охоплює всі різноманітні аспекти життя (особистий, сімейний, професійний, громадський), вона робить всі ці аспекти життя гармонійними, успішними і досконалими, а саме життя цілковито щасливим.

— Душа, що зв'язана зі Мною любов'ю, здобуває істинне умиротворення та гармонію, бо вона нічого не намагається відірвати від життя для свого власного егоїстичного споживання. Але той, хто не знаходиться в зв'язку з життям, хто спонукуваний бажанням відокремити від життя щось, що він прагне привласнити і заточити в своєму маленькому егоїстичному глухому куті, в своїй маленькій чорній дірі, є рабом. Коли людина відмовилася від егоїзму, вона стає невід'ємною, гармонійною, інтегрованою частиною цілісності життя. Таким чином йог позбавляється елементу, який відокремлював його від життя. Його життя стає частиною життя Бога. Бог не відповідає на своєкорисливу діяльність людини, Він нікого не судить, не карає і не нагороджує. Непросвітлені люди перебувають в омані, бо в них нема очей любові.

Бог ніяк не реагує на корисливу діяльність людини: не судить, не карає, не нагороджує. Він її просто ігнорує. Бо корислива діяльність ігнорує Бога. Але Бог миттєво реагує на любов і безкорисливе служіння людини, впускаючи її в Своє життя. Непросвітлені люди перебувають в омані щодо Бога. Вони або вважають, що Його нема, або думають, що Він є суддею, який карає за гріхи та нагороджує за виконання релігійних приписів. Просвітлена людина бачить, що це не так. Карма, яку можна інтерпретувати як покарання та нагороду, до Бога не має ніякого відношення. Якщо людина з’їла отруту і отруїлася, лежить, хворіє — при чому тут Бог? Це звичайний наслідок певної дії. Той, хто убив, буде убитий, той, хто зґвалтував, буде зґвалтований, народившись у дівочому тілі. Бог тут ні до чого.

Бог починає взаємодіяти з людиною у відповідь на її любов, на її безкорисливе служіння, на її молитву про любов, на її молитву про безкорисливе служіння. Бог не відповідає на молитву про здійснення егоїстичних бажань. Такі молитви Він просто ігнорує, вони не є засобом зв’язку з Ним. Отже, «Баґавад-ґіта» надає нам усі робочі схеми, вказуючи, які з них ефективніші, які менш практичні, а також попереджує нас, які схеми не працюють геть. Коли людина каже: «Я молився про багатство, а Бог не відповів. Тож Його нема! — або, — Як Він може заплющувати очі на несправедливість?! Тож Його нема!» — це та омана, про яку йдеться в цьому місці «Баґавад-ґіти».

— Але коли людина сягає просвітлення, вона починає бачити істинну природу речей. Сонце просвітлення, піднявшись над обрієм її свідомості, осяює їй реальність. Зв'язок із Богом звільняє від карми та егоїзму. Просвітлений йог бачить, що і мудрець, і корова, і слон, і собака, і собакоїд є душами, які первісно однаково чисті й досконалі, але завдяки різній товщині шару егоїзму, що їх покриває, утілені в різних тілах, які відповідають їхньому поточному рівню свідомості. Бачачи зв'язок всіх та всього з вічністю, він знаходиться на рівні вічності. Така людина насолоджується безмежним щастям. Вона черпає щастя, насолоду, наснагу й бадьорість духу в цілісності життя і в Бозі через любов у своєму серці. Той, хто живе цією любов'ю, завжди опікується благом усіх живих істот.

Кілька наступних віршів «Баґавад-ґіти» є повторенням фраз, які вже звучали раніше. І хоча повторення є матір’ю навчання, я не хочу товкти воду в ступі, тож я їх пропускаю. До речі, не тільки в цьому місці, а й скрізь, де в «Баґавад-ґіті» зустрічається забагато повторів, я їх пропускаю. Тому ті, хто захочуть звинуватити мене в відхиленні від букви першоджерела, нехай розслабляться, я відразу зізнаюся, що не дотримуюся ніяких букв, а викладаю суть. Також якісь несуттєві з практичної точки зору фрагменти, особливо пов’язані з міфологією, я теж пропускаю. «Баґавад-ґіта» не спирається на міфологію, але вона звертається до учнів, бекграунд яких — це їхнє виховання на міфології. Тож вона оперує мовою, категоріями та поняттями, на яких базувався їхній світогляд, а я вам цього не передаю, бо з практичної точки зору нам це ніяк не корисне.

Крім того, одним із завдань «Баґавад-ґіти» є переконати учнів у тому, що маргінальна практика всіляких пустельників-відлюдників, з якою асоціювалася в ті часи йога, насправді не є правильною практикою йоги. Тож багато віршів «Баґавад-ґіти» присвячені саме цьому. І їх не просто багато, а забагато, як на мене, принаймні для сьогоднішнього читача, який втомлюється, щойно бачить одне й те саме стільки разів. До речі, я сам такий. Тому всі ці зайві моменти я перескакую, згідно з завданням, яке стоїть перед цим практичним посібником. З деяких наступних глав я взагалі планую точково повибирати найважливіше, бо вони теж здебільшого занадто детально розглядають несуттєві аспекти певних практик, які взагалі-то ані сама «Баґавад-ґіта», ані я не вважаємо надто робочими. Просто в ті часи вони були поширені, і «Баґавад-ґіта» не хотіла їх проігнорувати.

Якщо чесно, сама практика, якій я хочу вас навчити, пояснюється двома-трьома невеличкими фразами. Але важливо ще й дати розуміння, як і чому це працює, щоб забезпечити учневі натхненну рішучість. Щоб людина спромоглася практикувати те, що цілком руйнує її нижчу природу і пробуджує її вищу природу, тобто руйнує всю хибну мотивацію, хибні звички, хибні бажання та шкідливі якості, на яких спирається життя непросвітленої людини, і переводить його на колії якоїсь невідомої їй любові, якоїсь невідомої їй вищої природи, необхідна велика натхненна рішучість. І джерелом такої рішучості може бути тільки ясне й глибоке розуміння проблеми, яку вирішує практика, завдання, яке вона виконує, і механізмів, які лежать в її основі. Бо свій власний успіх я пояснюю тим, що я ще до зустрічі з «Баґавад-ґітою» природно був свідомий і проблеми, і завдання. І шукав лише робочого метода, який вирішить мою проблему і виконає завдання, яке я поставив перед своїм життям. Тож рішучості в мене вистачало з самого початку, а далі вона тільки збільшувалася завдяки щоденним позитивним результатам. Але для тих, хто ще не має такої рішучості, «Баґавад-ґіта» намагається надати детальне розуміння проблеми, завдання та механізмів практики йоги.



— Розум може бути і другом людини, і її ворогом. Для того, хто очистив розум від егоїзму, він стає найкращим другом, а для того, хто ні, розум залишається найзлішим ворогом. Людина, яка через практику йоги сягнула просвітлення, стає абсолютно щасливою і настільки незацікавленою у накопичені своєї власності, що не бачить відмінності між брукняком і золотом.

Просвітлена людина не стає непрактичним диваком, який не здатний адекватно і ефективно вести економічні та фінансові справи. Але коли він тримає в руках золото, у нього не виникає хтивого прагнення отримати його в свою власність. Він трудиться не заради свого збагачення, а заради добробуту і щастя народу.

— На ще вищому рівні просвітлення людина однаково ставиться до всіх: і щирих добродіїв, і нейтральних спостерігачів, і заздрісників, і друзів, і ворогів, і злочинців.

Знов-таки це не означає, що просвітлена людина не стане битися з ворогом, але вона не матиме в серці ненависті до нього. Любов до людей, яких потрібно захистити від ворога, а не ненависть до ворога штовхає її на битву. І тільки в стані любові, а не в стані ненависті, людина стає всепереможною. Саме цього стану повинен сягнути Арджун, щоб подолати армію злочинців-узурпаторів.

У віці 7-8 років я вперше стикнувся з Євангелієм. Я виховувався в атеїстичній родині, і в нас була книжка «Забавне Євангеліє» Лео Таксіля. І от мені якось стало цікаво, що в цій книзі написано. Взяв її з книжкової шафи і почав читати. Цей Лео Таксіль щедро цитував Євангеліє, а потім його висміював. Ну і слова Ісуса мене реально вражали, а глузування автора тільки упевнювали в їхній правоті. Так я дізнався, що людина повинна навчитися любити ближніх, як себе саму, повинна навчитися ставитися до кожного так само, як до себе. І я дуже сильно хотів цьому навчитися. І шукав, де ж і хто ж мене навчить. У жодній християнській конфесії, до яких я звертався з проханням навчити мене любити так, як казав Ісус, ніхто не знав, як цьому навчити. Євангеліє, в якому я самостійно намагався знайти алгоритм, дотримуючись інструкцій якого я зміг би розвинути в собі таку любов, цього алгоритму не надає. Тобто завдання є, а методу нема. Тож уявіть мою радість, коли в свій день народження 26 грудня 1990 року я побачив на вулиці в руках гарної дівчини, яка розповсюджувала кришнаїтські книжки, «Баґавад-ґіту», купив її та прочитав! Я отримав шуканий алгоритм. І він працював. Приблизно 20-25 років знадобилося, щоб отримати саме той результат, на який зорієнтував мене Ісус, але щодня я відчував помітний прогрес у цьому напрямку і тому так завзято тримався і продовжую триматися за цю практику.

— Людина ніколи не зможе стати йогом, якщо вона їсть забагато або замало і спить забагато або замало.

Практика йоги вимагає здорового балансу харчування, сну та задовольняння всіх природних потреб тіла й розуму.

— Той, хто підтримує здоровий баланс у їжі, сні, праці й відпочинку, може займатися йогою і звільнитися через неї від тілесних, ментальних та психічних страждань.

Мета практики йоги — щастя. Перше та найпростіше, що можливо і необхідне зробити йогові для свого щастя — подбати про збалансоване задоволення всіх своїх природних потреб. Вся практика йога, за можливістю, має здійснюватися в простих, але гарних, зручних, приємних умовах, які враховують його особисті бажання, переваги, смаки та захоплення. Підтримувати себе в натхненному, щасливому настрої — одне з принципово важливих завдань йога. Тут не мається на увазі ніяке штучне самонавіяння. Необхідно просто природно дбати про своє щастя в не меншій мірі, ніж дбати про щастя інших. Бо тільки щаслива людина здатна зробити щасливим когось ще. Я вже казав і повторю знов, що егоїзм — це не любов до себе, а хвора прив’язаність до себе, абсолютизація себе, задоволення своїх власних бажань та цілей за рахунок порушення бажань, потреб, благ і щастя інших, використання інших як ресурсу для свого власного задоволення. А любов до себе — необхідна річ. Щоб полюбити ближнього, як себе самого, потрібно любити себе самого. Інакше не вийде. А любов до себе означає дбання про своє здоров’я, про своє щастя, про здійснення своїх бажань. Просто це має бути не за рахунок шкоди іншим і повинно займати лише певну частину часу та зусиль йога, тоді як головним напрямком його діяльності є дбання про тих, за благо й щастя кого він природно відповідає: близьких, друзів, співвітчизників тощо.

— Коли йог впорядковує свою розумову діяльність і, звільнившись від егоїстичних бажань, сягає любові, вважається, що тепер він продовжує практику на рівні просвітлення. Як полум'я світильника рівно горить у тихому місці, так йог на цій стадії просвітлення завжди залишається в стані медитації на почуття любові, бачачи, що воно є відчуттям його істинного Я.

Медитація на почуття любові — практика перенесення уваги на почуття любові, яка дозволяє свідомості залишатися з цим почуттям. Звичайно, ця практика можлива тільки за наявністю в йога почуття любові. Це почуття неможливо викликати штучно. Мається на увазі, що йог уже піднявся до ступеня, коли в його серці відродилася любов, яка є первісною істинною сутністю кожної душі. Через те що ми всі в дуже різній мірі покриті егоїзмом, неможливо знати, скільки часу від першого дня практики йоги людині знадобиться для підняття до рівня, коли вона вже готова практикувати медитацію на почуття любові. Але цей елемент практики є настільки ефективним, що я раджу вводити його якнайскоріше хоч потрошечку. Тобто щойно в результаті інших елементів практики в вас розвивається почуття любові, ви вже можете медитувати на нього. Насправді великому відсотку людей почуття безкорисливої любові в серці не є чимось геть чужим. Є люди, для яких це почуття взагалі дуже добре знайоме ще до практики йоги. Тож вони можуть медитувати на нього з перших днів практики. Це має бути природно, без зусиль. Ви просто залишаєте свою свідомість з цим почуттям так довго, як у вас виходить, легко переносячи на нього свою увагу.

— Коли йог сягає цієї сходинки досконалості, його розум більше не потрапляє під вплив егоїзму. Завдяки чистоті серця він отримує здатність бачити своє істинне Я, і воно стає для нього джерелом радості та щастя. Відчуваючи безперервне задоволення, йог знаходиться в стані безмежного блаженства. Маючи цей досвід любові як своєї істинної вічної сутності, він ніколи не припиняє свою медитацію на цей досвід, бо нема нічого вищого за цей смак. Така людина не втрачає стану щастя, навіть стикаючися з величезними проблемами. Ось що таке дійсна свобода.

Залежність і свобода є станами свідомості, а не обставинами життя.

— Коли життєві ситуації виводять йога з медитації, він має повертатися до неї, щойно він це помічає.

Медитація на почуття любові є цілком природною практикою, яка не потребує зусиль. Наша свідомість спонтанно притягується до того, що її приваблює. Медитація на почуття любові має найсмачніший смак з усіх можливих смаків. І завдяки цьому постійно залишатися в такій медитації не потребує майже ніяких зусиль. Тож на певній стадії медитація на почуття любові стає безперервною практикою йога, яка підтримується під час будь-якої його діяльності, хоч фізичної, хоч розумової. Але якісь критичні життєві ситуації можуть вивести його з медитації. Щойно він помітив це, йому радиться знов легко перенести увагу на почуття любові.

— Медитація на почуття любові приводить йога на вершину блаженства. Він усвідомлює свою якісну тотожність з любов'ю, тобто зі своєю абсолютною вищою природою. Так людина цілком очищується від егоїзму та здобуває найвище, досконале щастя любові в служінні життю. Досконалий йог бачить Мене в серцях усіх живих істот, а всіх живих істот невід'ємними частками Мене. Воістину, просвітлена людина бачить Мене скрізь. Той, хто бачить Мене в усьому і все в Мені, ніколи не втратить Мене і ніколи не буде втрачений для Мене. Залишаючись за будь-яких обставин в стані любові, такий йог залишається в Мені. Досконалим йогом називають того, хто бачить істинну рівність усіх істот.

Арджун сказав:
— Практика, яку Ти зараз описав, здається мені непосильною, бо мій розум занадто хиткий, щоб зосереджуватися на одному почутті. Мій розум непосидючий та шалений. Мені здається, що змусити його медитувати важче, ніж приборкати вітер.

— Змусити розум надзвичайно важко. Але практика йоги керує розумом без примусу. А щодо медитації на почуття любові — у ній задіяний не стільки розум, скільки серце.

Арджун спитав:
— Кришно, якою є доля йога-невдахи, який займався йогою, але потім кинув, піддавшись на спокуси егоїзму? Така людина і просвітлення не досягнула, і втратила стільки нагод сягнути своїх корисливих цілей. Хіба не потрапляє вона в найгірший стан? Цей сумнів мучить мене.

— Той, хто робить добро, нічого не втрачає. Він все одно повернеться на шлях йоги в своєму наступному втіленні і продовжить практикувати з того рівня, на якому зупинився в попередньому житті. Просто він сягне досконалого просвітлення пізніше. Бути навіть йогом-невдахою набагато краще, ніж бути найуспішнішим своєкорисливим егоїстом. Тож за будь-яких обставин стань йогом, Арджуне.

Будь-яке навіть найменше надбання, яке людина отримує через практику йоги, є єдиним справжнім багатством людини, яке неможливо втратити. Нічого іншого, крім стану свідомості, неможливо забрати з собою в наступне життя. Крім того, йог, який припинив свою практику, не сягнувши всієї повноти просвітлення і щастя в поточному житті, все одно піднявся на якусь вищу сходинку просвітлення та щастя. І це є набагато ціннішим надбанням, ніж будь-який успіх у своєкорисливій егоїстичній діяльності.

— А з усіх йогів той, хто розвинув зі Мною особисті стосунки і насолоджується взаємним обміном любові зі Мною, сягнув найвищого ступеню просвітлення. Така Моя думка.



— Завдяки практиці йоги ти зможеш встановити безпосередній зв'язок зі Мною, зрозуміти Мене і побудувати зі Мною особисті стосунки. З багатьох тисяч людей хіба що хтось один прагне досконалості, а з багатьох тисяч людей, які сягнули досконалості, хіба що один воістину розуміє Мене.

Прочитавши це твердження «Баґавад-ґіти», учень, який прагне досконалості, може опустити руки, подумавши, що це дуже важко. Але зміст цих слів полягає лише в тому, що тільки правильна практика йоги і ніщо інше легко, систематично й гарантовано приводить йога до стану досконалості і що навчитися правильній практиці — це дуже-дуже рідкісне везіння. І я радий привітати своїх читачів з їхнім настільки рідкісним везінням.

— Зв'язок зі Мною є зв'язком із джерелом і основою всього, що існує. Я — смак води. Я — світло Сонця та Місяця. Я — родовище любові. Я — талант у людині. Я — життя всього живого. Я — мудрість мудрих. Я — натхнення натхненних. Я — сила сильних. Я — бажання щастя всім навколо. Але цей світ, введений в оману егоїзмом, не бачить Мене. Подолати вплив егоїзму неймовірно важко. Проте той, хто встановив зв'язок зі Мною, легко виходить з-під його влади.

Йога встановлює безпосередній зв'язок із Богом. Без йоги подолати вплив егоїзму неймовірно важко, але застосовуючи інструменти йоги, вийти з-під влади егоїзму дуже легко.

— На шлях йоги стають чотири типи людей: 1) ті, хто потрапляє в кризу, 2) ті, хто шукає щастя, 3) цікаві, 4) ті, хто прагнуть збагнути абсолютну істину. Для того, хто, вставши на цей шлях, полюбив Мене і встановив зі мною сповнені любові особисті взаємини, Я є дуже любим і дорогим. І він теж дуже любий і дорогий для Мене. Того, хто розуміє Мене, Я вважаю в усьому схожим на Мене. Через практику йоги людині відкривається бачення Мене як причини всіх причин. Яким би способом не здобувала людина те, чого вона прагне здобути, все одно єдиним джерелом цього є Я. Але здобути Мене Самого можливо тільки через любов до Мене. Люди не бачать Мене тільки через свій егоїзм, який відокремлює їх від Мене. Мені відомо все, що відбувалося в минулому, відбувається зараз і відбуватиметься в майбутньому. Також Мені відомі всі думки й почуття всіх живих істот. Але Мене не знає ніхто, крім тих, кого Я впускаю у Своє життя через їхню любов до Мене.

Особисті стосунки з Богом, які встановлюються через практику йоги, зазвичай, не бувають метою, яку переслідує людина, стаючи на шлях йоги. Частіш за все вона навіть не знає про таку можливість. Але тільки встановивши стосунки з Богом, йог починає бачити свою власну первісну сутність, яка має основу саме в цих стосунках. І тоді він розуміє, що він не встановив стосунки з Богом, а відновив той самий їхній стан, який первісно існував до того, як він захворів на егоїзм і відокремився від Бога. Поза стосунків із Богом душа не здатна визначити свого істинного вічного ототожнення.

Поясню цю ідею на простій, близькій вам аналогії. Наприклад, любий читачу, у поточному втіленні ви є сином ваших батьків, чоловіком вашої дружини, батьком ваших дітей, працівником вашого трудового колективу, громадянином вашої країни. Ось хто ви такий. Але хто ви поза стосунків з батьками, дружиною, дітьми, колегами та співвітчизниками? Незрозуміло хто. Забери у вас усі ці стосунки, що ви робитимете? Незрозуміло що. Так само і душа поза стосунків із Богом незрозуміло хто. Всі її ототожнення поза стосунків із Богом тимчасові й минущі. Вони пов’язані лише з тимчасовими стосунками і обставинами вашого поточного втілення. А хто ви в вічності, ви не знаєте. Що вам робити в вічності, ви не знаєте. Чого прагнути, про що мріяти, чого бажати в вічності, ви не знаєте. Ви не знаєте себе як вічну душу. Все це можливо збагнути лише в стосунках із Богом, бо ви є вічною невід’ємною частиною Його вічного життя. І йога надає вам інструменти відновлення ваших вічних стосунків із Богом.

Якщо, любий читачу, ви з тієї категорії людей, хто заперечує, що ототожнення себе відбувається на підставі стосунків, і ваше ототожнення себе можна описати лише терміном «маргінальний індивідуаліст», це лише вказує на ваш ступінь егоїзму. Вільна від егоїзму душа є активною учасницею життя Бога. Вона вічно сповнена любові, яка реалізується в її вічних стосунках з Богом та іншими душами в світі любові. Йога — це інтеграція. На перших кроках йога гармонійно інтегрує нас у нашу поточну тимчасову реальність, а коли це завдання успішно виконане, вона інтегрує нас у вічну реальність. Інтеграція передбачає соціалізацію. Правильна практика йоги нікого не залишає маргінальним індивідуалістом.



Арджун спитав:
— Що є душа? Що є карма? Що є світ егоїзму? Хто є Бог? І як відбувається повернення до Нього? Будь ласка, розкажи мені про це.

— Душа — вічна жива істота. Карма — наслідки своєкорисливої діяльності душі, які визначають її майбутні тіла, умови, обставини та долю. Світ егоїзму — ізолятор для хворих на егоїзм. Бог — це Я. Повернення до Мене відбувається через зміну своєї природи з нижчої (егоїстичної) на вищу (природу любові), яка не відрізняється від Моєї природи. Всі, хто це зробив, повернулися до Мене. Це є фактом. Який стан свідомості людина розвинула за своє поточне життя, з такого самого стану свідомості вона почне в наступному тілі, яке буде відповідати цій свідомості. Тож підтримуй повсякчасний контакт зі Мною і Моєю природою любові та безкорисливості — і ти повернешся до Мене. Той, хто підтримує повсякчасний контакт зі Мною і Моєю природою любові та безкорисливості і залишає будь-який контакт із своєю нижчою (егоїстичною) природою, без сумніву, повертається до Мене.

Далі описується метод йоги, який полягає у роздумах про Бога. Він підходить як додатковий метод і рекомендується тим, кого він природно надихає.

— Думай про Мене як про всюдисущу, первісну особу, що є джерелом усесвіту. Думай про Мене як про того, хто є меншим за найменше і більшим за найбільше. Думай про Мене як про того, хто підтримує все Творіння. Думай про Мене як про того, хто не має нічого спільного з егоїзмом та всіма його проявами. Думай про Мене як про незбагненну таємницю та як про універсальний принцип, який є особою, що сяє, мов Сонце.

Решта цієї глави для сучасного читача не має практичного значення і призначена тільки для того, щоб вписати принципи йоги в певні забобонні концепції людей того часу, бо інакше вони б не прийняли їх.



— Йога — цариця всіх наук, найпотаємніша з таємниць. Йога — найчистіша наука. Вона дає людині живе, безпосереднє сприйняття її вічної сутності. Йога вічна, а її практика природна, легка, приємна і радісна. Той, хто не займається йогою, продовжує колошматитися в нескінченному циклі народжень і смертей у гонитві за крихтами егоїстичного щастя. Головним інструментом йоги є звук, який містить Мою природу любові, щастя і краси.

Головним інструментом йоги є мантра. Мантра — це звук, в якому безпосередньо присутній об’єкт, з яким йог має намір увійти в контакт. Наше завдання увійти в контакт із джерелом любові та блаженства, бо саме вони є тим, що ми збираємося надбати. Мантра, яку я отримав у школі бакті-йоги кілька десятиріч тому, довела мені з перших днів моєї практики свою досконалу здатність виконувати свою функцію прямого зв’язку з джерелом любові, щастя і краси та наповнювати моє серце, розум і навіть тіло любов’ю, щастям та смаком натхнення найвищою красою життя. Застосування цієї мантри впродовж кількох десятиріч щодня підіймає мене на нову сходинку просвітлення. І на цьому етапі навчання я дам вам цей інструмент. Отже, рекомендована мною мантра називається махамантра і звучить так: «Харе Кришна / Харе Кришна / Кришна Кришна / Харе Харе / Харе Рама / Харе Рама / Рама Рама / Харе Харе». Харе — звернення до любові. Кришна — звернення до найвищої краси життя, яке є джерелом безмежного натхнення та всіх смаків насолоди. Рама — звернення до джерела радості та щастя. Переклад цієї мантри: «Божа любове, наповни, будь ласка, моє серце. Боже, наповни, будь ласка, мене натхненням, блаженством, радістю та щастям і дай мені розуміння, як мені сьогодні служити життю».

Мантру можна промовляти вголос або подумки, а також співати на будь-яку мелодію вголос або подумки в зручний час і в зручному місці. Не існує ніяких суворих правил застосування мантри. Просто бажано щодня знаходити для цієї практики якийсь час. Найефективніший зв’язок мантра дає тоді, коли ми знаходимося в смиренному стані. Тож кожного разу перед тим, як братися за цю практику, варто привести себе в смиренний стан. Стан смирення не є станом приниженості або неповноцінності. Навпаки, цей стан є найбільш самодостатнім і величним станом серця.

Особисто я витрачаю на практику мантри приблизно дві години щодня і роблю так уже кілька десятків років.

— Я — любов. Я — сила добра. Я — мир і гармонія. Я — батько і мати всесвіту та його опертя. Я — предмет всіх наукових досліджень. Я — мета і хранитель, джерело і свідок, притулок і найближчий друг. Я — безсмертя. Хоч чим би ти займався, хоч що б ти їв, хоч як би ти відпочивав та розважався, завжди роби це так, щоб цей процес зв'язував тебе зі Мною. Я однаково люблю всіх, але впускаю в Своє життя тільки тих, хто через практику йоги відродив свою вищу природу (природу любові) і став таким, як Я. Через практику йоги людина отримує від Мене доступ до Моїх якостей, які вона черпає з Мого існування. Вона отримує від Мене здатність бачити існування Моїми очима.

Арджун сказав:
— Кришно, просвітлені йоги казали мені, що Ти — Бог. Але я не вірив їм. А тепер Ти Сам кажеш про це. Розкажи, будь ласка, про Себе. Я відчуваю величезну жагу слухати про Тебе.

— Мені притаманна безліч властивостей. Я назву тобі кілька з них, інше відкриється тобі з часом через практику йоги. Я перебуваю в серці кожної живої істоти. Я — Творець. Я — початок, середина і кінець всього. Серед світил Я — світосяйне Сонце. В живих істотах Я — свідомість. Серед водоймищ Я — океан. Серед звуків Я — мантра. Я — час. Серед наук Я — йога. Я — довід, який приводить до істини. Серед жінок Я — Любов, Доброта, Терпіння, Цілеспрямованість, Слава, Удача, Пам'ять і Краса. Серед пір року Я — квітуча весна. Я — перемога. Я — пригода. Серед засобів зупинення беззаконня Я — кара. Я — добро, яке перемагає. Я — безмовність таємниці. Жодна істота не може існувати без Мене. Все чарівне, прекрасне і величне в цьому світі — лише відблиск Моєї особи.



Арджун сказав:
— Якщо все найкраще в світі — це поширення Твоїх властивостей, я хочу побачити, як Ти проявляєшся в дивах всесвіту.

Кришна відповів:
— Дивись. Я даю тобі йогічний зір, за допомогою якого ти можеш бачити все, що побажаєш. Ти можеш побачити не тільки будь-яке місце, явище, істоту або річ у всесвіті, але й минуле та майбутнє всього, що тебе цікавить, а також те, як воно пов'язане зі Мною.

Арджун почав дивитися все, що його цікавило, і сказав:
— Я бачу результат битви двох армій, між яких ми зараз знаходимося: я вийду з неї переможцем. Це правда? Мені не мариться?

— Так. Крім тебе і твоїх братів, усі воїни і з того, і з іншого боку загинуть у цьому бою.

Арджун сказав:
— Я чую звуки мантри «Харе Кришна / Харе Кришна / Кришна Кришна / Харе Харе / Харе Рама / Харе Рама / Рама Рама / Харе Харе» і бачу, як від них світ сповнюється тріумфуванням. Ці звуки приваблюють до Тебе всіх його мешканців. Просвітлені йоги відчувають неймовірне блаженство від них. І тільки демони в жаху розбігаються в різні сторони. Так і має бути. Я бачу, що Ти є вмістищем всесвіту. Ти — невичерпне джерело, яке є причиною всіх причин і знаходиться поза цього світу. Ти знаєш усе. І всі прагнуть зрозуміти Тебе. Нема нічого, що не було б пов'язане з Тобою. Але мало хто свідомий цього. Я бачу, що Ти — учитель і проводар усіх просвітлених йогів. Хоча Ти схожий на людину дивовижної краси, насправді Ти — Бог.



Арджун спитав:
— Хто є кращими йогами — ті, хто служить життю з любов'ю до Тебе, бачачи, як все в житті пов'язане з Тобою, чи ті, хто робить те ж саме, але на цікавиться Твоєю особою?

— Просвітлення йогів, що служать життю з любов'ю до Мене, бачачи, як все в житті пов'язане зі Мною, Я вважаю найбільш досконалим. Проте й ті йоги, які дбають про благо всіх навколо і ставляться до всіх так само, як до самих себе, але не цікавляться Моєю особою, нічим не гірші за них, просто їм бракує стосунків зі Мною, що робить їхню інтеграцію в життя не повною. Така ситуація не триватиме довго, бо прагнення повноти щастя спонукає їх відновити їхні вічні взаємини зі Мною.

Це твердження «Баґавад-ґіти» свідчить, що Бог не вважає атеїстів, які дбають про благо всіх навколо і ставляться до всіх так само, як до самих себе, гіршими за теїстів, які роблять те ж саме.

— Зараз я розповім тобі про бакті-йогу. Бакті-йоги відрізняються від звичайних йогів тим, що вони з самого початку ставлять за мету відновлення вічних особистих стосунків зі Мною. Бакті-йога акцентує увагу на такій практиці, як роздуми про Бога. Безкорисливу діяльність в служінні життю бакті-йога інтерпретує як служіння Мені. Відмову від своєкорисливої діяльності бакті-йога інтерпретує як жертву заради Мене. Медитацію на почуття любові бакті-йоги розглядають як медитацію на Мою особу, бачачи, що між Мною і любов'ю немає різниці. Бакті-йог нікому не заздрить і любить усіх живих істот. Він вільний від власницького інстинкту та в цілому від егоїзму. Він щасливий і сфокусований на своїх стосунках зі Мною і на своїй любові до Мене. Звичайно, я відповідаю йому цілковитою взаємністю.

Практика бакті-йоги по формі не відрізняється від практик, описаних в попередніх главах «Баґавад-ґіти». Єдиною її особливістю є те, що вона з самого початку мотивує людину на відновлення її вічних взаємин з Богом. Тож полюбити Бога — ціль, яку бакті-йог ставить собі з самого початку практики і постійно тримає в фокусі.

— Бакті-йог знає, що Я дуже ціную тих, хто опікується щастям інших, і тому робить це, щоб привернути Мою увагу з метою встановити зі Мною особисті стосунки. Бакті-йог знає, що Я ціную незалежних, самодостатніх, вправних, щасливих і безкорисливих людей, і тому через практику йоги розвиває в собі ці якості. Найвищою метою бакті-йога є Моє щастя, і Я відповідаю йому взаємністю.



Арджун сказав:
— Я хочу зрозуміти, що таке пракриті (природа) і що таке пуруша (свідомість, не забруднена егоїзмом), а також що таке знання та об'єкт пізнання.

Отримавши досвід йогічного зору, Арджун безпосередньо побачив те, у чому тепер він намагається розібратися. І прохає вчителя допомогти йому в цьому. Кожний йог на певному етапі практики отримує досвід йогічного сприйняття пракриті та пуруші, і від правильного розуміння цього досвіду залежить те, наскільки правильно він буде практикувати. Крім того йог починає бачити, що знання та об’єкт пізнання є зовсім не те, чим він вважав їх раніше.

Вся система самоусвідомлення полягає в розумінні двох аспектів існування — пуруші та пракриті. Пуруша — це свідомий аспект життя, вища свідомість, дух. А пракриті — те, що ми називаємо природою. Практика йоги здійснюється під покровительством цих двох аспектів. З одного боку йог відроджує свою первісну, незабруднену егоїзмом свідомість, з іншого — його діяльність спонтанно відбувається в сфері природи. Тож мантра «Харе Кришна / Харе Кришна / Кришна Кришна / Харе Харе / Харе Рама / Харе Рама / Рама Рама / Харе Харе», яку ми застосовуємо в нашій практиці, починається зі слова Харе — зі звернення до любові, природи Бога, а потім містить звернення до Самого Бога (Кришна, Рама). Йог завжди перебуває в контакті як з природою, пракриті, так і з пурушою, Богом. Це є дві рівноцінні реальності, з якими він взаємодіє.

І Бог, і Його природа не мають початку. Тож первісне, вічне положення душі — завжди знаходитися в руках матері-природи, завжди знаходитися в йозі, тобто у зв’язку зі свідомістю Бога. У цьому полягає досконалість просвітленої душі. Але в непросвітленому стані положення душі недосконале. Чому? Бо вона покрита егоїзмом. Що таке егоїзм? Це така відокремленість від цілісності життя, коли ми знаходимося в природі, але не бачимо її зв’язку з її джерелом.

Що таке йога? Це служіння. Служіння — прояв самодостатності. Самодостатність — це повнота. Тож Бог служить усім, бо Він відчуває радість, коли ділиться з іншими Своїм щастям. Тому Його називають Рама — той, хто радує. Служіння — це взаємообмін, у такому стані можуть знаходитися тільки ті, хто натхнений своєю справою, хто щасливий. Служіння — це творчість. У цьому процесі наше життя припиняє бути залежним. З режиму дефіциту воно переходить в режим повноти. Наші егоїстичні прив’язки, страхи, різні стереотипи — все це починає відвалюватися від нас, мов мертва лушпина. Там, де життя б’є струмом, не може прилипати нічого мертвого, даремного. Коли йог сягає просвітлення, він об’єднується з Богом у близьких, міцних стосунках, бо подібне природно об’єднується з подібним у нерозривний союз.

Свідомість завжди відрізняється від природи, але при цьому завжди утілена в ній. На певному етапі процесу просвітлення йог припиняє залежати від природи і ототожнює себе з вищою свідомістю, усвідомлює, що він є дух. І тоді він стає здатним повноцінно слугувати природі, життю, дбати про них, підтримувати їх. Бо служити можливо тільки в незалежному стані — у залежному стані можливо лише вислужуватися. Тоді в йога виникає об’єктивне бачення, він стає неупередженим у своїх стосунках з іншими. У нього нема двоїстості, нема очікувань та розчарувань. І тоді йог здатен допомагати Богові в Його відповідальності, в Його служінні світу, всім і всьому, що від Нього залежить.

Йога — це вміння відчувати, чого життя потребує від нас. Ми можемо зрозуміти, знаходимося ми в стані йоги чи ні, за основним симптомом: є в нас енергія натхнення чи ні. Натхнення — це, по суті, синонім одкровення. Щастя в житті людини з’являється тоді, коли ми стаємо корисні іншим, корисні життю. В основі практики йоги лежить одкровення — людині має відкритися від Бога поле її діяльності. Але якщо одкровення нема, то нема і йоги. Тому перед тим, як зайнятися сьогодні своєю діяльністю, ми спочатку користуємося нашою мантрою, тобто підносимо молитву про любов і про одкровення: «Божа любове, наповни, будь ласка, моє серце. Боже, наповни, будь ласка, мене натхненням, блаженством, радістю та щастям і дай мені розуміння, як мені сьогодні служити життю».

Далі «Баґавад-ґіта» дає означення поняття «знання»: знання є не накопиченням відомостей та інформації, а якостями, уміннями та навичками людини, завдяки яким вона здатна досягати цілей, що вона собі ставить. І досягається таке знання саме практикою йоги.

Після чого Кришна сказав:
— А зараз Я розповім тобі про об'єкт пізнання, збагнувши який, ти здобудеш смак вічності. Це любов, яка не має початку і є Моєю природою, яка не підкоряється закону причин і наслідків і завдяки якій цей світ підтримує своє існування. Вона є вищою істиною і в приспаному стані перебуває в серці усіх живих істот у цьому світі. Вона є знанням, об'єктом пізнання і метою пізнання. Тому єдиним досконалим методом пізнання є практика йоги.



— Той, хто сягнув просвітлення, відродив свою вищу природу, таку ж саму, як і Моя. Така людина більше не народиться в світі егоїзму. Але поки вона в ньому живе, вона повинна зрозуміти, як влаштована нижча природа цього світу.

Коли йог відроджує свою вищу природу і сягає досконалості, йому тепер потрібно розуміння нижчої природи, бо це те, з чим він безперервно зіштовхується в цьому світі егоїзму, яким керує нижча природа. Живучи в цьому світі, йог повинен розуміти, як цей світ функціює. Тільки тоді він здатен правильно взаємодіяти з непросвітленими людьми і бути максимально корисним для них. Практика йоги передбачає, що спочатку йог вмикає в собі світло і стає недосяжним, невразливим для темряви. Тому виховання й освіта повинні починатися саме з цього: вони повинні забезпечити людині просвітлення. І тільки після цього людину мають навчити тому, як тепер їй жити в цьому непросвітленому світі, щоб в умовах егоїстичного оточення бути тут максимально успішною і корисною. Така освіта і таке виховання мають бути організовані так, щоб, коли молода людина закінчить свою освіту приблизно у віці 25 років, вона була вже і просвітленою, і навченою всім професійним, соціальним та іншим навичкам. При чому починати потрібно саме з просвітлення. Саме тому «Баґавад-ґіта» звертається до вивчання нижчої природи аж у 14-ій главі, тобто тільки після того, як вона закінчила навчати всьому, що стосується просвітлення.

— Нижча природа складається з трьох станів: благості, пристрасті та невігластва. Коли вічна душа захворює на егоїзм, ці три стани обумовлюють її. Стан благості, будучи чистішим за інші, просвітлює людину. Ті, хто перебувають під впливом цього стану, розумні та життєрадісні.

Стани нижчої природи — це стани шару егоїзму, який покриває душу. Стан благості не такий товстий і грубий, як інші. З-під шару егоїзму такого типу в якійсь мірі випромінюються первісні вічні якості душі, якості любові. Тож можна сказати, що стан благості не просвітлює людину сам по собі, а просто не так грубо покриває те світло душі, розкриття якого і зветься просвітленням. Просвітлення — це звільнення від егоїзму. Чим менше егоїзму, тим людина більш просвітлена. Відповідно, чим менший, чим тонший, чим прозоріший шар егоїзму, який покриває душу, тим більше вона проявляє якостей, які схожі на якості просвітленої людини. Таким шаром є шар егоїзму в стані благості.

— Стану пристрасті притаманні нескінченні егоїстичні бажання та жадоба. Тому він втягує людину в своєкорисливу діяльність. Стан невігластва або темряви тримає людину в полоні омани. Під його впливом людина дурна і ледаща. Стан благості сприяє життєрадісності, стан пристрасті — корисливій діяльності, а стан невігластва веде до божевілля. Подеколи в людині починає переважати стан благості, долаючи пристрасть і невігластво. Деколи стан пристрасті долає невігластво та благість, а інколи бере верх стан невігластва. Так між станами нижчої природи іде безперервна боротьба за вищість. Коли в людині починає переважати стан благості, людина стає розумною. Коли збільшується вплив стану пристрасті, людина проявляє ознаки сильної егоїстичної прив'язаності і поринає в здобуття багатства, прикладає надмірні зусилля для досягнення своїх егоїстичних цілей, відчуває ненаситну жагу до насолод. Опинившись під переважним впливом стану невігластва, людина стає апатичною, песимістичною, депресивною і тупою.

Насправді практика йоги дає людині бачення станів нижчої природи, їхньої взаємодії і того, як вони стають причиною тих чи інших процесів у житті цього світу. Інформація, яку надає тут «Баґавад-ґіта», скоріше призначена не для того, щоб повідомити йога про щось, чого він  не бачить, а для того, щоб звернути його увагу на цю сферу життя і спонукати навчитися мати з нею справу.

— Стан благості спонукує людину робити добрі справи, які наближають її до просвітлення. Діяльність в стані пристрасті приносить людині страждання. А діяльність в стані невігластва позбавляє її розуму. Стан благості породжує знання, стан пристрасті розпалює жадобу, а в стані невігластва людина скаженіє і з’їжджає з глузду.

Живі істоти є Моїми вічними частками. У цьому світі вони відокремлені своїм егоїзмом. Захворівши на егоїзм, вони мусять вести сувору боротьбу зі своєю оманою. У цьому світі жива істота переносить свої уявлення про життя так, як повітря переносить запахи. Отримавши одне тіло, воно потім залишає його, щоб отримати інше.

Хоча живі істоти не пам'ятають своїх попередніх утілень, але вони зберігають свої уявлення про життя, які сформувалися в них у минулому.

— Непросвітлені люди не бачать, як душа залишає своє тіло і як вона, зачарована егоїзмом, знов намагається сягнути егоїстичного щастя в наступному. Але просвітлений йог ясно бачить все це. Усі, хто відродили свою вищу природу, мають таке бачення. Ті ж, хто перебувають під впливом егоїзму, не можуть розібратися в тому, що відбувається, навіть якщо намагаються це зробити. Просвітлений йог бачить, що сяйво Сонця, яке розсіює темряву цього світу, іде від Мене і що від Мене іде світло Місяця та вогню. Я тримаю планети на орбіті силою гравітації. Я — вогонь травлення в тілах усіх живих істот. Від Мене іде пам'ять, розуміння та забуття. Існують два типи живих істот: хворі на егоїзм і здорові. Тіла хворих на егоїзм змінюються, а тіла здорових вічні. Крім цих двох типів, ще існую Я — джерело і тих, і тих. Зв'язок зі Мною — єдиний спосіб жити всією повнотою життя.



— Безстрашність, схильність практикувати йогу, благодійність, простота, діяльність, в якій немає місця насильству та експлуатації, чесність, доброта, умиротвореність, співчуття до всіх живих істот, відсутність жадоби, ласкавість та м'якість, скромність, рішучість, цілеспрямованість, схильність пробачати, непохитність, чистота, відсутність заздрості та прагнення до почестей — якості людей, наділених божественною природою. Гордість, пиха, марнославство, гнівливість, брутальність та невігластво — якості людей, наділених демонічною природою. Божественні якості ведуть людину до свободи, а демонічні прирікають її на рабство.

Я перелічив тобі божественні якості, а тепер послухай про якості, якими наділені демони. Люди, яким властива демонічна натура, не знають, що варто робити, а чого не варто. Їм не притаманна ані чистота, ані порядність, ані чесність. Вони вважають, що цей світ не має Творця і основи, що нема Бога, який ним опікується. Вони вважають, що світ виник випадково, існує випадково, а творцями живих істот є їхні батьки, які створюють їх за допомогою статевого акту. Упевнені в цьому, позбавлені розуму і втрачені для самих себе, демони зайняті руйнівною дільністю, яка веде світ до катастрофи.

Хоча демонічні люди не мають зв’язку з Богом і тому вважають, що Його нема, вони дуже часто використовують релігію для досягнення своїх демонічних цілей.

— Потураючи своїй ненаситній хтивості, сп'янені гординею, марнославством і зарозумілістю, демони перебувають у полоні омани і, зачаровані минущим, роблять свої брудні справи. Вони впевнені, що головним сенсом людського життя є насолоджуватися експлуатацією інших. Тож їх нескінченно переслідують страхи і збентеження, гризе хтивість і гнів. Заплутавшися в тенетах безлічі егоїстичних бажань, вони всіма правдами й неправдами намагаються їх сягнути. «Сьогодні, — думає демон, — я отримав добрий прибуток, а коли мої плани здійсняться, я здобуду ще більше. Цей був моїм ворогом — і я вбив його. Та ж доля чекає і на решту. Я — господар усього. Всі інші — ресурс для задоволення моїх бажань. Я сягнув досконалості, здобув могутність. Я найбільш багатий. У світі нема нікого більш могутнього за мене». Так ці люди стають жертвами власного невігластва і перетворюють життя на пекло, займаючися показною благодійністю, щоб здобути собі популярність.



— У залежності від станів нижчої природи, під впливом яких перебуває хвора на егоїзм душа, її світогляд може бути трьох видів: в благості, в пристрасті та в невігластві. Знаходячися під перевагою одного зі станів нижчої природи, людина має відповідний тип світогляду. Характер світогляду людини визначається тим, які стани нижчої природи впливають на неї. Люди в стані благості дотримуються прогресивних ідей, спрямованих на загальне благо. Ті, хто перебувають в стані пристрасті, мають демонічні погляди. А люди в невігластві сповнені забобонів.

Навіть їжа, якій віддають перевагу різні люди, ділиться на три види згідно зі станами нижчої природи. Те ж саме відноситься і до поведінки, мови, думок та благодійності. Їжа, якій віддають перевагу люди в стані благості, збільшує тривалість життя, проясняє свідомість, додає сил, вона здорова, корисна, приносить щастя і задоволення. Вона соковита, ніжна і приємна серцю. Надто гірку, надто кислу, надто солону, надто пряну, надто гостру, надто суху і надто гарячу їжу люблять люди у стані пристрасті. Така їжа є джерелом горя, страждань та хвороб. Неїстівна штучна їжа смачна тим, хто перебуває в стані невігластва.

Люди у стані благості поводяться прямо, щиро і дружелюбно. Їхня мова правдива, приємна, спрямована на благо і не спричиняє занепокоєння в людей. Їхні думки розсудливі, логічні та щасливі. Пихата поведінка або показна поведінка задля здобуття шани, поваги, авторитету, благоговіння з боку людей притаманна людям у стані пристрасті. Дурна та шкідлива поведінка — це поведінка людей у стані невігластва.

Благодійність, яка робиться з щирого бажання блага людям без розрахунку отримати за це якісь привілеї, є благодійністю в стані благості. Благодійність, що робиться з корисливою метою є благодійністю в стані пристрасті. А благодійність, яка приносить шкоду, є благодійністю в стані невігластва.



Арджун спитав:
— Що таке справжнє зречення?

Усім, хто хоч щось чув про йогів, відомо, що вони практикують зречення. Усі йоги, яких Арджун бачив до того, були відлюдниками, які зреклися світу. Але тепер, отримавши всі інструкції з йоги, він розуміє, що принцип зречення, який дійсно є однією з засад йоги, справді має означати щось інше. Коли Арджун попрохав навчити його йозі, він очікував, що йому буде запропоновано зректися світу. Це саме те, чого він прагнув з самого початку, коли опинився в кризі, яка здавалася йому нерозв'язною. Коли людина опиняється в кризі, яка здається їй нерозв'язною, вона хоче просто втекти від цієї кризи, або скоївши суїцид, або зрікшися світу. Арджун кілька разів на початку бесіди з Кришною згадував про свою готовність зректися світу, але виявилося, що йога навчає вирішувати проблеми життя, а не тікати від них.

— Зреченням називається відмова від егоїстичної своєкорисливої діяльності. Відмовлятися від благодійності не можна ніколи. Існує три види зречення. Людина не повинна відмовлятися від безкорисливої діяльності, якої природно вимагає від неї її відповідальність у родині та соціумі. Якщо, введена в оману, вона припинить цю діяльність, то це називається зреченням в невігластві. Коли людина відмовляється безкорисливо діяти згідно зі своєю природною відповідальністю перед життям через те, що це надто важко, або зі страху, це називається зреченням в пристрасті. Таке зречення приведе її до деградації. Коли ж людина безкорисливо робить все, що вона має робити відповідно до її природних ролей в житті, звільняючися таким чином від егоїзму, це є зреченням в стані благості. Мудра людина в стані благості знаходиться в такому зреченні та діє безстрашно й самовіддано на благо всіх навколо себе. Той, хто не зрікся егоїзму, постійно стикатиметься з кармою — наслідками своєї корисливої діяльності. Ті ж, хто зреклися егоїзму, не отримують наслідків корисливої діяльності, бо такою діяльністю вони не займаються.

Три стани нижчої природи визначають три види бачення, три види діяльності та три види виконавців. Бачення, яке дозволяє людині, попри різноманітність різних живих істот, зріти їхню спільність, тобто бачити, що всі вони є вічними душами, є баченням у стані благості. Бачення, що різні живі істоти мають різну природу, без бачення їхньої універсальної сутності, є баченням у стані пристрасті. А бачення, яке прив'язує людину до одного виду діяльності як до єдино важливого, яке не дозволяє зріти реальність поза дуже вузької, обмеженої зони його охоплення, є баченням у стані невігластва.

Природна безкорислива діяльність, в основі якої нема егоїстичних прив'язаностей, є дільністю в стані благості. Діяльність, яка вимагає величезних зусиль, спрямована на здійснення егоїстичних бажань і продиктована егоїзмом, є діяльністю в стані пристрасті. Несвідома діяльність в омані, без знання та розуміння або діяльність з застосуванням насильства, яка спричиняє страждання живим істотам, є діяльністю в стані невігластва. Той, хто безкорисливо виконує задачі, які ставить перед ним життя, хто діє з великою рішучістю і натхненням, кого не розчаровують невдачі, діє в стані благості. Якщо людина хворобливо прив'язана до діяльності та її результатів, коли вона спонукана своєкорисливими бажаннями, якщо вона жадібна і злобна, вона перебуває в стані пристрасті. Людина, занурена в некорисну діяльність, вперта й брехлива, людина, яка ображає інших, ледаща та депресивна, перебуває в стані невігластва.

Розум, здатний визначити, що добре, що погане, чого варто оберігатися, а чого не варто, що поневолює, а що звільняє, є розумом у стані благості. Розум, який не здатний відрізнити добро від зла, перебуває в стані пристрасті. Розум, який шкідливе вважає корисним, а корисне шкідливим, є розумом у стані невігластва.

Рішучість, яка непохитна і робить людину цілеспрямованою в практиці йоги, є рішучістю в стані благості. Рішучість, яка спонукує людину прагнути плодів релігії та своєкорисливої діяльності, вказує на стан пристрасті. А рішучість, яка не здатна звільнити людину від страху, депресії, пригніченості та омани, є рішучістю, позбавленою розсудливості, яка виникає зі стану невігластва.

Те, що спочатку здається отрутою, а в кінці стає амброзією, стан у якому людина пробуджується до самоусвідомлення, називається щастям у благості. Щастя, яке спочатку здається амброзією, а в кінці виявляється отрутою, є щастям у стані пристрасті. А щастя, яке осліплює людину, ілюзорне і спочатку, і в кінці, породжене лінню та оманою, є щастям у стані невігластва.

Усі непросвітлені живі істоти в цьому світі зазнають на собі вплив трьох станів нижчої природи. Стани та якості людей свідчать про те, якою діяльністю їм краще займатися. Ті, кому притаманні вмиротвореність, самовладання, аскетизм, чистота, терпіння, чесність та мудрість, здатні бути добрими вчителями. Героїчні, сильні, рішучі, меткі, спритні, відважні, щедрі, ті хто вміє вести за собою, здатні бути добрими правителями. Якщо людина талановита в сільському господарстві, торгівлі, економіці та фінансах, вона буде добрим бізнесменом. Ті, хто любить працювати фізично і допомагати іншим, здатні бути добрими робітниками.

Займаючися діяльністю, яка відповідає його природі, кожний може сягнути просвітлення. Зараз я розповім тобі, як це зробити. Займаючися діяльністю, яка відповідає його природі, кожний може сягнути просвітлення, якщо зробить це частиною своєї практики йоги. Краще недосконало займатися діяльністю, яка відповідає твоїй природі, ніж бездоганно виконувати роботу, яка їй не відповідає.

Може виникнути запитання, що поганого у виконанні роботи, яка не відповідає нашій природі, якщо ми все одно робимо її бездоганно? Якщо дуже сильно напружитися і постаратися, можливо навчитися робити досконало якусь справу, яка не відповідає нашій природі, але ми не відчуватимемо себе на своєму місці, ми будемо виснажуватися, почуватися дискомфортно, неприродно і не зможемо діяти так довго. Крім того, ми не просуватимемося в напрямку просвітлення. Діяльність, яка відповідає нашій природі, легка для нас, вона приносить нам найбільше задоволення, ми займатимемося нею, навіть якщо нам за це припинять платити, бо вона для нас не є роботою, а є способом реалізувати свій творчий потенціал, насолодитися реалізацією свого таланту. Від такої роботи не хочеться відпочивати, бо вона сама є найкращим відпочинком. Адже відпочинок — це не безділля, а заняття тим, що ми любимо.

— Будь-яка справа має якусь ваду, як дим, що супроводжує вогонь. Ніхто не має відмовлятися від справ, які знаходяться в сфері його природної відповідальності, хоч скільки б у них було вад. Той, хто звільнився від егоїстичних прив'язаностей та прагнення вигоди, живе в свободі від егоїзму і від карми. Навчитися розуміти Мене таким, який Я є, можливо тільки через любов, розвинуту практикою йоги. Хто зробив це, оселяється в Моєму царстві — у світі любові. Перебуваючи в світі егоїзму і займаючись у ньому різноманітною безкорисливою діяльністю, така людина насправді живе вже не тут, а в своєму вічному домі разом зі Мною. Роби те, що підказує тобі твоє серце. Мудрість і любов — це одне й те саме. Роби тільки те, на що спонукує тебе любов.

Арджун сказав:
— Тепер моє серце підказує мені битися. Любов і мудрість штовхають мене в бій.